2. Виникнення та еволюція терміну “підприємництво”

Люба діяльність всіх суспільних формацій завжди базується на економічний основі. Любий завойовник завжди переслідує економічні цілі, він завжди веде військові дії заради в першу чергу власного, а в другу – колективного зиску. Тому підприємство, як економічне поняття виникло дуже давно. Вперше в науковій літературі термін “підприємництво” використав англійський вчений Річард Кантільон (1680-1734рр). Він розглядав його особливу економічну функцію пов’язану з ризиком. Другий англійський вчений – економіст Адам Сміт (1723-1790рр) розглядав підприємницьку діяльність як таку, що пов’язана з зацікавленістю підприємця в особистому збагаченні. Задовольняючи свою зацікавленість, підприємець сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець сам веде свою діяльність та розподіляє результати цієї діяльності.

Давид Рікардо (1772-1823рр) та Карл Маркс (1818-1883рр) розглядали підприємця як звичайного капіталіста, який веде свою діяльність тільки з метою збагачення.

Якісно нове визначення підприємництва можна зустріти в англійського вченого-економіста Алана Маршалла (1842-1924рр) у відповідності до якого він підприємництво розглядає як окремий фактор виробництва, який стоїть поряд із працею, землею, капіталом.

Більш повну характеристику дав американський економіст Йозеф Шумгатер (1883-1950рр), який розкрив наступні функції підприємництва:

1. Для підприємництва характерні реформування та перебудова виробництва через впровадження нових технологій, техніки, створення нових товарів, завоювання нових ринків, використання нових сировинних баз, та нових видів сировини.

2. Використання науково-обґрунтованих методів управління виробництвом та просування товарів на ринок.

Основними функціями підприємця, за Й. Шумгетером – це виробництво нового товару, послуги, або старого з новими якісними характеристиками, освоєння нових ринків збуту, джерел сировини, напівфабрикатів, впровадження нових технологій і реорганізація виробництва. Підприємцем на думку Шумгетера може бути не тільки власник, капіталіст, але і менеджер відповідного рівня.

Англійський вчений Фрідріх Хаєк (1899-1992рр) розглядає підприємництво як особисту свободу, що дає людині можливість раціонально використовувати свої здібності, знання, інформацію та доходи, і тільки на цій основі знаходити найкращі шляхи задоволення власних та суспільних потреб.

Американський економіст Поль Самуельсон (1915) розглядає підприємництво як новаторську діяльність, а самого підприємця, як сміливу людину з оригінальним мисленням, яка успішно впроваджує свої ідеї в життя.

3. Функції, риси та принципи підприємництва.

Враховуючи визначення сутності підприємництва, його характеристику визначними світовими вченими, можна виділити наступні його найважливіші функції:

• Новаторська

• Організаційна

• Господарська

• Соціальна

• Особистісна

Новаторська функціяпідприємництва полягає в постійному пошуку та підтримці процесу генерування нових ідей з метою створення нових технологій, товарів, послуг.

Організаційна функція– це постійний пошук та впровадження в виробництво нових форм та методів організації та управління виробництвом, мотивації та стимулювання праці з метою досягнення більш високої ефективності виробництва.

Господарська функція– оптимальна за існуючих виробничих та організаційних умов використання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів з метою отримання максимальних прибутків.

Соціальна функція – найбільш повне задоволення суспільних потреб у відповідності до головної мети (місії) підприємства.

Особистісна функція – це втілення в життя своєї власної мети своїми власними руками, знаннями, можливостями, та отримання свого особистого соціального статусу та задоволення від своєї роботи.

Виходячи з основних функцій підприємництва можна сформулювати основні риси підприємництва:

1. Людина – головне і єдине джерело нових ідей, нових технологій та ефективної роботи підприємства .

2. Вміння об‘єднувати людей – шлях до досягнення мети.

3. Цінності фірми в центрі уваги працівників, цінності працівників – в центрі уваги фірми.

4. професійна підготовка – шлях до підвищення ефективності виробництва. (кадри рішають все)

5. впровадження нових методів та форм організації і управління виробництвом – запорука ефективного функціонування. Централіз не повинен пригнічувати плюралізм.

6. бажання споживача – закон для підприємництва (в розумних рамках).

Основними принципами підприємництва є:

• Вільний вибір діяльності на добровільних засадах.

• Залучення до підприємницької діяльності майна та коштів, юридичних та фізичних осіб.

• Самостійне формування напрямків діяльності, вільний вибір постачальників, боротьба за споживачів, ведення цінової політики у відповідності до впливу середовища фірми.

• Вільний та науково-обгрунтований прийом на роботу найманих працівників.

• Самостійне здійснення зовнішньо-економічної діяльності у відповідності до діючого законодавства.

• Самостійне використання на власний розсуд отриманих прибутків з урахуванням вимог діючого законодавства.

• Самостійне залучення та використання всіх, необхідних для функціональної діяльності, ресурсів.

• Підприємництво виступає одним із важливих чинників соціально-економічного розвитку суспільства та являється невід‘ємною його складовою.