Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра Економіки, інформатики та кінезіології

Лекція

Національна економіка.Національний продукт. і національний дохід

з дисципліни “Економічна теорія”

Підготувала: доц.Пилипенко Н. В.

Розглянуто на засідані кафедри ЕІТ

Протокол № 1, 28.08.2008р

План

1. Особливості відтворення на різні суспільства.

а) відтворення факторів виробництва;

б) пропорційність та рівновага в національній економіці.

2. Циклічний характер виробництва:

а) економічна криза над виробництвом;

б) особливості економічної кризи в Україні.

3. Результати національного виробництва та їх підрахунок:

а) ВНП

б) НД

в) НБ

І. Відтворення – безперервний процес виробництва, просте відтворення виробництва в низмінних розмірах. Розширене – відтворення в розмірах .

Розрізняють :

• Індивідуальне – це відтворення в межах окремого підприємства, воно розглядає тільки повторення самого процесу виробництва оскільки всі інші рухи товару знаходяться поза його межами.

• При суспільному відтворенні – розглядається весь процес суспільного виробництва і взаємозв’язку і взаємодії всіх його стадій або фаз:

- виробництво,

- розподіл,

- обмін і споживання.

Процес суспільного відтворення залежить нетільки від виробництва, а й від роботи всіх інших стадій.

а) Фактори виробництва:

Для нормального суспільного відтворення важливо не тільки щоб працювали всі ланки суспільного виробництва, а й щоб відтворювалися фактори виробництва: землі, праці, капіталу.

Їх відтворення мають свої особливості :

1) капітал - це створені людьми засоби праці (машини, верстати, обладнання). Їх відтворення залежить від нормальної роботи відповідних галузей, функціонування засобів виробництваможе регулюватися з допомогою норми амортизації, яка повинна бути оптимальна. Якщо норма амортизації занижена це сповільнює відтворення техніки. Якщо норма амортизації завищена, це підвищує собівартість і ціни продукції, а значить сповільнює її реалізацію й зрештою сповільнює відтворення загалом.

2) робоча сила або праця - це робоча сила задіяна у виробництві, її відтворення має свою спицифіку, воно включає:

• підтримку робочої сили у постійному працездатному стані, тобто забезпечення її всім необхідним для існування (їжа, одяг, житло).

• демографічна політика держави яка включає регулювання рівня народжуваності і смертності, забезпечує здоров’я, що досягається відповідною системою медичного обслуговування.

• загальна освіта і професійна підготовка робочої сили.

З) земля або природні умови - їх відтворення неозначає відновлення, оскільки природні ресурси невідновлюються, їх можна тільки економно, раціонально споживати і по можливості здійснювати рекреацію. Це передбачає застосування технологій, які забезпечують мінімальне забруднення, технологій замкнутого і повторного циклу.

В СРСР коефіцієнт корисної дії (ККД) природних ресурсів становив Х до 2 %, в розвинутих країнах до 100 % і більше.

б ) Пропорційність та рівновага.

Важливою умовою відтворенняє не тільки відтворення факторів виробництва, а й збереження пропорцій народного господарства (між промисловістю і сільським господарством). Узагальнюючим показником пропорційності між сукупними доходами.

Сукупні доходи:

• зарплата найманих працівників;

• прибуток пацієнтів;

• позичковий;

• решта землевласників і сільськогосподарських виробників;

• доходи держави експорт товарів.

Сукупні доходи перетворюються в сукупні витрати:

1. споживчі витрати всіх верств населення;

2. інвестиції, або капіталовкладення у виробництво;

З. державні витрати - це імпорт.

Сукупні доходи- це результат виробництва.

Сукупні витрати належать до сфери споживання, тобто пропорційність доходів і витрат на ділі означає пропорційність між виробництвом і споживанням.

ІІ. На практиці між виробництвом і споживанням незавжди буває пропорційність внаслідок ефекту ексилераторав, або тенденції випередження, пропозиції над попитом виникає надвиробництво товарів, яке періодично повторюється. На практиці суспільне виробництво має циклічний характер, тобто періоди піднесень змінюються періодами спадів. Час від піднесення до піднесення, або від спаду до спаду називається економічним циклом. За Самуельсоном економічний цикл включає дві фази :

1.Розширення виробництва.

2.Звуження, або стиснення виробництва.

Ми виділяємо чотири фази :

1) піднесення;

2) криза, або спад виробництва (божевільне);

3) депресія, або застій;

4) пожвавлення;

5) піднесення;

У ринковій економіці криза відбувається внаслідок надвиробництва товарів і називається кризи надвиробництва.

Вперше такі кризи виникають у першій тритині ХІХ століття (1825 року). Коли перемагає машинне виробництво і різко змінюється продуктивність праці і випуск продукції. Спочатку вони повторюються через кожних 9-11 років, потім 7-8 років, тепер 4-5 років. Найбільша світова економічна криза і остання відбулася 1929 –1933 років ХХ ст., 1929-1939 роки у США, називається вона велика економічна дипресія виробництво зменшилось на 50 %.

Фази економічного циклу:

1.Криза, або спад виробництва.

Починається із надмірного виробництва та товарів і сповільненого їх збуту. У відповідь виробництво починає скорочуватися, банкрутувати підприємства, збільшується безробіття. Для того, щоб вижити починається погоня за коштами. Перш за все підприємці забирають свої вклади з банків. Оскільки капіткал банку складається в основному із вкладів, то банкти теж банкрутують називається крахи банків.

Для дальшого виживання підприємцям потрібні додаткові гроші, або кридити. У зв’язку з великим попитом на них різко підноситься банківський відсоток, це в свою чергу ускладнює державні кредити і виживання підприємств.

Загальні назви кризи:

• затоварення торгівлі;

• скорочення виробництва;

• руйнування кридитної системи;

• зростання безробіття;

• загальне зниження життєвого рівня.