3. Сучасні гроші. Грошові агрегати м1 і м2.

Гроші в їх сучасному вигляді перестали бути товаром. Вони не мають власної вартості (Напр. купюра в 100$ – має власну вартість 1цент). Сучасна цінність грошей полягає не у їх власній вартості, а у функціях, які вони виконують, їх купівельній силі.

Гроші – це все, що виконує функції грошей:

1/ міра вартості;

2/ купівельний засіб;

3/ засіб розрахунку і платежів;

4/ засіб нагромадження.

У сучасній класифікації грошей розрізняють:

1/ справжні гроші;

2/ майже гроші.

Критерієм їх поділу є ліквідність,тобто можливість швидко збути з рук, здійснити покупку. Відповідно, гроші поділяють на грошові агрегати М₁і М₂.

М₁– гроші у вузькому розумінні або справжні гроші (готівка, розмінна монета, банкноти, чеки, кредитні карточки).

М₂– гроші в широкому розумінні, майже гроші або грошові активи /безчекові рахунки, строкові вклади (депозити), векселі, акції, облігації, та інші цінні папери/. З цими грошима треба здійснювати додаткові операції, напр. продати, або витримувати певний термін, або домовлятися з партнером по торговій операції, щоб здійснити покупку.

Якщо М₁гроші, які є засобом розрахунків і платежів, тоМ₂– гроші, як засіб нагромадження, переважно для підприємницької діяльності.

5. Кількість грошей, необхідних для обігу. Інфляція та її наслідки.

Гроші в обіг випускає держава.Тому вона повинна точно розраховувати їх

кількість за формулою:

Г = (СЦ – К + П – ВП) : О

Де:

Г – кількість випущених грошей;

СЦ – сума цін товарів, які знаходяться в обігу;

К – товари, продані в кредит;

П – платежі, які треба здійснювати за раніше продані товари;

ВП – взаємні платежі;

О – кількість оборотів грошей.

Якщо грошей випущено забагато, в країні наступає інфляція.

Інфляція – це надмірний випуск грошей:

– паперових порівняно із золотими /їх обмін існував до 20-х років ХХ ст./;

– в сучасних умовах, порівняно з кількістю товарів та сумою товарних цін.

Проявами інфляції є:

• знецінення грошей;

– підвишення цін.

Інфляція свідчить, що хоча гроші втратили свою товарну форму (золота), вони мають свою власну вартість і їх не можна випускати довільно.

Класифікація інфляцій

1. За причинами:

• інфляція попиту. Збільшення доходів населення /зарплат, пенсій тощо/ зумовлюють підвищення попиту на товари. У відповідь продавці піднімають ціни. Для їх покриття держава змушена випустити додаткові гроші.

• Інфляція пропозиції.Зумовлена підвищенням собівартості продукції за рахунок підвищення цін на фактори виробництва / сировину, робочу силу, енергетичні ресурси, як в Україні/ і, як наслідок, зростання кінцевих цін.

2. Історично розрізняють інфляцію:

• класичну або воєнну,яка виникає у зв’язку з різними політичними, соціальними, економічними потрясіннями /війна, революція, криза тощо/.

Класичною її називають тому, що в ній найяскравіше відображені риси інфляції – надмірний випуск грошей і їх знецінення, руйнування виробництва,

– сучасна інфляція– почалася з 30–х років ХХ століття, після відміни обміну паперових грошей на золоті. Держави одержали можливість випускати гроші довільно, що спричинило постійну повзучу інфляцію у світі.

3. За розмірами або темпами зростання цін розрізняють інфляцію:

– помірна (повзуча)– ціни зростають однозначними цифрами або до 9%, в середньому 3–5% за рік (існує у всьому світі);

– галопуюча– ціни зростають двохзначними і трьохзначними цифрами, від 10 до 999%, в середньому 100% – 200% або в 2-3 рази за рік;

– гіперінфляція– понад 1000% в рік і більше.

Наслідки інфляції залежать від виду інфляції.

Помірна інфляція не спричинює негативних наслідків, купівельна сила грошей і добробут громадян майже не падають, тому, що держава має можливість долати інфляцію за рахунок індексації доходів /підвищення зарплат і пенсій/ відповідно до темпів інфляції, а також регулювати банківський процент.

Галопуюча інфляція характерна для країн, що розвиваються або переживають різні форми криз чи зміну економічної системи.

Загалом спотворює економіку і негативно впливає на кредитну систему. В цей час вигідно брати кредити і повертати їх знеціненими грішми. Захищаючись, банки піднімають ставки позичкового процента, що негативно впливає на виробників, загалом сповільнюючи виробництво. Населення страждає від того, що знецінюються його доходи. Найбільше потерпають бюджетні працівники і соціально незахищені верстви населення. Знецінюються депозитні вклади в банках. В торгівлі відбувається вимивання товарів, що ще більше збільшує розрив між кількістю товарів і кількістю грошей в обігу. Галопуюча інфляція переростає в гіперінфляцію.

Гіперінфляція– співпадає з класичною або воєнною інфляцією. Банки піднімають позичкову ставку до такого рівня, що стає взагалі невигідно брати кредит. На сам кінець зовсім припиняють видавати кредити. Кредитна система не виконує своїх функцій, руйнується.

Виробництво припиняється. Вигідніше купити сировину і перепродати її ніж щось виробляти, оскільки ціни зростають такими темпами, що собівартість завжди буде вищою ніж ціна виробленого продукта в обезцінених грошах. Квітне спекуляція.

Загалом в економіці і в країні панує хаос. Всі чекають приходу до влади “твердої руки”, яка наведе порядок. На цій хвилі можливе встановлення диктатури /як, наприклад в Німеччині до Другої світової війни/.

Загальні наслідки інфляції.

Наслідки інфляції залежать від типу інфляції, проте можна вивести і спільні риси:

1/ загальне збідніння більшості населення, особливо середнього класу – людей, які живуть на зарплату, зокрема з державного бюджету (лікарі, вчителі, держслужбовці);

2/ знецінення вкладів у банках, що ще більше посилює загальне збідніння населення;

3/ відбувається перерозподіл доходів від бідніших верств населення (зокрема середнього класу) на користь багатших, які зуміли вистояти в інфляції і скористалися її наслідками;

4/ загальне зниження виробництва і ефективності економіки.

Шляхи виходу з інфляції:

Економічні заходи:

1. Якщо інфляція помірна, то держава справляється з нею за рахунок індексації доходів і регулювання банківського процента;

2. Якщо інфляція галопуюча або гіперінфляція, то основним завданням є збільшення виробництва. Всі шляхи виходу з економічної кризи і піднесення економікибудуть одночасно і шляхами подолання інфляції.

3. Фінансові заходи:

Поряд з економічними заходами і реформами держава повинна здійснювати і фінансові реформи:

1. девальвація– законодавче пониження курсу національної валюти, порівняно із конвертованими валютами. Національний банк України постійно переглядає курс гривні і встановлює на певний період так званий валютний коридор – курс гривні на певний період часу ( пів року, рік);

2. нуліфікація– ліквідація старої валюти і запровадження нової;

3. ревалоризація– вилучення з обігу зайвих грошей.

За роки незалежності в Україні здійснювалися всі фінансові реформи. Проте поки що це не дало відчутних результатів. Всі вони проводились у відриві від економічних реформ, тому інфляція продовжується. Фінансові реформи повинні проводитись тільки після або паралельно з економічними реформами. Це закон економіки.

Противагою інфляції є дефляція – нестача грошей, внаслідок якої ціни зменшуються. В Україні за останній час спостерігаються прояви і інфляції і дефляції. Проте ціни ніколи не знижувались. Це означає, що дефляція є штучною. Нестача грошей спостерігається в одних руках (в держави і бідніших верств населення) і надмірна кількість грошей в руках незначного прошарку населення (до 10%), які володіють основною грошовою масою.