Глава 8

них відносинах з представниками експлуататорських класів -

непманів, куркулів.

2. У Кодексі про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського

стану УСРР 1926 р. була закріплена дещо інша позиція. За

статтею 140 суду надавалося право в кожному конкретному

випадку вирішувати право на аліменти та право на майно у

разі неможливості оформити фактичний шлюб його реєстра-

цією.

Отже, як у РСФРР, так і в УСРР не відбулося повного урів-

няння зареєстрованого і фактичного шлюбів, а мало місце ли-

ше урівняння (більшою чи меншою мірою) майнових прав та

обов'язків жінки і чоловіка. Пояснювалося це необхідністю

стати на захист, головним чином, жінки, яка, потрапивши у

складне матеріальне становище, часто не мала змоги обирати

форму організації свого сімейного життя і мусила прийняти

умови, запропоновані економічно стійкішим чоловіком. Така

ситуація тривала до відомого Указу Президії Верховної Ради

СРСР лПро збільшення державної допомоги вагітним жін-

кам, багатодітним та одиноким матерям, посилення охорони

материнства та дитинстваы від 8 липня 1944 р.

В умовах післявоєнної диспропорції жіночого до чоловічо-

го населення було прийнято рішення про юридичне визнання

лише шлюбу, зареєстрованого в органі ЗАГСу. З цього часу

майно, нажите жінкою та чоловіком, які спільно проживали

без шлюбу, визнавалося об'єктом права спільної часткової, а

не спільної сумісної власності. Не виникало у таких осіб і

право на аліменти. Майнові відносини між такими особами

вважалися цивільними, а не сімейними, оскільки наявність

сім'ї між ними з цього часу стала категорично заперечуватися.

Відповідно до статті 283 Цивільного кодексу 1963 р. до

членів сім'ї наймача, крім подружжя, батьків, дітей, були

віднесені лінші родичіы. Під тиском судової практики Указом

Президії Верховної Ради УРСР від 15 жовтня 1973 р.1 термін

лінші родичіы було замінено на лінші особиы. Ними здебіль-

шого були фактична дружина та фактичний чоловік. З цього

часу термінологічна категоричність (співжителька, співжи-

тель) поступово стала згладжуватися.

1 ВВР. - 1973. - № 44. - Ст. 387.

164

Стаття 74

3. Своєрідний прорив було зроблено Законом України лПро

власністьы від 7 лютого 1991 р.1, у статті 19 якого було вста-

новлено виникнення права спільної сумісної власності на

майно, набуте спільною працею чи коштами членів сім'ї,

тобто виникнення так званої лсімейної власностіы. Ця норма

стосувалася не лише колишнього колгоспного двору, а й осіб,

які проживали спільно у лфактичному шлюбіы, та інших чле-

нів сім'ї. Ця норма була перенесена до Книги третьої лПраво

власності та інші речові праваы Цивільного кодексу України.

4. Визнання осіб, які спільно проживають, але без зареєст-

рованого шлюбу, сімейним союзом, зумовило питання: чи на-

кладає стаття 8 Європейської конвенції про захист прав та ос-

новних свобод людини, в якій встановлено право людини на

повагу до її сімейного життя, на держав-учасниць Конвенції

позитивні зобов'язання, тобто чи зобов'язує вона їх до встанов-

лення однакового правового становища осіб, які перебувають

у шлюбі, та осіб, які не є у шлюбі між собою.

У справі лДжонсон проти Ірландіїы Європейський суд з

прав людини зробив висновок, що договірні сторони користу-

ються широкою свободою розсуду, визначаючи, яких заходів

слід вжити для забезпечення додержання Конвенції, з належ-

ним урахуванням потреб та ресурсів суспільства і окремих

осіб. Отже, надати тим, хто живе у фактичному, або, як його

зараз називають, лцивільномуы шлюбі, окремі майнові права,

якими наділено подружжя, - це право держави.

5. Нинішня ситуація в Україні дещо нагадує повоєнну -

економічна криза, низький рівень життя, безробіття основної

частини населення і насамперед жінок. Нестатки, економічна

залежність позбавили велику кількість жінок та чоловіків

можливості вибору форми організації свого сімейного життя.

І вони згоджуються на будь-які умови, щоб вижити. Тому ар-

гументи, які свого часу були використані професором В. І. Бо-

шком для пояснення необхідності правового урівняння май-

нової сфери відносин у зареєстрованому і незареєстрованому

шлюбі, зберегли своє значення.

6. Оскільки майно, нажите у лцивільномуы шлюбі, уже

визнане було спільною сумісною власністю, йдеться лише про

ВВР. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

165

РОЗДІЛ II