Глава 8

суд легко вирішить його, взявши до уваги те, хто ці речі ре-

ально використовував під час шлюбу.

Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності

подружжя на майно, що належало дружині, чо-

ловікові

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно

збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових

чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у

разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом

права спільної сумісної власності подружжя.

1. Стаття 62 СК передбачає перетворення за певних умов

правового режиму майна, яке належало одному з подружжя,

із об'єкта права особистої власності у об'єкт права спільної су-

місної власності. Підставою для цього є спільні грошові і (або)

трудові затрати дружини та чоловіка або затрати другого з по-

дружжя. Наприклад, чоловік капітально відремонтував автомо-

біль, який належить дружині, або подружжям було спільно

перебудовано будинок, який належав чоловікові. Але такі

грошові або трудові затрати мають бути вагомими.

2. Для виникнення права спільної сумісної власності май-

но, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у

своїй вартості.

3. Визнання права спільної сумісної власності на річ, яка

належала одному з подружжя, не означає, що у разі спору

частки дружини та чоловіка мають бути рівними. Якщо вар-

тість житлового будинку, який належав дружині, до перебу-

дови становила 100 тис. грн., а після неї - 150 тис. грн., відпо-

відно має визначатися й розмір частки кожного з подружжя.

4. Подружжя може добровільно змінити правовий статус

майна, що належить одному з них, подавши відповідні заяви

до органів, які здійснюють державну реєстрацію прав на

транспортні засоби, житлові будинки.

5. У разі спору заміна правового статусу майна може відбу-

тися на підставі рішення суду. Суд може відмовити у визнан-

ні майна спільною сумісною власністю подружжя, якщо буде

встановлено, що внесок другого з подружжя був незначним. У

140

Статті 63, 64

цьому разі той з подружжя, хто поніс відповідні затрати на

ремонт, переобладнання речі, має право на їх відшкодування.

6. Вимога про визнання речі об'єктом права спільної сумісної

власності може бути пред'явлена суду одним із подружжя, а у

разі його смерті - спадкоємцями за заповітом чи за законом.

Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної

власності

1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння,

користування і розпоряджання майном, що належить їм

на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встанов-

лено домовленістю між ними.

1. Як зазначалося, сенс права спільної сумісної власності

полягає у тому, що частки співвласників не виділені, а тому

кожен з них має рівне право на володіння, користування та

розпорядження майном. Такі ж рівні можливості щодо здійс-

нення права спільної сумісної власності мають дружина та чо-

ловік, незалежно від того, що зарплата одного з подружжя є

більшою, як і від того, що один із подружжя продовжує на-

вчання чи є інвалідом.

2. Не здійснення одним із подружжя права спільної суміс-

ної власності не припиняє його прав на подружнє майно.

3. Закон дозволяє подружжю встановити особливий поря-

док здійснення права спільної сумісної власності. Так, дружи-

на може видати чоловікові довіреність на розпорядження усім

спільним майном шляхом вчинення правочинів, які потребу-

ють нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації.

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між

собою

1. Дружина та чоловік мають право на укладення між

собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо

майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і

щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власно-

сті подружжя.

2. Договір про відчуження одним із подружжя на ко-

ристь другого з подружжя своєї частки у праві спільної су-

місної власності подружжя може бути укладений без ви-

ділу цієї частки.

РОЗДІЛ II