Глава 13

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання бать-

ківських обов'язків

1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обо-

в'язків мають Єрунтуватися на повазі до прав дитини та її

людської гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч

інтересам дитини.

3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, супере-

чить моральним засадам суспільства.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обо-

в'язків є підставою для покладення на них відповідальнос-

ті, встановленої законом.

1. Батьківське право - це можливість або комплекс мож-

ливостей, наданих матері, батькові щодо дитини. Здійснення

батьківського права - завжди є правом, а не обов'язком. Ця

очевидна теза вимагає чіткої відповіді на питання: що саме є

батьківським правом, а що саме є батьківським обов'язком?

Так, зареєструвати народження дитини - це обов'язок бать-

ків, а вибрати їй ім'я з-поміж розмаїття імен - це їхнє право.

Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої

освіти - це обов'язок батьків.

Батькам надана можливість вибрати навчальний заклад,

навчати дитину не в школі, а вдома. Батьки мають право по-

силати дитину у кілька шкіл одночасно (загальноосвітню, му-

зичну, балетну, художню). Водночас вони зобов'язані зважа-

ти на право дитини мати свою думку, та й зрештою на її право

на охорону здоров'я.

У частині першій статті 12 Закону України лПро охорону

дитинстваы записано, що лбатьки мають право і зобов'язані

виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний,

духовний і моральний розвиток, ...поважати гідність дити-

ни...ы Ця норма була некритично запозичена із статті 61

КпІПС. Вона помилкова, оскільки одна і та сама дія не може

бути водночас і правом, і обов'язком. До речі, в якій ситуації

повагу до дитини слід розглядати як право, а в якій - як обо-

в'язок? Це запитання, як і інші, залишено без відповіді.

306

Стаття 155

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч ін-

тересам дитини.

Інтереси дитини різні: триваючі і скороминучі; нематері-

альні, духовні і матеріальні; ті, які заслуговують на увагу, та

ті, які не сприяють розвиткові дитини або можуть навіть за-

шкодити їй.

У статтях 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається

термін лнайкращіы інтереси дитини, а у статті 3 зобов'язано

усі державні та приватні установи, які займаються питання-

ми соціального забезпечення, суди, адміністративні та зако-

нодавчі органи у всіх діях щодо дітей приділяти першочерго-

ву увагу лякнайкращому забезпеченню інтересів дитиниы.

У частині другій статті 1 Європейської конвенції про здійс-

нення прав дітей (Страсбург, 8 вересня 1995 р.) записано:

лпредметом цієї Конвенції є підтримка - у найвищих ін-

тересах дітей - їхніх прав...ы Термін лнайвищий інтерес ди-

тиниы вдалося зберегти лише у статті 207 СК, зі всіх інших

він був безпідставно виключений.

Термін лнайвищий інтересы найповніше розкриває зміст

інтересів дитини, має бути специфічним лакмусовим папір-

цем для оцінки поведінки батьків. Наявність цього терміна в

українській правничій лексиці (дарма, що лише в одній стат-

ті) буде стимулом для його використання в судовій практиці

та подальшого законодавчого закріплення.

3. На час прийняття Сімейного кодексу України відмова

матері чи батька від дитини була явищем поширеним і здійс-

нювалася у різних формах.

Особа, яка є фактичним, лне шлюбнимы батьком, відмов-

ляючись від визнання свого батьківства, відмовлялася і від

дитини, як правило, завідомо своєї. Якщо жінка, яка народи-

ла дитину (матір'ю назвати її дуже важко), залишила її у лісі

чи викинула на смітник, вона так само відмовилася від дити-

ни. Якщо батько після розірвання шлюбу жодного разу не за-

бажав побачитися з дитиною, він також у специфічний спосіб

відмовився від дитини.

Таких історій безліч і частина третя статті 155 СК саме про

них. Однак ця стаття має і спеціальне призначення, стосую-

20*3-132

307

РОЗДІЛ III