Глава 8

Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом

права спільної сумісної власності подружжя

1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення мо-

же бути накладено лише на його особисте майно і на част-

ку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка ви-

ділена йому в натурі.

2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є

спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом вста-

новлено, що договір був укладений одним із подружжя в

інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, вико-

ристано на її потреби.

3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного

з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, на-

буте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що

це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шля-

хом.

1. Дружина або чоловік чи подружжя спільно можуть бути

учасниками різних майнових зобов'язань договірного, не-

договірного (деліктного), аліментного характеру. Одним із

процесуальних способів забезпечення виконання їхнього пра-

вового обов'язку є можливість лзверненняы стягнення на май-

но боржника.І

У статті 73 Сімейного кодексу' України започатковано ви-

користання нового юридичного терміна лнакладення стягнен-

няы, хоча в інших статтях його не вдалося зберегти. лТермін

лзверненняы стягнення поганий, але усі вже до нього звикли,

він використовується у багатьох законах, тож навіщо його

мінятиы, - таким був аргумент опонентів.

2. Як правило, накладення стягнення - це багатоступене-

ва процедура, яка полягає у виявленні майна боржника, його

описі, накладенні заборони відчуження, продажу та передачі

кредиторові вирученої грошової суми.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу позивач

має право вимагати забезпечення позову шляхом накладення

заборони відчуження певного майна. У цьому випадку така

заборона може бути накладена без опису іншого майна.

3. У частині першій статті 31 КпІПС було передбачено, що

за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути

160

Стаття 73

звернено лише на його роздільне майно і на частку в спільній

сумісній власності подружжя, яка належала би йому при по-

ділі цього майна.

У частині першій статті 73 СК накладення стягнення на част-

ку одного з подружжя у спільному майні може відбутися ли-

ше у разі виділення її в натурі. Цією нормою віддана перевага

інтересам другого з подружжя.

Чоловік був засуджений за вчинення злочину до позбавлен-

ня волі, одночасно його було зобов'язано відшкодувати за-

вдані збитки. У подружжя є приватизована однокімнатна

квартира. Оскільки її неможливо поділити в натурі, частка

чоловіка не може бути продана для виконання обов'язку пе-

ред потерпілим.

Чи можна зробити висновок про те, що стягнення наклада-

ється в першу чергу на особисте майно чоловіка або дружини,

які є боржниками, і лише тоді, коли цього майна недостат-

ньо, стягнення накладається у другу чергу на частку боржни-

ка у спільному майні подружжя?

Видається, що ні. Оскільки з норми частини першої стат-

ті 73 СК це не випливає, боржник має мати право вибору.

Так, якщо, чоловікові-боржникові належить автомобіль, при-

дбаний десять років тому, і частина вкладу в Ощадному бан-

ку, то боржник має право вимагати накладення стягнення на

половину вкладу, тобто на частку спільного майна.

4. За погодженням із кредитором йому може бути передана

в натурі певна річ безпосередньо від боржника, що буде вва-

жатися одним із способів залагодження заподіяних йому збит-

ків (шкоди).

5. Частина друга статті 73 СК стосується примусового ви-

конання зобов'язання, боржниками у якому є подружжя.

Таке зобов'язання може виникнути з договору, укладеного

спільно дружиною і чоловіком, а також з договору, укладеного

одним із подружжя в інтересах сім'ї. Якщо договір укладений

подружжям, проблем щодо того, хто має бути суб'єктом його

виконання, в тому числі примусового, не виникає. У зв'язку з

" 3-ім161

РОЗДІЛ II