3.1.Проблема вивчення творів фольклору в середній школі

Перед вчителем-словесником постають завдання виховання людини нової

освіти.Одна з цілей літературної освіти в сучасній школі – залучення учнів до мистецтва слова. Воно сприяє освоєнню ними духовних цінностей, розвитку художньо-естетичного смаку і творчого потенціалу школярів, формуванню їх етичних позицій. Істотна в зв'язку з цим роль фольклору, знайомство з яким розвиває пізнавальну діяльність школярів, удосконалює культуру мислення, сприяє глибокому освоєнню ними витоків рідної літератури.

Значення фольклору в житті народу важко переоцінити. Не випадково ця проблема стала предметом наукового вивчення літературознавців (М.К. Азадовський, В.П. Анікін, А.Н. Веселовський, В.Я. Пропп, А.А. Потебня, Н.И. Рошіяну і ін), методистів минулого (Ф.І. Буслаєв, В.І. Водовозов, В.Я. Стоюнін) і нашого часу (Г.І. Беленькій, Т.Ф. Курдюмова, А.Г. Кутузов, М.Б. Ладигін, В.Г. Маранцман і ін). Методисти розглядали фольклор як початковий етап роботи, направленої на розвиток естетичних відчуттів що вчаться, їх образної думки, вдосконалення мови школярів, знайомство з художньою літературою.

Теоретичні дослідження учених внесли цінний внесок до розвитку практичного вивчення фольклору в середній школі (М.Г. Ахметзянов, М.И. Бакієв, В.И. Бєкоєв, Н.Н. Вербовая, В.Ж. Хамаганов і ін). Фольклор кожного народу своєрідний і унікальний. Його походження, побутування, форма, зміст, мова, художні засоби, словеснообразна система мають свою національну своєрідність, свою неповторну специфіку. Впродовж багатьох століть люди створювали справді унікальний фольклор, що відрізняється глибоким змістом і великою жанровою різноманітністю. Могутньою силою художнього узагальнення утілилися в нім історія народу, його досвід і традиції, національний характер, ідеали, ідейно-естетичні поняття. Усна народна творчість стала істинна народною поезією. Історичні долі народів, їх світогляд, художні традиції визначили шляхи розвитку усної поетичної творчості, його тематику, ідейну спрямованість, естетичну і національну своєрідність. Ці ж причини зумовили формування і розвиток фольклорних жанрів, які у кожного народу мають свої неповторні риси [14, ].

Вивчення фольклорних творів на уроках української літератури в середній школі показує, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрібне цілеспрямоване наукове дослідження. Усна народна творчість супроводжує дітей з раннього віку у вигляді казок, лічилок, примовок і т.д. Починаючи з п'ятого класу, вони знайомляться з малими формами фольклору: прислів'ями, приказками, загадками. Звернення до малих форм фольклору сприяє міцнішому і свідомішому засвоєнню матеріалу на уроках і в позакласній роботі, допомагає зрозуміти національну своєрідність кожної літератури. Програмою по літературі в 5 класі середньої школи відводиться обмежена кількість годинника (1-2) на вивчення малих форм фольклору, що не сприяє глибокому, осмисленому вивченню даної проблеми, якого вона, поза сумнівом, гідна [13, с.25].

П'ятий клас – особливий етап в розвитку літературної освіти школярів. Звернення до творів усної народної творчості обумовлене потребою в самоствердженні, високою сприйнятливістю молодшими підлітками народної творчості, близькістю фольклору як усного слова до активної мови школяра. Необхідно мати з причини особливості вивчення української літератури в середній школі, пов'язані з такими чинниками, як мовний, історико-етнографічний, національно-естетичний, індивідуально-психологічний.

Ситуація, що склалася, приводить до суперечності між необхідністю оновлення змісту освіти і існуючим реальним положенням справи, зокрема, проблема вивчення розділу "Фольклор", між потребою вчителів в науково обгрунтованому підході до вивчення даної проблеми і її недостатньою розробленістю в школі взагалі; між зростаючою необхідністю формування кваліфікованого читача і регламентованим шкільною програмою часом, що відводиться на вивчення малих жанрів фольклору. Вивчення усної народної творчості повинне стати ідейною основою збагнення його витоків. Багатство змісту і форми, простота і ясність думки, краса і влучність народної мови творів фольклору в шкільному вивченні збагачують знання учнів про природу і навколишнє середовище, формують у них високі моральні і духовні якості, розвивають їх естетичний смак, залучають дітей до витоків образної народної мови. При їх осмисленому, цілеспрямованому вивченні розширюється кругозір учнів, заглиблюються пізнавальні інтереси, активізуються практичні уміння школярів [15, с.2-3].

Основи фольклорних знань школярі засвоюють на уроках української літератури з п'ятого по одинадцятий клас. Згідно з програмами в системі літературної освіти школярі у 5 класі вивчають народні казки, перекази, легенди, прислів'я, приказки та загадки, у 6 класі - жанрові особливості народної пісні, анекдоти, у 7 класі діти знайомляться з народними думами і баладами.

Усна народна творчість: поняття, сутність, види

Усна народна творчість – це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Фольклор відображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та ін. Ці явища знайшли своє відлуння у так званій календарній і обрядовій поезії, дослідити і вивчити яку можна на підставі архаїчних залишків у побуті українців.

До календарної поезії можна віднести зразки народної творчості, пов'язаної зі зміною пори календарного року – весни, літа, осені, зими. До обрядової поезії належить усна народна творчість, насичена в основному весільними й поховальними обрядами-піснями. В обох з них відображено язичницькі вірування та звичаї, які пізніше продовжували співіснувати поряд з християнськими.

У календарній народній поезії найбільш втілені анімістичні вірування, одухотворення природи, віру в магічні сили її явищ тощо. До такої поетичної творчості належать колядки і щедрівки зимою, веснянки, русальні, купальні, обжинкові й інші пісні весни і літа. Переважна більшість їх пов'язана з народженням, смертю і воскресінням природи [18, с. 20].

Поступово більша частина обрядової поезії втратила своє культове значення.

3.2.

Літературний розвиток і читацька діяльність школярів різного віку досліджені в методичній науці (праці Жадан Л., Мартинюк І.В., Дорошенко С.І., Пасічник Є.О., Стельмахович М.Г. і ін). Результати досліджень враховані при створенні тимчасових стандартів літературної освіти і варіативних програм.

Основною метою літературної освіти є залучення учнів до багатств вітчизняної і світової класики, формування культури художнього сприйняття і виховання на цій основі моральності, естетичного смаку, культури мови. Основою змісту літературної освіти визнано читання і вивчення художніх текстів з урахуванням, етико-філософського і історико-культурного компонентів літературознавства [, с.71].

Перехід на концентричну структуру освіти припускає завершеність кожного етапу. Сучасні програми не містять вказівки на кількість часу на кожну тему, ряд творів запропоновані на вибір вчителя і що вчаться.

У V-VII класах літературний твір вивчається як результат творчості письменника, як результат естетичного осмислення життя. Уявлення про літературу як мистецтво слова припускає розвиток сприйняття і розуміння тексту, поетики автора. Виховується культура мови, культура мислення і спілкування, формується емоційна чуйність, здібність до переживання і співпереживання.

Програми V-VII класів побудовані за концентричним принципом і на хронологічній основі: від фольклору і літератури минулого – до сучасності.

У V-VI класах учні не просто знаходять в тексті порівняння, метафори, епітети, а вчаться визначати їх призначення, вчаться «малювати» словами ті або інші картини, опановувати поняттям жанру, визначати значення окремих слів і виразів, розуміти значення композиції і складових її компонентів. З цікавістю відносяться п'ятикласники до завдань типу: «Що таке вигадка?»; «Чому нам цікаво читати?»; «Пригадай фольклорні жанри, які тобі відомі».

У навчальній хрестоматії для VI класу (автори А.Г. Кутузов та інші) запропонований у вигляді подорожей різноманітний матеріал, зокрема старогрецькі міфи, народна лірична пісня, лірика російських класиків XIX століття, ліроепічні і епічні твори, духовна література, драматичні твори [, с.70-75].

Вивчення літературного твору в школі складається з чотирьох основних етапів: вступні заняття, читання, аналіз і завершальні заняття. Кожен етап включає різноманітні види діяльності учнів. Етапи не є строго розмежованими. Навпаки, вони взаємодіють один з одним і переходять один в іншій.

Основна мета вступних занять: створення установки на сприйняття і розуміння тексту, мотивування подальшого аналізу і створення орієнтирів сприйняття [].

Завершальні заняття мають на меті не тільки підбиття підсумків і формування узагальнень і висновків. Завершальні заняття орієнтують учнів на відтворення цілісності твору, на доведення читацького сприйняття до глибокого поєднання образних і понятійних елементів мислення. Висновок завжди несе в собі елемент новизни і зосередженості на найголовніше. Особливого значення набуває робота з підручником, з опорними конспектами, завдання порівняльного характеру, творчі роботи, використання ілюстрацій, виразне читання уривків з тексту з метою відтворити емоційне сприйняття літературного тексту.

Вперше шостикласники знайомляться з обрядовим фольклором, календарно-обрядовими піснями. Ця поезія не зовсім зрозуміла школярам, тому треба наблизити її, зробити цікавою для учнів.

Щоб сприйняти багатство старовинної української обрядової поезії, треба знати, про які обряди йдеться, коли і для чого вони здійснювалися, яку роль при цьому грала пісня.

Учні зіткнуться і з такими труднощами, як слова, що вживаються в місцевих говорах і розповсюдженнях, що не отримали, в літературній мові (для цього є підрядкові примітки, а можна заздалегідь виписати ці слова з поясненнями на дошці). Зустрінуться також незвичні словосполучення, неприйнятий порядок слів. З цими труднощами можна справитися за допомогою попередніх пояснень і коментованого читання.

Дуже важливо при вивченні даної теми повідомити необхідні відомості, які багато що пояснять і зроблять зрозумілішою поезію, що вивчається. Не менш важливий підготувати виразне читання поміщених в хрестоматії пісень. Це повинен зробити вчитель.

Все це допоможе таким, що вчиться відкрити мир поезії, що сторіччями створювався народом, стане, можливо, ясніше, чому народною обрядовою поезією цікавилися багато знаменитих письменників, композитори, художники.