Розділ іі. Основні мотиви та образи весняно-обрядового фольклору Золочівщини

2.1. Структурна й семантична своєрідність творів весняного циклу

Унаслідок гармонійного переплетення календарних обрядів зі щоденним побутом наших предків у календарній обрядовості загалом й весняному циклі зокрема пріоритетними були сімейні та родові відносини, про що свідчать любовні мотиви у веснянках і гаївках, «поклоніння» річному циклу з його головними перехідними моментами, поетичне відображення землеробських етапів тощо, що становили основу побутового та релігійного життя українців. Можна виокремити кілька пріоритетних аспектів відзначення весняних свят, які простежуються й у фольклорі Золочівщини.

Прихід весни корегував повсякденну поведінку людини. Уже з перших днів відновлювався спів, кликали весну, що збігалося з появою «голосів» у природі. Весняні забави молоді розпочиналися з ритуалу закопування каші. Ядро обряду закликання весни, його квінтесенцію становлять невеликі за обсягом твори – пісні – заклички. Функціональна природа, структура, семантика цих творів спрямовані на закликання весни переважно у формі молитви до сонця, поетичних звернень до місяця й зірок і послідовно виявляють їхню магічну скерованість. Дбаючи про родючість своїх нив, золочів’яни зверталися про допомогу саме до сил природи. Трансформовані у веснянки-заклички, гаївки з мотивами приходу весни утворюють своєрідні ритуальні моделі. Серед таких творів – «Благослови, мати», «Ой весно, весно, шо ти нам принесла», «Ой весно, ти, весно», «Ой-йой весна, гей красна», «А вже весна, а вже красна», «Володар», «Воротар», «Молода, молода», «Подоляночка» тощо.

У весняних піснях поетично відтворено процес сільсько-господарських робіт, звучать мотиви турботи про майбутній добробут, побажання й замовляння врожаю. Тому у святкових весняних обрядодіях великого значення люди надавали метеорологічним прикметам й аграрній ворожбі. Закономірно, що у творах весняного циклу йдеться про господарське життя Золочівського краю. Це особливо яскраво виявляється у гаївках «Дай мня мамо за ганчира», «В Шпиколосах на горбочку», «Та горобчику, спадку, спадку».

На тлі розвитку природи, її оновлення, розквіту фольклорні твори змальовують еволюцію стосунків між юнаками та дівчатами. Йдеться про унікальну здатність календарно-обрядових пісень весняного циклу опосередковано відображати й почуття молоді. Саме в цих творах відображено зародження симпатій, побачення, відверту розповідь про кохання конкретної пари, роздуми над вибором, очікування швидкого одруження, сум за дівуванням тощо.

У різних регіонах України зафіксовано відомості про обряди й звичаї та пов'язані з ними обрядові пісні, виконання яких було приурочене до певних дат весняного періоду народного календаря. З'ясовуємо значення поняття «обряд» (сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних із побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов; ритуал, традиція) [10,47].

Любовна, шлюбна й еротична тематика весняних творів втілює ідею родинного щастя. Оскільки створення сім’ї – кульмінаційний момент у житті людини, то закономірно, що поширеним був мотив вибору пари, а відтак і побажання швидкого шлюбу та щасливого подружнього життя. Цей аспект відображено в текстах «Питалася мати в дочки», «Дай мня мамо за ганчира», «Ой була, була в тім селі вдова» тощо.

Усі обрядодії, спрямовані на влаштування особистого життя, пошуку пари, щасливої долі, були «театром на екрані зелені, свіжогоповітря, серед гумору і молоденького віднову життя. Все зло і добро, хиби і добрі прикмети населення громади було виставлене під публічну критику не їдку, а жартобливу» (М. Миханько).

Золочівські фольклорні матеріали містять також релікти культу предків у весняному циклі, виражені вшануванням мертвих у часі Великодніх свят, про що, зокрема, йдеться в гаївці «В Шпиколосах на горбочку».

Окреслення основних принципів календарно-обрядового комплексу весняного періоду допомагає визначити базові засади первісного мислення наших предків. Матеріал про те, наскільки повно відображені релікти рецепції навколишнього світу архаїчною спільнотою в сучасній усній народній словесності Золочівського району, може стати основою реконструкції, а відтак збереження й популяризації автентичного фольклорного коду.

Фольклорні матеріали Золочівського краю дозволяють констатувати, що регіональні особливості виразно відображені не лише в структурі творів, а й їх семантичному наповненні та колоритній діалектній специфіці.