- •9.Сутність і організація самовиховання учнів.
- •13.Мета виховання. Методи стимулювання діяльності і поведінкиучнів. Вибір методів виховання..
- •14. Загальна характеристика дитячого колективу і шляхи його формування.
- •15.Методи виховання. Характеристика методів формування свідомості особистості. Народна педагогіка про значення слова у вихованні..
- •16. Принципи процесу виховання (принцип гуманізму виховання, виховання в діяльності і спілкуванні, цілісного підходу до виховання).
- •18.Фізичне виховання школярів: мета, завдання,зміст і форми.
- •19.Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.
- •20.Формування моральної культури учнів. В.О.Сухомлинський про моральне виховання учнів.
- •21. Виховна робота класного керівника: зміст, напрями, форми.
- •22. Формування етичної культури учнів.. В.О.Сухомлинський про естетичне виховання учнів.
- •23.Діяльність дитячих громадських організацій.
- •27. Свідомість і активність учня як принцип навчання.
- •28. Наочність як принцип навчання. Я.А. Коменський, к.Д. Ушинський про наочність навчання.
- •35.Характеристика методів організіції діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
- •40. Сутність принципу виховуючого навчання, шляхи його реалізації на уроці.
- •41. Принципи науковості освіти і звязку з життям, шляхи їх реалізації в процесі навчання.
- •42. Принцип трудності і доступності навчання: сутність, вимоги, шляхи реалізації.
- •43. Принцип систематичності й системності в навчанні.
- •44. Принцип активності і самостійності учнів у навчанні: сутність, шляхи реалізації.
- •45. Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні: сутність, шляхи реалізації.Організація диференціального навчання.
- •46. Сутність, вимоги, методи, умови успішної організації проблемного навчання.
- •47. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.
- •48. Загальна характеристика оптимізації навчального процесу.
- •49. Загальна характеристика модульно-рейтингової системи навчання.
- •50. Загальна характеристика розвивального навчання.
- •51. Шляхи особистісно-орієнтованого навчання.
- •52. Сутність, основні ідеї педагогіки співробітництва.
- •57. Актуальні проблеми дидактики середньої школи.
- •58. Процес навчання, його особливості і функції.
47. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.
Цей принцип вимагає, щоб знання, вміння і навички, засвоєні учнями в процесі навчання, довго зберігалися в пам'яті, могли бути відтворені в будь-який час і використані в різноманітних ситуаціях. Психологічною основою забезпечення міцності є пам'ять як психологічний процес, який припускає запам'ятовування, збереження і наступні відтворення індивідом його досвіду.
Важливість міцності засвоєння відзначав у свій час А. Дістервег: «Все, чому вчать і що завчає учень, повинно бути ним засвоєно так, щоб воно не стиралося з пам'яті, а було кожної хвилини в його повному розпорядженні». Із курсу психології відомо, що є різні види пам'яті: за об'єктом запам'ятовування — образна, словесно-логічна, моторна, емоційна; за вольовою регуляцією — довільна і мимовільна (коли не ставиться конкретна мета); за тривалістю збереження — короткочасна, довгочасна, оперативна (запам'ятовування лише на період виконання операції).
Спираючись на психологічні закономірності, можна назвати окремі шляхи реалізації принципу:
1. Забезпечення свідомості учнів у навчанні, яке характеризується такими показниками:
а) засвоєнням учнем мети, завдань, значення своєї пізнавальної діяльності;
б) умінням керувати своєю навчальною діяльністю, знати ті засоби і прийоми, які призводять до реалізації мети;
в) умінням користуватися знаннями в різних ситуаціях;
г) умінням перевіряти і оцінювати свої досягнення.
2. Опора на основні принципи навчання: зв'язок навчання з життям; наочності; активності і самостійності; систематичності і системності, наочності, доступності тощо.
3. Формування установки школярів на запам'ятовування, що багато в чому визначає повноту, міцність і послідовність запам'ятованого матеріалу. Установка впливає на мотивацію запам'ятовування і довготривалість збереження в пам'яті.
4. Формування емоційного ставлення учнів до об'єкта запам'ятовування, пізнавальних потреб, інтересів школярів.
5. Організація розумової діяльності школярів на базі вивченого матеріалу: порівняння, зіставлення, узагальнення, систематизація, змістовне групування матеріалу і т.ін.
6. Робота над технікою запам'ятовування, організація різноманітного повторення:
— ведення школярами записів: складання планів, таблиць, тез, конспектування, розподіл повторюваного матеріалу на структурні змістові частини, постановка до них запитань;
— розподіл повторення у часі. Найбільша кількість повторень вимагається відразу ж після ознайомлення учнів з новим матеріалом, тобто в момент максимальної втрати інформації, після чого ця кількість повторень повинна поступово знижуватися, але не зникати повністю;
— виділення головного, істотного на всіх етапах засвоєння змісту навчання;
— опора на попередні знання школярів, встановлення зв'язку нового матеріалу з вивченим;
— враховування обсягу матеріалу, який пропонується для запам'ятовування. Матеріал відносно великого обсягу запам'ятовується часто неохоче і засвоюється тільки у випадку крайньої необхідності, під впливом значних вольових зусиль.
7. Систематичний контроль за результатами навчання, об'єднаний з оцінювання навчальних досягнень учнів, що впливає на міцність знань, набутих учнями.