Тезаурус до теми № 5

Пропаганда – форма тиску відповідних політичних суб’єктів на населення з метою отримання або ствердження своєї політичної заданості як такої. В одному випадку пропаганда використовується як виправдання необхідності існування влади у відповідних формах.

Ознаки пропагандистського тиску:

• апелює до всього народу, ніби об’єктивно, може існувати певна політична сила, здатна задовольнити інтереси одразу всіх соціальних верств;

• впливає на форми поведінки та діяльності людей, нав’язуючи їм примітивний набір стандартів, які здатна забезпечити відповідна політична еліта;

• переконують населення в тому, що існує політична сила, яка не помиляється та здатна відповідати за всіх;

• різновидом модернізації пропагандистського диктату є популізм;

• вороже ставлення до опонентів, війна компроматів, ігнорування діалогу;

• розповсюдження атмосфери страху.

Масова свідомість є надіндивідуальною та надгруповою за змістом, але індивідуальною за формою функціонування свідомості. У фундаменті масової свідомості лежить яскраве емоційне переживання деякої соціально-політичної проблеми, яка викликає потребу в діях. Раціональний рівень поступово утворюється на основі базисного емоційно-дієвого рівня. Він включає в себе більш статичні (оцінки, очікування, цінності, орієнтації) і більш динамічні (масові думки та настрої) компоненти.

До якостей масової свідомості відносяться: стійкість, формат захоплення, суперечливість, керованість, рівень розвитку, сила виразу, експресивність.

Суспільна (громадська) думка – форма виразу масової свідомості, яка включає приховане чи явне ставлення тієї чи іншої спільноти або сукупності спільнот до подій, явищ, проблем. Громадська думка виконує експресивну, контрольну, консультативну та директивну функції. Тобто воно виражає те чи інше відношення; вимагає прийняття та виконання рішень; дає рекомендації; займає позицію. В залежності від змісту громадська думка виражається в оцінних, аналітичних, рекомендатських чи проскрептивних судженнях. Усі вони можуть бути як конструктивними, так і деструктивними.

Закони формування суспільної думки:

1. Суспільна думка чутлива до важливих подій.

2. Значні події можуть відхиляти суспільну думку від одного полюсу до іншого.

3. Суспільна думка більше визначається подіями, ніж словами.

4. Вербальна інформація більш ефективна тоді, коли слухачі потребують інтерпретації з надійного джерела.

5. Суспільна думка не прогнозує події, а реагує на них.

6. Суспільна думка будується на власному інтересі.

7. Самооцінкою нелегко змінити суспільну думку.

8. Суспільна думка як і особиста зафарбована бажанням.

9. Вимірами суспільної думки є спрямованість, інтенсивність, широта та глибина.

Чутки – особлива, звичайно недостовірна інформація, яка розповсюджується усно, «по секрету», «з уст в уста», і функціонує виключно в звуковій формі. Чутки – це масове явище міжособистого обміну викривленої емоційно зафарбованої інформації. Частіше чутки виникають при відсутності достатньої інформації з питання, що викликає цікавість.

Види чуток

За емоційною характеристикою: чутки – бажання, чутки – пугало, агресивні чутки, чутки – нісенітниці.

За мірою недостовірності: абсолютно недостовірні, просто недостовірні, відносно достовірні, близькі до дійсності.

Закон Г.Олпорта – Л.Постмена: інтенсивність чутки (ймовірність виникнення, швидкість і масштаб розповсюдження, міра впливу на поведінку натовпу) – функція, похідна від значущості її змісту та рівня невизначеності інформації з цікавого питання. Невизначеність інформації – це дефіцит суб’єктивно надійної інформації. Він зворотно пропорційний кількості офіційних повідомлень і довіри до джерела.

Технології «м’якої» пропаганди

В умовах «інформаційного шуму», коли новини конкурують, слід пропагувати не персональний імідж, а пов’язані з ним теми.

Отже: тема вище персони; факт вище суспільної думки; сенсація вище емоції.

І. «Розкрутка (спін) теми»

1. «Думка знаменитості» Але це може бути сприйнято як дешевий PR хід – крупна зірка може відвернути увагу від кандидата.

2. «Думка експерта» Під будь-яку ідею можна підшукати підходящого експерта. Види експертизи: професійна, кластерна (від представника суспільного прошарку), інсайдерська (свідок, очевидець, співучасник), авторитетна (харизматична), неназвана (більшість експертів уважають).

3. «Подача теореми як аксіоми». Наприклад, критика не «чіпляється» до репутації правлячого політика, якщо під час правління спостерігалося зростання.

4. «Наша людина в натовпі». Наприклад, «Я, Галина Ткаченко, ветеринар, я за Януковича В.Ф.»

5. «Добре інформовані анонімні джерела». Наприклад, «Цілком таємно. ЗПТ. Терміново. ЗПТ. По прочитанні знищити: Волга впадає в Каспій. ТЧК.»

6. Канонізація: а) соціальні опитування – (повідомлення про зміни рейтингу менше, ніж на 6% є пропагандисткою пасткою); б) фокус-групи – (серйозно сприймається думка фокус-групи тоді, коли складена професіоналами). Фокус-група кластерна моделює прошарок суспільства.

7. «Солодкий контекст». Наприклад, «Кандидат N планує виступити проти возз’єднання Росії та Білорусії. За декілька днів до того газета публікує інформацію про епідемію грипу в Мінську, яка рухається на Смоленськ, про засилля білоруських повій на Садовому кільці тощо».

ІІ. «Заглушка теми»

1. «Заниження інфоповода»

Існують 3 переконливі причини для публікації:

• про програму (наприклад, політик N пропонує ввести обов’язкову молитву в школі);

• про передвиборчі акції (наприклад, політик N провів мітинг у недільній школі);

• про особистість кандидата (наприклад, політик N заборонив дочці зробити аборт).

Ці причини зазначені як значущі в напрямку зростання. Тому зниження інфоповода – це заміна інформації про особистість на інформацію про акції чи програму.

2. «Театралізація героїчного вчинку конкурента». Наприклад, якщо героїчний вчинок здійснив не наш кандидат, то це може бути частиною передвиборчого шоу.

3. «Театралізація помилки кандидата». Наприклад можна заявити, що помилка є частиною плану боротьби. Але помилку Клінтона з Монікою Левінськи не поясниш роботою з жіночим електоратом чи програмними вимогами врахування інтересів профспілки секретарок.

4. «Програмізація» (замуровування). Це ретельний білянауковий аналіз із залученням цифр, формальної логіки та партійної ідеології. Журналіст завжди має інформувати про цікаві події навіть тоді, коли вони стосуються не його кандидата. Тоді інформація занурюється в значну кількість складної нецікавої інформації.

5. «Гасіння». В межах однієї статті заявляється спочатку коротко небажана тема, а потім більш різко звучить та, що диссонує. Наприклад, проблема підліткової наркоманії переходить у проблему підліткової безграмотності.

ІІІ. Перелом теми

Наприклад: На стіні написано «Геть Карабаса-Барабаса». Заглушування теми – це перефарбувати стіну. Переломлювання теми – це написати зверху більш жирне нове гасло: «Геть Пінокіо та його банду». М’яка пропаганда відрізняється тим, що ніхто не повинен зрозуміти, що вона тенденційна. Тому слід створити ілюзію справедливого співставлення конфліктуючих думок. Тобто ми самі пишемо дрібними літерами погане про Карабаса. А потім зверху жирними літерами все, що думаємо про Пінокіо та про Мальвіну з Артемоном.

1. «Розкриття очей». Перш ніж поховати небажану тему, слід спочатку про неї ввічливо заявити. Наприклад: «Я не думаю, що Клінтон подає гарний приклад нашим дітям. Але його ініціативи сьогодні схвалюють...»

2. «Шекспірівський сонет». Журналіст розвиває тему в невигідному для свого кандидата напрямку, а єдиний контраргумент береже для останньої фрази.

3. «Фонтан бруду». – відмова від принципу нейтральності на користь критики.

4. «Гірка правда зондажів». Наприклад, Кандидата А підтримує шанований експерт, але результати опитування свідчать про відставання кандидата А.

5. «Групова наруга». Застосування фокус-групи не для розкрутки теми, а для її перелому. Наприклад, Кандидат А на теледебатах з діючим президентом був переконливим. В публікації журналіста від конкурента описують спостереження студентів – політологів, серед яких лише троє надають перевагу кандидату А.

6. «Думка абстрактної більшості». Наприклад: «Нікому це не зрозуміло!», «Кому це потрібно?».

7. «Сонячне затемнення». «Затемнення» конкурента за допомогою зірки.