Сцена 4
Антіфонт. Гета
АНТІФОНТ
Гей, Гето!
ГЕТА
Га?
АНТІФОНТ
Ти що зробив?
ГЕТА
Дідів обскуб.
Із грошей.
АНТІФОНТ
Досить?
ГЕТА
Я не знаю. Як велів.
АНТІФОНТ
Гульвісо! На питання відповідь така?
ГЕТА
А що ти скажеш?
АНТІФОНТ
Що я скажу?
Мене діла
Твої прямісько справді завели в петлю!
А щоб тебе боги й богині всі небесні та
Підземні погубили злим для прикладу!
Щось хочеш - він на скелю з тиші викине
Треба! На що було торкати цей боляк,
Чи згадувати жінку?
Б батька вмовили,
Що прогнання можливе.
Ну, як Форміон
Добуде посаг, мусить одружитися!
Що ж далі?
ГЕТА
Не ожениться.
АНТІФОНТ
Я знаю це.
695 Як вимагатимуть від нього грошей, то
Скоріш в тюрму він піде.
ГЕТА
Антіфонте, все
Перекрутити можна злою мовою.
Що добре поминаєш, бачиш тільки зле.
Послухай протилежне: гроші візьме він,
Женитись мусить, як сам кажеш, признаю.
Але ж дадуть часу весілля готувать,
І запросить гостей і жертву принести.
Тим часом друзі нам обіцяне дадуть.
Він верне.
АНТІФОНТ
Як? Що скаже?
ГЕТА
Ти питаєшся?
Чимало!
"Скільки віщих знаків бачив я.
Чужий до хати чорний пес забіг;
Змія із даху через отвір впала в дім.
Затяла ось курка, не годивсь віщун,
Жрець заказав перед зимою щось нове
Розпочинать!
" І це важливий аргументі І буде так.
АНТІФОНТ
Щоб вийшло!
ГЕТА
Вийде, вір мені! --
Твій батько! –
Федрію скажи, що гроші є.
(Аптіфопт відходить)
Сцена 5
Деміфонт
(з мішком грошей).
Гета. Хремет
ДЕМІФОНТ
Ти не турбуйсь, кажу, подбаю вже, щоб він нас не підвін.
На сліпо грошей я не дам, при свідках тільки це зроблю.
Кому й чому даю.
ГЕТА
Який обачний, де не треба, він.
ХРЕМЕТ
Зробити мусиш; поспішай, як довго в нього думка ця!
Якщо ж настане інша більш, він міг би знов прогнати нас.
ГЕТА
(про себе)
Ось ти вгадав!
ДЕМІФОНТ
(до Гети)
Веди мене до нього.
ГЕТА
Вже веду.
ХРЕМЕТ
Як зробиш це,
Йди до моєї жінки, хай вони ще до відходу зійдуться.
Хай скаже, що її даєм за Форміона, хай не сердиться.
Для неї він підходить більше, бо ж вони давно знайомі вже.
Ми свій обов'язок сповнили, скільки він захоче в придане,
Це ми дали.
ДЕМІФОНТ
Тьху! Чи твоє це діло?
ХРЕМЕТ
Деміфонте, ще й ЯКЄІ
Замале ще сповнить обов'язок, як світ не признає, її хай буде воля, бо ще скаже: з хати вигнали.
ДЕМІФОНТ
Я можу це зробить.
ХРЕМЕТ
Жінки скоріш порозуміються.
ДЕМІФОНТ
Свою попрошу.
(відходить з Гетою)
ХРЕМЕТ
Думаю, де б віднайти я міг своїх.
(стоїть задумавшись)
Сцена 6
Софрона
(вибігаючи з дому Деміфонта).
Хремет
СОФРОНА
(не помічаюча Хремета)
Що робити?
Де ж знайду я друга?
З ким пораджуся?
Допомоги де просить?
Ох боюсь, щоб через мене пані не потерпіла.
Чую, батько дуже лютий за ці вчинки юнака.
ХРЕМЕТ
(про себе)
Що за баба з хати брата вийшла перелякана?
СОФРОНА
Це мене штовхнули злидні, знала ж я, що не міцне
Це подружжя, та щоб жити, я й сама порадила.
ХРЕМЕТ
їй-бо, як не помиляюсь, й очі бачать ще мої,
Доньчину я няньку бачу.
СОФРОНА
Він пропав десь.
хремет
Що ж робить?
СОФРОНА
Хто їй батько...
ХРЕМЕТ
Йти? Чи ждати, поки скаже нам про все?
СОФРОНА
Віднайшла б його, то страху не було б.
ХРЕМЕТ
Та це ж вона.
Заговорю.
СОФРОНА
Хто говорить?
ХРЕМЕТ
(потихо кличучи)
СОФРОНА
Мене він зве?
ХРЕМЕТ
Глянь на мене!
СОФРОНА
О богове!
Чи Стільпон це?
ХРЕМЕТ
Ні.
СОФРОНА
Як? Ні?
ХРЕМЕТ
Трішки, Софроно, будь ласка, від дверей цих відійди.
Цим ім'ям мене ти більше не зови!
СОФРОНА
Що?
Це ж не ти?
Що так завжди називався?
ХРЕМЕТ
(вказуючи на двері)
Пст!
софрона
Чому злякавсь дверей
ХРЕМЕТ
Я замкнув там відьму-жінку.
Неправдиве взяв ім'я,
Щоб колись необережно ви не бовкнули кому
Із сусідів, і щоб жінка не дізналася про це.
СОФРОНА
Ось, чому це не могли ми тут тебе ніяк знайти!
ХРЕМЕТ
Скажи мені, що спільне з домом цим тебе в'язало?
А де ж мої?
СОФРОНА
(плачучи)
Ой лишенько!
хремет
Ох, живі?
СОФРОНА
Живе ще донька,
750 Нещасна мати з горя вже давно лягла в могилу.
ХРЕМЕТ
Важкий удар!
СОФРОНА
А я стара одна, убога, невідома.
З нестачі кращих, за нього я дівчину віддала.
Це дім його.
ХРЕМЕТ
За Антіфонта?
СОФРОНА
Так. Якраз за нього.
ХРЕМЕТ
Невже ж дві жінки має він?
СОФРОНА
Ні, цю одну!
КлянусяІ
ХРЕМЕТ
А другу родичку свою?
СОФРОНА
Це ж саме і вона.
ХРЕМЕТ
Що кажеш?
софрона
Була умова, що юнак з коханою женитись .
,БЄЗ ВІШ МОЖЄ
ХРЕМЕТ
О боги! Як часто все неждано
Виходить, ти чого бажати б не посмів!
Ось я приходжу
Й застав дочку одружену і з ким хотів, як прагнув. Ї
700 Обидва ми старалися, щоб так воно і сталося.
(вказує на Софрона)
Вона ж без нас зробила це своїм лише старанням.
СОФРОНА
Дивись, що діяти тепер!
Вернувся батько хлопця.
Говорять, що він через те сердитий.
ХРЕМЕТ
Та немає страху.
Ох, боже, щоб лиш хтось не взнав, що це моя дитина.
СОФРОНА
765 Я ж не скажу.
ХРЕМЕТ
За мною йди!
Почуєш в хаті решту.
(обоє входять до дому Деміфонта)