Акт II сцена і
Антіфонт. Федрій
АНТІФОНТ
До чого дійшло, що мушу,
Федрію, перед зичливим,
Рідним батьком я дрижати, як лиш приїзд нагадаю!
Ех, якби я був розумний, ждав би, як належить ждать.
Ти про що?
ФЕДРІЙ
АНТІФОНТ
Мене питаєш?
Про зухвалі вчинки знаєш ?
О, якби це Форміону рада не прийшла на думку
Так штовхнуть мене в коханні в джерело моїх нещасть!
Не було б цього нещастя, я б лиш кілька днів страждав.
І журба ця не точила б в мене серця...
ФЕДРІЙ
Слухаю.
АНТІФОНТ
Жду, аж прийде той, що в мене, з чим я зжився, забере.
ФЕДРІЙ
Одні без милої страждають, ти ж з кохання через край
В нім, Антіфонте, плаваєш.
Бо все твоє життя, клянусь, є бажане і завидне.
О хай боги й мені дадуть радіти тим, що я люблю,
Так довго, смертю заплачу!
А ти подумай про таке,
Що я тепер беру з убожества, це ти з великих засобів!
Вже кажу, що без витрат знайшов ти вільну дівчину,
І з добрим ім'ям, як бажав, законну жінку для життя.
Щасливий ти! Нема лиш одного - уміння скромно все зносить.
Якби ти справу мав зі зводішком, як я, то ти б відчув
І так ми вже з природи всі: на долю нарікаємо.
АНТІФОНТ
Ти, навпаки, мій Федрію, здається щасливіший всіх
Життям керуєш на свій лад, як забажаєш тільки сам:
175 Любити, брати, залишать, а я нещасний проваливсь.
Не можу з нею розійтись, ані при собі залишить.
(З порту поспігиае Гета)
Що це таке?
Чи Гету бачу я?
Сюди біжить щодуху?
Еге ж, це він!
Я вже тремчу, яку несе новину?
Сцена 2
Гета. Антіфонт. Федрій
ГЕТА
(говорить про себе, не бачачи двох персонажів)
Горе,
Гето, як не знайдеш скоро плану, ти пропав!
Так на тебе раптом впала несподівана біда.
Не знаю, як уникнути її, як врятуватися.
Не можна довше укривать зухвалих вчинків всіх!
АНТІФОНТ
(до Федрія)
Чом він приходить збуджений?
ГЕТА
(як раніше)
Нема ні хвильки часу вже на те: йде пан.
АНТІФОНТ
Що за біда?
ГЕТА
(як раніше)
185 Як лиш він про все почує, як вгамую гнів його?
Сказать? - Вогонь. Мовчать? –
Дразнить. А вибачатись - труд марний.
Горе! Й сам боюся дуже і на серці Антіфонт.
Жаль його, боюсь за нього.
З ним я зв'язаний тепер.
А без нього я б придумав, як помстити діда лють:
Я б що-небудь взяв в торбинку і п'ятками б накивав!
АНТІФОНТ
Він крадіж, втечу загадав?
ГЕТА
Де ж Антіфонта віднайти?
І де його шукать?
ФЕДРІЙ
(до Антіфонта)
Тебе він зве.
АНТІФОНТ
Від цих вісток я жду чогось страшного.
ФЕДРІЙ
Ах!
Чити здурів
ГЕТА
Додому йду. Він певно там.
(хоче йти)
ФОРМІОН
І95 Гукнім за ним!
АНТІФОНТ
(наказуючи)
Стій тут!
ГЕТА
Стою! Наказуєш, хто б ти не був.
АНТІФОНТ
(гукаючи)
Гей, Гето!
ГЕТА
Я ж тебе шукав.
АНТІФОНТ
Що несеш?
Молю!
Як можеш, ти одним слівцем скажи!
ГЕТА
Так зроблю.
АНТІФОНТ
(поспішно)
Кажи!
ГЕТА
В порті вже...
АНТГФОНТ
Батько.
ГЕТА
Так.
АНТІФОНТ
Я згинув!
ГЕТА
(співчуваюче)
Ах!
АНТІФОНТ
Що робити?
ФЕДРІЙ
(до Гети)
Що ти кажеш?
ГЕТА
Батька й дядька бачив там.
Ах! Нещасний, де ж знайду я лік на цей раптовий біль
Як нам доля присудила розлучитись,
Фате, То життя мені не миле!
ГЕТА
Справа так стоїть тепер.
Треба ж загострить бадьорість, смілим доля помага!
АНТІФОНТ
Розум трачу.
ГЕТА
Антіфонте, саме май найбільш тепер.
Як твій страх помітить батько, він подумає, що ти Провинився.
ФЕДРІЙ
Правду кажеш.
АНТІФОНТ
Та ніяк я не змінюсь.
ГЕТА
Що б ти вдіяв, якби важче мусив щось тепер робить?
АНТІФОНТ
Це не в силі, те тим більш.
ГЕТА
(до Федрія)
Бач, погана справа, йдем!
Шкода часу витрачати, я йду геть.
ФЕДРІЙ
І я також.
АНТІФОНТ
210 Я молю вас, як вдаватиму? Досить?
(намагається прибрати позу відважного)
ГЕТА
Байка!
АНТІФОНТ
Подивись В очі!
Досить?
ГЕТА
Ні!
АНТІФОНТ
А так?
ГЕТА
Майже.
АНТІФОНТ
Так?
ГЕТА
Тепер гаразд!
Так тримайся.
Стій у мові, слово слову, тону тон,
Щоб сердитими словами з поля не прогнав тебе.
АНТІФОНТ
Знаю.
ГЕТА
Проти волі мусив.
ФЕДРІЙ
Так велить закон і суд.
ГЕТА
215 Розумієш?
Що за дід там, ген на вулиці?
Це ж він.
АНТІФОНТ
Не залишусь.
(хоче йти)
ГЕТА
Що робиш?
Та куди ти йдеш?
Лишись!
АНТІФОНТ
Себе я знаю і гріхи свої.
Вам доручаю Фанію й своє життя.
(відходить)