Розділ 5

Таким чином судове засідання було закрите.

Повернувшись додому, Діонісій розповів усе дружині. Як лю­дина розумна й бувала, він намагався викладати цю історію в сміш­ному світлі й, розповідаючи, добирав відповідні слова та вирази. Проте Калліроя була прикро вражена, а, почувши ім'я Херея, гірко заплакала. Суд для неї був чимось страшним і жахливим.

— Тільки ще цього бракувало мені — стати перед судом,— бідкалась вона. — Вмирала я, і була похована, викрадена з гроб­ниці, продана в рабство, стала невільницею. А тепер, о Доле, мене будуть судити! Не досить було тобі очорнити мене перед Хереєм, ти ще й вирішила пробудити у Діонісія підозру, що буцімто я пе­релюбниця. Колись ти загнала мене наклепом у могилу, а тепер — у царський суд. Про мене ідуть поговори в Азії і в Європі. Як я диви­тимусь на суддю? Які доведеться мені вислухати слова? Підступна врода моя дана мені природою тільки на те, щоб наслухатись наклепів. Судять Гермократову дочку, а батько не може висту­пити на її захист. Всі інші люди, заходячи в суд, сповнені бажання привернути до себе суддю, щоб він поставився до них доброзич­ливо і ласкаво, а я, навпаки, боюсь, щоб часом не сподобалась йому.

Отак, нарікаючи на лиху Долю, Калліроя побивалася весь цей день. Проте Діонісій ще більше за неї тривожився і терзався не­спокоєм. А коли настала ніч, Каллірої приснився сон: наче вона ще дівчина в Сіракузах зайшла у храм Афродіти, а потім, вертаю­чись з нього, зустріла Херея. Далі снився їй день весілля: на вулицях

увінчані городяни, батько й мати супроводять її в дім молодого. І ось, коли вони з Хереєм мали поцілуватися, вона прокинулась із сну.

Калліроя покликала Плангону (Діонісій встав раніше, щоб під­готуватись до засідання суду) і розповіла їй сновидіння. План-гона, вислухавши розповідь, заспокоїла її:

— Не турбуйся, моя пані! Радій: ти бачила добрий сон. Усі клопоти розвіються, як дим. Як тобі приснилось, так воно й здійс­ниться наяву. Іди спокійно на царський суд, неначе в храм Афро­діти. Подбай як слід про себе і верни свою дівочу красу.

Так мовила Плангона, одягаючи і прикрашаючи свою панію, а Каллірої стало легше на душі, вона неначе передчувала, що її чекає радість.

З самого ранку перед царським палацом зчинилась неймо­вірна тиснява, народ заповнив і прилеглі вулиці. Всі збіглися бу­цімто послухати, що там буде на суді, а насправді — побачити Каллірою. А Калліроя, наскільки раніше перевершувала красою інших жінок, настільки тепер перевершила саму себе. Увійшла вона в зал суду такою, якою, як описує божественний Гомер, Єлена з'явилася старцям Трої.

Що навкруги Пріама, Пантоя, Фімета й інших сиділи^ва. її поява призвела всіх у мовчазний подив:

Всі-бо жадали вони з красунею ложе ділити⁸"³.

І якби Мітрідату прийшлось виступати першим, то він не міг би й слова проказати, його любовна жага спалахнула з новою силою, як незагоєна рана ще дужче ятриться від нового удару.

Розділ 6

Почав свою промову Дюнісій так:

— Царю! Я вдячний тобі за увагу, якої ти удостоїв мене осо­бисто, і за пошану чистоти подружніх зв'язків. Ти не злегкова­жив підступних дій вельможі проти незначної людини, а запро­сив мене сюди, щоб, захищаючи від кривди, осудити розбеще­ність і свавілля, а також відгородити від них інших громадян. Цей нечесний вчинок заслуговує якнайсуворішої кари з уваги на осо­бу, яка його скоїла, бо Мітрідат зазіхнув на мою честь не як мій ворог, а, навпаки, як мій гість і друг, причому він зазіхав не на будь-який з моїх набутків, а на те, що мені дорожче від мого тіла і моєї душі — маю на увазі мою дружину. Кому, як не йому, слід було допомогти мені в тому разі, якби хто-небудь скривдив мене, допомогти, якщо не заради нашої дружби, то з уваги на цареву до нього довіру. Адже ти наділив його високою владою,якої він виявився не достойний, бо вкрив себе ганьбою, іншими словами, він зрадив того, хто довірив йому владу. Мені самому добре відома підступність цього чоловіка, знаю я і те, як довго й ре­тельно готувався він до цього процесу, а також свідомий того, що ми — я і мій супротивник — перебуваємо не в однаковому стано­вищі. Через те, царю, я цілком і повністю покладаюсь на твою справедливість, на те, що ти пильно стоїш на сторожі святості шлюбу й законів, яким ми всі повинні коритися в однаковій мірі. Якщо ти збираєшся звільнити цього можновладця від відпові­дальності, то краще було б зовсім не викликати його на суд. За минулих часів люди боялися чинити перелюбство, бо кожен знав: перелюбника неодмінно притягнуть до відповідальності, і його спіткає заслужена кара. Якщо Мітрідат, який стоїть перед судом, не буде покараний, люди втратять повагу до суду. Моя промова буде короткою, бо суть справи ясна. Я чоловік оцієї жінки, яку звуть Калліроя, і вже батько, бо вона народила від мене дитину. Калліроя вийшла за мене не дівчиною, бо раніше була вона дру­жиною чоловіка на ім'я Херей, який давно вмер і якому ми спо­рудили надгробний пам'ятник. Отож Мітрідат, гостюючи у мене в Мілеті, побачив мою дружину і повівся зовсім не так, як личить другові, ані взагалі статечній і порядній людині (бо такими ти хочеш бачити тих, кому довіряєш важливі посади), відтак він по­казав себе розпусником і деспотом. Знаючи моральну чистоту і вірність Каллірої своєму чоловікові, він усвідомлював те, що неможливо спокусити її ні словами, ні грішми, і тому розробив підступний план — засіб досягнути повного успіху. Він вигадав, буцімто Херей, перший чоловік Каллірої, живий, і склав від його імені листа до Каллірої і вислав його через своїх рабів. Та, на щастя, Доля дала нам у твоїй особі чудового царя, а пильнозорі боги помітили Мітрідатові хитрощі і викрили їх: цих рабів за­тримав і прислав до мене разом з листами пріенський стратег Біант. Дізнавшися про злочинні дії Мітрідата, я повідомив Фар-нака, сатрапа Лідії і Іонії, а той — тебе. Оце і все, що стосується справи, яку ти розбираєш. Свою розповідь я закінчив і вважаю, що докази його вини неспростовні. Може бути тільки одне з двох: або Херей живий, або Мітрідат спокусник. 1 він не може твер­дити, нібито йому невідомо, що Херей помер, бо ми з дружиною спорудили йому надгробний пам'ятник, і це було саме під час перебування Мітрідата в Мілеті. Цей пам'ятник він бачив і разом з нами оплакував покійного. Але коли Мітрідатові закортить спо­кусити чужу дружину, він зуміє воскресити навіть мертвого! На­прикінці дозвольте звернутися до того листа, який він вислав із Карії в Мілет через своїх рабів. Ось бачите, тут написано: "Я, Хе­рей, живий..." Нехай Мітрідат пояснить, чому він так написав

і, якщо йому це вдасться, хай тоді буде виправданий. Зваж, царю, наскільки безсоромним є цей спокусник, що втягнув у свій обман навіть покійну людину.

Виступ Діонісія зробив велике враження на слухачів і привер­нув їх на його бік. Розгніваний цар грізно й похмуро глипнув у бік Мітрідата.