Розділ 10

На другий день, коли Плангона зайшла до Каллірої, та повідо-м І їла їй про своє рішення. Плангоні воно, звичайно, не сподобалося.

— І не сподівайся, що тобі пощастить вигодувати дитину! — пигукнула вона.— Наш, закоханий у тебе господар, щоправда, не буде чинити ніякого насильства, беручи до уваги твою сором­ливість і цнотливість, але й не дозволить тобі годувати дитину. Шн чоловік ревнивий і буде вважати за особисту образу, що ти так шануєш відсутнього, а нехтуєш ним, що знаходиться поруч з тобою. Мені здається, що дитині краще загинути ще до наро­дження, ніж після того. Крім того, ти уникнеш даремних мук, що супроводжують пологи. Як добра подруга даю тобі таку пораду.

Тяжко вразили Каллірою ці слова. Вона стала навколішки пе­ред Плангоною і почала благати, щоб та знайшла якийсь спосіб урятувати дитину. Плангона сказала, що подумає, і барилася з від­повіддю днів, може, зо три. В такий спосіб вона довела бідолашну мало не до відчаю і здобула ще більше її довір'я. Насамперед План­гона примусила Каллірою заприсягтися, що вона нікому не ви­каже їхнього задуму, потім, насупивши брови і потираючи руки, глибокодумно почала:

— Великі справи, жіночко, вдаються тільки завдяки сміливим помислам. Так ось, я з доброзичливості до тебе зраджую свого хазяїна! Але зваж, залишається одне з двох: або дитина загине, її бо стане згодом власником найбільшого у Іонії багатства, спад­коємцем блискучого роду. Мало того, він ущасливить і тебе, свою матір. Вибирай, що тобі до вподоби.

— Звичайно, мені до вподоби друге, — відповіла Калліроя.— Та й хто буде такий безглуздий, що вибере дитиновбивство замістьщастя дитини? Все ж таки ти, либонь, маєш на думці щось не­здійсненне і неймовірне. Вислови свою думку ясніше. Тоді Плангона запитала:

— Як давно ти, гадаєш, завагітніла?

— Два місяці тому,— відповіла Калліроя.

— Чудово. Це нам на руку: людям здасться цілком вірогідним, що ти народиш від Діонісія семимісячну дитину. Калліроя різко заперечила:

— Ні в якому разі. Краще нехай загине!

А Плангона, буцімто погоджуючись, сказала:

— Гаразд, голубко. Отже, ти волієш зробити те, що я тобі ра­дила раніше. Так буде безпечніше, ніж обманювати свого пана. Відречися цілком і повністю від сподіванок на волю і перестань думати про повернення на батьківщину. Пристосуйся до ниніш­ньої долі, стань рабинею.

Такі-то підступні поради давала Плангона, а Калліроя, дівчина вільнонароджена і не знайома з лукавством, не підозрювала ли­хого умислу. Але чим більше Плангона наполягала на знищенні плоду, тим дужче Каллірої було жаль дитини в утробі.

— Дай мені час поміркувати,— попросила вона.— Адже дово­диться вибирати одну з двох найбільших цінностей на світі: честь або дитину. Плангона знову похвалила її за те, що не вибирає

зопалу.

— Правда твоя, треба подумати. Бо одне і друге однаково важ­ливе: з одного боку, вірність чоловіку, з другого боку, материн­ська любов. Проте не слід зволікати з рішенням. Так чи інакше, треба зважитися завтра, поки ще не заокруглився твій стан.

На тому вони розійшлись.