Розділ 2

Невдатні женихи, що з'їли облизня, були ображені й розгні­вані. Досі вони ворогували між собою, а тепер об'єдналися і ста­ли спільниками. Зібралися вони докупи й спонукувані заздрістю почали радитись, яку б то капость учинити Хереєві.

Першим виступив молодий італієць, син регійського¹⁸ тирана, який так промовив:

— Якби з Калліроєю одружився хтось із-поміж нас, то я б із цим змирився, бо сватання схоже на гімнастичні змагання: пере­можцем стає тільки один з багатьох. Але ж Херей здобув пере­могу без будь-яких зусиль і тим самим пошив нас у дурні. Я вважаю ганьбою терпіти таке приниження. Скільки ночей ми простояли біля дверей Калліроїного дому, скільки догоджали її годуваль­ницям і служницям, скільки подарунків роздали нянькам. Поду­майте, як довго ми були рабами! І найгірше, що ми зненавиділи один одного, стали суперниками. А в той час, як ми, люди цар­ського роду, змагалися між собою, цей ледащо, гультіпака й нік­чема зумів без боротьби увінчати себе вінком переможця. Нехай тепер ця перемога вилізе йому боком. Влаштуймо ж нареченому таке весілля, щоб він повінчався зі смертю.

Усі схвалили його промову, тільки один тиран акрагантський¹⁹ висловив свою незгоду.— Я проти такого задуму,— сказав він.— Не подумайте, що мені шкода Херея. Ні, я просто вважаю, що це діло досить не­безпечне. Майте на увазі: Гермократ не з тих, ким можна легко­важити. За відкриту розправу з його зятем ми можемо дорого поплатитися, тому раджу вдатися до хитрощів. Адже ми, тирани, здобуваємо владу скоріше підступом, ніж силою. Виберіть мене ватажком у війні з Хереєм, і я обіцяю вам розладнати його шлюб. Я використаю проти нього Підозру, яка, взявши собі в союзники Ерота, накоїть йому чимало лиха. Калліроя — дівчина врівнова­жена і далека від низької підозріливості, а Херей — завсідник гім­назій, який і сам полюбляв гульнути, легко може впасти в юнацькі ревнощі, якщо викликати у нього підозріння. А підійти до нього й побалакати — зовсім нескладна справа.

Усі одностайно пристали на його пораду і доручили справу йому як людині досвідченій у всяких хитрощах. І ось узявся він за здійснення свого підступного задуму.

Розділ з

Одного вечора до Херея прибіг посланець із звісткою, що Аріс-тон, його батько, перебуваючи в сільському маєтку, впав з драбини і навряд чи виживе. Херей любив батька і зразу ж зібрався їхати, хоч йому не хотілося залишати Каллірою саму: забрати її з собою було вже неможливо²⁰.

Влаштувати комос²¹ відкрито бешкетники не відважилися. Отож вони прийшли до будинку потай серед ночі й наробили слідів — так наче комос відбувся: на дверях повісили вінки, поріг скропили пахощами, порозливали багато вина, покидали напівобгорілі смолоскипи.

Настав ранок. Перехожі зупинялися перед Хереєвим домом і ці­каво видивлялися на ті сліди. Тим часом нагодився й Херей: його батько очуняв, і він поспішив до дружини. Помітивши перед две­рима натовп, він спочатку здивувався, а коли зрозумів, чого зі­бралися люди, вбіг у дім мов навіжений. Спочивальня була ще зачинена, тож він почав тарабанити в двері. Як тільки служниця відчинила йому, Херей кинувся на Каллірою, але тієї ж миті гнів його змінився на відчай, він роздер на собі одяг²² і гірко заплакав. На запитання, що сталося, він нічого не відповів — мовчав, не­спроможний повірити в те, що бачив, і не в силі вірити тому, в що не хотів вірити.

В той час, як він не знав, що йому робити, і тремтів усім тілом, дружина, не маючи уявлення, чого це він схвильований, благала його пояснити, що з ним таке.

З налитими кров'ю очима Херей зрештою глухим голосом сказав:

— Я оплакую свою долю, бо ти мене швидко забула! І почав їй дорікати за комос. Каллірою, дочку стратега, сповнену почуття власної гідності, обурило несправедливе звинувачення.

— До мого батьківського дому ніхто комосом не ходив! — ска­зала вона Херею. — Це, певне, твої двері звикли до комосів, і твоїх друзяк, очевидно, засмучує твоє одруження.

Вона відвернулась од нього, закутавши голову, і з очей у неї по­котилися рясні сльози. Але сварки між закоханими тривають не­довго, вони охоче миряться. Серце у Херея одійшло, і він приголу­бив дружину, а вона зразу ж пробачила йому. Ця подія ще дужче розпалила їхню любов, і батьки молодих, бачачи злагоду між Хе­реєм і Калліроєю, вважали безмежно щасливими дітей і самих себе.