4.4.6. Склади кислот, карбіду кальцію, балонів із стисненим, зрідженим і розчиненим газами

Кислоти – негорючі речовини. Їх пара не утворює ви­бухонебезпечних сумішей з повітрям. Однак, при сполученні з іншими речовинами (горючими матеріалами, металами тощо) вони вступають у реакцію, яка супроводжується виділенням великої кількості тепла, внаслідок чого горюча речовина може спалахнути.

Для збереження кислот повинні використовуватися скляні бутлі в захисній тарі, котрі необхідно розташовувати на значній відстані від джерел тепла та дії сонячного випромінювання. Для запобігання утворенню небезпечного тиску парів бутлі наповнюють на 90% ємкості й герметично не закривають.

Карбід кальцію, необхідний для одержання ацетилену при виконанні газозварювальних робіт, є дуже гігроскопічною речовиною. Для запобігання передчасному розкладанню карбіду кальцію і створенню вибухової ацетилено-повітряної суміші карбід кальцію упаковується в герметично закриті барабани масою від 50 до 130 кг, які виготовляють із листового заліза товщиною не менше, ніж 0,5 мм.

На кар'єрах барабани з карбідом кальцію зберігаються у спеціальних складах, які мають ступінь вогнестійкості не менше, ніж II. Протипожежні розриви між складом та іншими будівлями повинні бути не менше 20 м. Для штучного освітлення складу повинні використовуватися світильники у вибухобезпечному виконанні. Щоб уникнути утворення іскор при розкритті барабанів із карбідом кальцію, необхідно використовувати інструмент з міді чи латуні.

На випадок виникнення пожежі у складі, де зберігається карбід кальцію, необхідно використовувати вуглекислотні або порошкові вогнегасники, пісок та інші засоби вогнегасіння, що не містять води.

Небезпека стиснених, зріджених і розчинених газів полягає в тому, що деякі з них самі по собі або в суміші з повітрям вибухонебезпечні. Крім того, перебуваючи в балонах під великим тиском, вони здатні призвести до вибуху великої руйнівної сили. Вибух балонів також може призвести до виникнення пожежі, гасіння якої важке і небезпечне. При витоку газу в приміщенні складу можливе утворення вибухонебезпечної суміші, тому кожен склад балонів повинен бути одноповерховим І чи II ступеня вогнестійкості з легким перекриттям. Склад повинен мати механічну вентиляцію, парове або водяне опалення. Склад розділяється на окремі секції для зберігання балонів із горючими та отруйними газами. Зберігати балони необхідно тільки у вертикальному положенні на спеціальних стелажах.

4.4.7. Протипожежне водопостачання

На кар'єрах, де видобувають само- або легкозаймисті корисні копалини, споруджується спеціальний протипожежний водопровід, який з'єднується з господарсько-протипожежним або господарсько-питним водопроводом. На інших кар'єрах самостійні протипожежні водопроводи прокладаються рідко.

Під протипожежним необхідно розуміти таке водопос­тачання, при якому вода подається протягом цілої доби та в кількості, необхідній для гасіння пожежі ззовні та всередині промислових приміщень і споруд.

До системи виробничо-протипожежного водопроводу належать водозабірні споруди, будівлі насосних, резервуари з чистою водою, зовнішня водопровідна мережа, яка прокладається на території підприємства, та внутрішня мережка, яка прокладається у будівлях і спорудах. Загальні потреби у воді складаються з розрахункових витрат води на зовнішнє пожежогасіння з пожежних кранів, спринклерних, дренчерних та інших систем і установок.

Водопроводи можуть бути високого чи низького тиску. У водопроводі високого тиску напір, необхідний для гасіння пожежі безпосередньо від гідрантів, створюється стаціонарними пожежними насосами, встановленими у насосних станціях. У водопроводі низького тиску дня гасіння пожежі напір створюється пересувними пожежними насосами (мотопомпами, автонасосами).

Основні вимоги до водопроводів протипожежного при­значення наведено в СНіП 3.05.04-85, СНіП 3.05.01-85. Згідно з цими нормативними актами у виробничих будівлях протипожежні водопроводи необхідні у всіх випадках, за винятком будівель І і II ступенів вогнестійкості з категоріями Г і Д за пожежною небезпекою, незалежно від їх об'єму і будівель III ступеня вогнестійкості тієї ж категорії, але за об'ємом не більше, ніж 1000 м³.

У виробничих приміщеннях протипожежні крани розташовують у доступних і видимих місцях – у сходових клітках, на вході в коридори. Розрахункові витрати води на роботу внутрішніх пожежних кранів беруть, виходячи з умов нормованої подачі води на кожний струмінь. При тривалості гасіння пожежі 3 год. продуктивність одного струменя повинна становити не менше 2,5 л/с.

Кожний пожежний кран встановлюється на трубопроводах діаметром не менше діаметра крана і на висоті 1,35 м від рівня підлоги. Крани забезпечують пожежними рукавами однакового з ним діаметра довжиною 10 чи 20 м і пожежним стволом. Розміщення пожежних кранів повинно бути таким, щоб гарантувати зрошення будь-якої точки приміщення.

Водопровідна мережа на території підприємства улаш­товується пожежними гідрантами, від яких забирається вода для зовнішнього гасіння пожеж. Зовнішня водопро­відна мережа на території підприємства будується, як пра­вило, з кільцевою системою, яка дає можливість під час аварії на одному боці магістралі подавати воду з іншого боку. До цехів і приміщень, розташованих окремо, можна підводити тупикові водопровідні лінії (рис 4.2).

Пожежні гідранти на території кар'єрів розташовують уздовж доріг і проїздів на відстані не більше, ніж 100 м один від одного, не ближче, ніж 5 м від стін виробничого приміщення і поблизу перехрестя доріг.

Установлюючи гідранти поза проїжджою частиною, їх розташовують не далі, як на 2 м від краю. Протипожежний трубопровід повинен забезпечувати тиск не менше 4 ат (400 кПа) і не більше 10 ат (1000 кПа) при витраті води не менше, ніж 5 л/с.

Рис. 4.2. Схема кільцевої водопровідної мережі: 1 – водопровід; 2 – резервуар для води; 3 – насосна станція; 4 – зворотний клапан; 5 – засувки; 6 – гідранти; 7 – будівлі; 8 – резервуар на покрівлі будівлі

Для надання струменю води необхідного напрямку, збільшення дальності дії розпилу служать ручні та лафетні стволи. Живлення лафетних стволів здійснюється 2-4 пожежними рукавами. Для надання струменю дальності й циліндричної форми слугують насадки на ствол, а для отримання конуса дрібнорозпиленої води – сприски різної конструкції.