Причини, наслідки та ознаки відказів

Причини відказів	Наслідки та ознаки відказів
Неякісне проектування вибухів	Відкази окремих груп зарядів і масового вибуху в цілому
Похибки персоналу при заряджанні свердловин чи монтажі вибухової мережі	Збільшення числа відказів при зростанні об'єму масового вибуху. Суттєва різниця в числі відказів при різних схемах підривання; постійний характер дефектів
Використання неякісних засобів ініціювання	Різкі коливання кількості відказів при використанні засобів ініціювання різних партій. Перегин і передавлювання хвильоводів і ДШ
Флегматизація засобів ініціювання і ВР	Зростання числа відказів в обводнених умовах і тривалому знаходженні у свердловинах з ігданітом
Недостатній імпульс проміжних детонаторів	Наявність нездетонованих зарядів при спрацюванні проміжних детонаторів
Пошкодження мережі ініціювання у свердловинах при короткоуповільненому підриванні	Наявність у камерах і свердловинах з нездетонованими зарядами проміжних детонаторів із відрізками ДШ, підвищена кількість відказів в окремих частинах блоків, різке скорочення відказів при переході на миттєве підривання

3.5.5. Розрахунок небезпечних відстаней при проведенні підривних робіт

Правильний розрахунок вибухонебезпечних відстаней за умовами розльоту кусків порід, дією сейсмічних і ударних повітряних хвиль, а також розповсюдження отруйних газів у значній мірі визначають безпеку підривних робіт. Згідно з ЄПБ при вибухових роботах розрахункові безпечні відстані для людей при підривних роботах на відкритій місцевості (в тому числі, в кар'єрах) не повинні бути меншими за вказані в табл. 3.5.

Джерелом небезпеки вибуху є його енергія. У практиці підривних робіт відомо багато випадків, коли великі, правильно виконані вибухи, не завдавали шкоди і, навпаки, невеликі за обсягом призводили до тяжких наслідків.

Таблиця 3.5

Мінімальні безпечні відстані для людей при підривних роботах на відкритій місцевості

Види і методи підривних робіт	Мінімально допустимі величини радіусів небезпечних зон, м
1. Методи зовнішніх зарядів, у т.ч. кумулятивних – за проектом	300,0
2. Метод шпурових зарядів	200,0*
3. Метод котлових зарядів шпурів	200,0*
4. Метод малокамерних зарядів (рукавів)	200,0*
5. Метод свердловинних зарядів	200,0**
6. Метод котлових зарядів свердловин	300,0
7. Метод камерних зарядів	300,0

^* При підриванні на косогорах у напрямку вниз по схилу величина радіуса небезпечної зони повинна прийматися не менше, ніж 300 м.

^** Радіус небезпечної зони вказаний для випадку зарядів із набійкою.

3.5.5.1. Визначення небезпечних зон за умови розльоту шматків породи

Відстань розльоту шматків породи залежить від швидкості викиду вибухових газів зі свердловини, що визначається масою заряду, його формою, глибиною закладання, наявністю і якістю набивки, фізико-механічними властивостями порід, способами підривання, кутом початкового кидання шматка, його формою, рельєфом місцевості та ін. Велика швидкість викиду газів вибуху із свердловини виникає при неякісних вибухах (прострілі зарядів), коли більша частина енергії ВР іде не на руйнування порід, а залишається у продуктах детонації. Цьому сприяють велика ЛНО, або коротка набивка, невідповідність вибухових характеристик ВР і порід, що підриваються. При неякісних вибухах підсилюються параметри сейсмічних і ударних повітряних хвиль.

Якщо вибух проводиться у підвищеній частині місцевості (верхні уступи, гірська місцевість тощо), то дальність розльоту може бути значно більшою.

Особливе значення має форма осколка і початковий кут його кидання (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Траєкторія польоту осколків залежно від початкового кута їх кидання: 1 – α > 45°; 2 – α = 45°; 3 – α < 45°

Найдальше полетить осколок круглої форми. Але в практиці відомі випадки особливо далекого польоту осколка дископодібної форми, коли він набуває початкові оберти навколо малої вісі. Найдальше також полетить осколок із початковим кутом кидання 45°, а найближче – який вилітає вертикально. На дальність польоту осколків може впливати також вітер. Враховуючи надзвичайну складність теоретичного розрахунку дальності розльоту осколків, він виконується відповідно до емпіричної залежності, що рекомендується «Єдиними правилами безпеки при підривних роботах». Небезпечна відстань для людей r₀ за розльотом окремих кусків породи під час підривання свердловин на розпушування визначається за формулою (3.2):

, м, (3.2)

де η_з – коефіцієнт заповнення свердловини ВР, що дорівнює l_з/L; l_з – висота заряду, м; L – глибина свердловини, м; f – коефіцієнт міцності порід за шкалою проф. Протод’яконова; η_наб – коефіцієнт наповнення свердловини набійкою, що дорівнює l_наб/L-l_з; l_наб – довжина набійки, м; d – діаметр свердловини, м; а – відстань між свердловинами в ряду чи між рядами (менша величина), м.

При підриві серії свердловинних зарядів однакового діаметру, але з різними параметрами а, η_з, η_наб, розрахунок повинен проводитись за найменшим значенням а, η_наб і найбільшим η_з. Якщо в межах блоку, що підривається, породи різної міцності, то необхідно приймати максимальне значення f.

При проведенні підривних робіт на схилах або при перепаді висот понад 30 м необхідно радіус небезпечної зони помножити на коефіцієнт К_р , котрий дорівнює:

, (3.3)

або

, (3.4)

де  – кут нахилу косогору, град; Н – перепад висот, м.

Одержану розрахункову відстань треба округляти в більшу сторону до 50 м. Ця відстань не повинна бути меншою, ніж наведена в табл. 3.5.

Основними факторами, що визначають дальність розльоту осколків, треба вважати їх початкову швидкість і кут кидання. Тому головним заходом по зменшенню дальності розльоту осколків є максимально можливе використання енергії вибуху на подрібнення порід, якісна набивка свердловин, правильній вибір ВР, ЛНО та ін.

Коли спеціальні вибухові роботи проводяться близько від споруд, машин і устаткування, доцільно їх поверхню покривати захисними матеріалами – мішками з піском, конвеєрною стрічкою, металевими сітками, деревиною і т. п. У таких випадках безпечні відстані повинні встановлюватись у спеціальному проекті з урахуванням конкретних умов.