975741

Розділ 9

дорослих — 2,25-2,27 ммоль/л. Добові коливання вмісту кальцію у сироватці крові незначні і не перевищують 3% середньої його величини. При нормальному рН крові приблизно половина (1,2 ммоль/л) загального кальцію знаходиться

віонізованому вигляді. Про гіпокальціємію мова йде тоді, коли рівень кальцію

всироватці крові знижується нижче 2 ммоль/л. Це супроводжується підвищенням нервово-м'язової збудливості аж до клоніко-тонічних судом. Однак можуть спостерігатись випадки латентної тетанії. На ЕКГ при зниженні рівня кальцію нижче 1,87 ммоль/л виявляються: 1) збільшення електричної систоли серця (ОТ) за рахунок видовження інтервалу БТ; 2) симетричність зубця Т; 3) збільшення співвідношення О/Г/ЯЯ > 0,42 і ЯТ/ЯЯ > 0,5 (рис. 50).

Іноді у дітей (частіше при передозуванні вітаміну її) спостерігається гіперкальціємія, коли рівень кальцію в сироватці крові перевищує 3 ммоль/л.

На ЕКГ відмічається вкорочення інтервалу (мал. 50).

Іони кальцію знижують проникність капілярів, беруть участь у зсіданні крові. Регуляція кальцієвого гомеостазу відбувається безпосередньо гормонами паращитовидної і щитовидної залоз. Паратгормон підвищує рівень кальцію в сироватці крові, а кальцитонін, навпаки, викликає його зниження. У здорових дітей з сечею кальцію виділяється 0,1-0,3 г на добу, значна його частина виводиться через кишки.

Рис. 50. ЕКГ ознаки гіперта гіпокальціємії

Магній входить до складу внутрішньота позаклітинної рідини. Загальна кількість магнію в організмі дітей ранього віку становить приблизно 22 ммоль/ кг, а в дорослих — 28 ммоль/кг. В кістковій тканині міститься 60% загальної кількості магнію, 1/3 частина якого вступає в обмін.

Вміст магнію у позаклітинній рідині невеликий. У дітей в сироватці крові міститься 0,66-0,99 ммоль/л магнію, причому 80% цієї кількості знаходиться в іонізованому стані, решта зв'язана з білками.

Магній бере участь у обміні фосфорних макроергичних сполук (розщеп­ лює АТФ), входить до складу різних ферментних систем — гексокіназ, фосфоглюкомутази, необхідний при обміні нуклеотидів.

Недостатність магнію у дітей проявляється підвищенням нервово-м'язової збудливості, тривалим проносом і підтверджується низьким вмістом магнію в сироватці крові (нижче 0,5 ммоль/л).

У внутрішньоутробному періоді плід щоденно одержує 3-4 мг магніюОптимальне забезпечення потреб в магнію дітей першого року життя становить

252

Особливості обміну речовин

від 14 мг на 1 кг маси тіла при природному вигодовуванні і до 25 мг/кг — при змішаному і штучному. Ппермагніємія спостерігається лише у дітей, які одержують надмірні дози вітаміну В.

фосфор в організмі знаходиться в органічних та неорганічних сполуках. Загальна кількість фосфору на одиницю вільної від жиру маси тіла збільшується протягом всього дитинства, подвоюючись до періоду статевої зрілості. Це по­ двоєння відбувається завдяки збільшенню вмісту фосфору в кістках, оскільки там міститься понад 80% його загальної кількості.

Фосфор у внутрішньо утробному періоді активно надходить до плода проти градієнту концентрації, що підтвержується високим вмістом фосфатів в пуповинній крові (в 2-4 рази перевищує вміст фосфатів у крові матері). Рівень фос­ фору У сироватці крові дітей першого року життя дещо вищий (1,29-2,26 ммоль/ л), ніж в наступні роки (у дітей віком 2-14 років — 0,65-1,62 ммоль/л, у дорослих

— 1-1,3 ммоль/л). В плазмі 2/3 фосфору представлено фосфоліпідами.

Обмін фосфору тісно пов'язаний з обміном кальцію і регулюється тими ж ендокринними залозами, тільки паратгормон знижує, а кальцитонін, навпаки, підвищує рівень фосфору в сироватці крові. Вітамін Э і його метаболіти підсилюють абсорбацію фосфору в кишках.

Фосфор бере участь в метаболізмі вуглеводів, в переносі енергії (АТФ, креатинфосфат) і має буферну дію, а разом з кальцієм утворює нерозчинний гідроксилапатит, який є опорною частиною скелета.

Зміни вмісту фосфору навіть в широкому діапозоні не викликають клінічних проявів. У той же час співвідношення кальцію і фосфору в харчовому раціоні має суттєве значення, оскільки впливає на їх резорбцію з хімуса. Крім того, від їх достатньої концентрації залежить і процес мінералізації кісток.

Хлор є найважливішим аніоном позаклітинної рідини і разом з натрієм забезпечує постійність осмотичного тиску та кислотно-лужного стану внут­ рішнього середовища організму. Крім того, іони хлору беруть участь в утво­ ренні мембранного потенціалу. Загальна кількість його в організмі становить 33 ммоль/кг. Переважна частина хлору міститься в позаклітинній (83,1%) і трансцелюлярній (4,5%) рідинах і тільки незначна кількість — в клітинах (12,4%). Вміст хлору в сироватці крові мало залежить від віку і становить 96107 ммоль/л.

При захворюваннях, що супроводжуються порушенням водно-сольового обміну, співвідношення іонів натрію і хлору може бути порушено, що викликає необхідність їх роздільного визначення. Змінюється вміст хлору при муко- вісцидозі, коли відмічається його значне підвищення в потовій рідині. ^Лорпенія клінічно проявляється синдромом водної інтоксикації.

Електроліти, як і вода, виводяться з організму трьома основними шляхами: 1) з сечею; 2) з калом; 3) шляхом випаровування через легені і шкіру. Значення Різних шляхів втрати води залежить від віку.

253

Розділ 9

Водно-електролітний обмін у дітей надто лабільний. У них дуже легко виникає стан як гіпер-, так і дегідратації. При цьому одночасно може змінитися і осмолярність рідин, що клінічно проявляється різними синдромами.

Клінічними ознаками дегідратації (ексикоз, збезводнення) є такі:

1. Зниження маси тіла на 5% і більше. Ця втрата ваги відбувається швидко, оскільки вона пов'язана з виведенням води з організму (в основному маса тіла визначається вмістом рідин).

2. Сухість шкіри, запалі очі, зміна тургору тканин. З'являється тістуватість підшкірножирового шару, а при вищому ступені втрати води шкіра легко збирається в складки, які погано розрівнюються. Сухість склер і рогівки.

3. Зміна серцево-судинної діяльності внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові (гіповолюмія). Спочатку тони серця плескаючі, а потім стають приглушеними.

Організм на втрату рідини відповідає її перерозподілом. Інтерстиціальна рідина починає переходити в кров'яне русло. Значні втрати води призводять до зменшення вмісту внутрішньоклітинної рідини.

Чиста форма дегідратації можлива при так званому тепловому ударі внаслідок втрати рідин (вода і хлор виводяться з потом), що потребує введення великої кількості рідини. При гострих розладах травного каналу рідина втрачається з блювотними масами і калом. При цьому одночасно знижується вміст води і елекролітів. Тому поряд з водою слід вводити ізотонічні розчини натрію і калію.

У клініці може спостерігатися й інший стан — гіпергідратація, що отримала назву водної інтоксикації. Водна інтоксикація характеризується натрійпенією і хлорпенією. Клінічно проявляється головним болем, блювотою, млявістю, адинамією або, навпаки, збудженням. При цьому вода з позаклітинної рідини починає переходити в клітини, оскільки в них міститься значна кількість калію, який має високу осмотичну активність. Розвивається внутрішньочерепна гіпертензія, що призводить до набряку мозку.

Лабільна, або минуча, гіперосмія властива дуже великій групі захворювань, при яких відбувається значна втрата води через легені при посиленні дихання (пневмонія, церебральні порушення, менінгіт, судоми, поліурія при цукровому і нецукровому діабеті, посиленій гіпервентиляції легень), або внаслідок затримки солей в організмі при порушенні екскреції їх нирками (гострий гломерулонефрит, аномалії розвитку нирок та ін.).

9.6. Вітаміни

Вітаміни є необхідними для нормальної життєдіяльності низько­ молекулярними сполуками, синтез яких в організмі даного виду відсутній або обмежений. Всі вітаміни підрозділяють на дві основні групи — жиро- та

254

Особливості обміну речовин

водорозчинні. Жиророзчинні вітаміни також називають алостеринами, оскільки вони змінюють будову складних молекул, але не відіграють роль коферментів. Більшість водорозчинних вітамінів є попередниками коферментів. Крім цих основних, існує також ряд груп активних низькомолекулярних сполук, які, хоч і синтезуються в організмі людини, але за впливом на метаболізм і ріст прирівнюються до вітамінів — це вітаміноподібні сполуки. Вони також бувають жирота водорозчинні.

Класифікація вітамінів та вітаміноподібних сполук наводиться нижче. Розрізняють:

а) жиророзчинні вітаміни: А (ретинол), В (кальциферол), Е (токоферол), К (нафтохінон); б) вітаміноподібні жиророзчинні речовини: вітамін Б (есенціальні жирні кислоти), кофермент О. (убіхінон); в) водорозчинні вітаміни: В, (тіамін), В2 (рибофлавін), В3 (пантотенова кислота), В5 (РР, ніацін), В6 (піридоксин), В9 (В, фолацін, фолієва кислота), В12 (ціанокобаламін), Н (біотин), С (аскорбінова кислота); г) вітаміноподібні водорозчинні речовини: вітамін В4 (холін), вітамін Р (біофлавоноїди), вітамін В8 (інозит), вітамін N (ліпоєва кислота), вітамін Вт (карнітин), вітамін В,3 (оротова кислота), вітамін В15 (пангамова кислота), вітамін и (8-метилметіонін), параамінобензойна кислота (ПАБК).

Для дітей характерні певні вікові особливості вітамінного обміну. Крім того, існує група спадкових хвороб обміну, в основі яких лежить так звана вітамінозалежність. У цих випадках потреба у вітамінах набагато більша, ніж у здорових дітей, і порушення обміну речовин теж набагато глибші та стійкіші.

Вітамін А є ненасиченим одноатомним спиртом, до складу якого входить (3-іононове кільце та боковий ланцюг з двох залишків ізопрену, який має первинну спиртову группу. Вітамін А містить два вітамери — А (ретинол) та А2 (дегідроретинол, що має додатковий подвійний зв'язок в р-іононовому кільці). В організмі ретинол (вітамін А-спирт) перетворюється в ретиналь (вітамін А-альдегід) та ретиноєву кислоту (вітамін А-кислота), тобто відбувається окислення спиртової групи вітамерів А, і А2 в альдегідну та карбоксильну відповідно.

В тканинах організму утворюються похідні вітаміну А — ретинилпальмітат і ретинилацетат (складні ефіри ретинолу з пальмітиновою та оцтовою кислотами) та ретинилфосфат (фосфорний ефір ретинолу). Вітамін А та його похідні знаходяться в організмі в транс-конфігурації, за винятком сітківки ока, в якій утворюються 11-цис-ретинол та 11-цис-ретиналь. Біологічну активність мають всі форми вітаміну А: ретинол, ретиналь, ретиноєва кислота та їх

ефіропохідні.

Ворганізмі вони регулюють наступні процеси: 1) нормальний ріст та Диференціювання клітин організму, що розвивається (ембріона, молодого

°Рганізму); 2) регуляцію ділення та диференціювання швидкопроліферуючих тканин — хряща та кісткової тканини, сперматогенного епітелію та плаценти,

еПітелію шкіри та слизових оболонок; 3) фотохімічний акт зору.

255

Розділ 9

Вітамін А впливає на стійкість та проникність клітинних мембран. Він активує ферменти тканинного дихання та окислювального фосфорилювання, бере участь у синтезі Ко<3, мембранних глікопротеїнів та гліколіпідів, а також кортикостероїдів.

У разі недостачі в їжі вітаміну А затримується ріст організму, знижується гострота зору ввечері, на рогівці виникають виразки, шкіра стає сухою, зменшується опірність організму до інфекційних хвороб.

Вітамін А надходить до організму з їжею у вигляді а-, (3- та у-каротинів. З них найсуттєвіше значення має (З-каротин. Більше половини його розщеп­ люється (3-каротиназою з утворенням ретинолу. Цей процес активно здійснюється в кишках дорослих та дітей старшого віку; у дітей до першого року життя цей процес перебігає зі зниженою інтенсивністю, що, можливо, пов'язано з недостатністю каротинази в кишечній стінці. Для засвоєння каротину потрібні в харчуванні повноцінні білки, а для засвоєння вітаміну А

— жири та жовч. Депонується вітамін А переважно в печінці. Його добова потреба для дітей різного віку становить від 400 до 1000 мкг так званого ретинолового еквіваленту (табл. 55).

Цей вітамін міститься в продуктах тваринного походження (риб'ячий жир, вершкове масло, вершки, яєчний жовток, молоко, печінка). Вітамін А в організмі може утворюватися з каротину, який є в моркві, капусті, помідорах, абрикосах та в інших продуктах рослинного походження.

Таблиця 55

Рекомендовані величини добового споживання вітамінів для дітей різного віку

Вітамін О (кальциферол) — групова назва декількох речовин, що за хімічною структурою належать до стеринів. Ці речовини надходять Д° організму з їжею, а також утворюються у шкірі під впливом ультрафіолетових

256

Особливості обміну речовин

променів. Кальцифероли, що надходять з їжею, всмоктуються в тонкій кишці за допомогою жовчних кислот, утворюючи ефіри жовчних кислот. Після всмоктування вони транспортуються у складі хіломікронів в кров, а потім в печінку. Сюди ж з кров'ю надходить і ендогенний холекальциферол.

Вітамін Т> сам по собі не має вітамінної активності, але він є попередником 1,25-дигідроксикальциферолу (1,25-(ОН)-0). Вітамін О гідроксилюється за двома етапами: спочатку в печінці, а потім в нирках. 1,25-(ОН)-0 утворюється в нирках, звідки переноситься в інші органи та тканини, переважно в тонку кишку та кістки, де він регулює обмін кальцію і фосфору. Завдяки такій особливості 1,25-(ОН)-0 можна вважати гормоном (оскільки, за визначенням, гормон — це «посередник», що синтезується в певному органі та регулює біологічну активність якоїсь іншої тканини). Синтез активної форми вітаміну V відбувається дуже інтенсивно в період прискореного розвитку дітей.

"В тканинах вітамін О не накопичується, за винятком жирової. Виводиться він переважно з калом в незміненому або окисленому вигляді чи у вигляді кон'югатів.

Вітамін О регулює транспорт іонів кальцію та фосфору через клітинні мембрани і тим самим їх рівень в крові. Ця регуляція грунтується, щонайменше, на трьох процесах, в яких бере участь вітамін О: 1) транспорт іонів кальцію та фосфату через епітелій слизової оболонки тонкої кишки при їх всмоктуванні; 2) мобілізації кальцію з кісткової тканини; 3) реабсорбції кальцію та фосфору в канальцях нирок.

Розглянемо механізм дії вітаміну О на ці процеси. Всмоктування кальцію в тонкій кишці відбувається шляхом полегшеної дифузії за участю спеціального кальційзв'язуючого білка (СаЗБ) та активного транспорту за допомогою Са - АТФ-ази. 1,25-(ОН)-0 індукує утворення СаЗБ та білкових компонентів Са - АТФ-ази, можливо, шляхом дії на генетичний апарат клітин слизової оболонки тонкої кишки. Ймовірно, подібна стимуляція вітаміном Б Са-АТФ-ази мембран ниркових канальців призводить до реабсорбції в них іонів кальцію. Механізми участі вітаміну О в трансмембранному переносі фосфату в кишках і нирках та мобілізації кальцію з кісткової тканини вивчені ще недостатньо.

Недостатність вітаміну Т) у дітей призводить до рахіту. При попаданні в організм надлишкової кількості вітаміну Б спостерігається вітамінна інтоксикація, яка проявляється підвищенням рівня кальцію та фосфатів в крові і призводить до виникнення кальцифікатів у внутрішніх органах.

Вітамін Б міститься в ряді продуктів тваринного походження: печінці, вершковому маслі, молоці, ікрі деяких риб, а також в дріжджах та рослинних оліях. Найбільш багата вітаміном Б печінка риб. В організм дітей вітамін Б надходить не лише з харчовими продуктами (табл. 55), а й синтезується в самому організмі під впливом ультрафіолетових променів. Тому дітям, особливо першого року життя, конче потрібно перебувати на свіжому повітрі 1-2 год. 2-3 рази на добу.

Розділ 9

Специфічну профілактику рахіту проводять препаратами вітаміну Б. Мінімальна профілактична доза складає для здорових доношених дітей раннього віку 400-500 М О Д . Ця доза призначається, починаючи з 3-4- тижневого віку з урахуваннях умов життя дитини та факторів ризику розвитку захворювання. У клінічній практиці використовується олійний, спиртовий та водний розчини вітаміну О. При цьому вітамін 03 (холекальциферол) має безсумнівні переваги перед вітаміном Ь2 , оскільки має більшу активність, високу ефективність та зручність лікарської ф о р м и . Нині найбільш раціональним є застосування водорозчинного вітаміну 03 (фірми ТЕЯРОЬ, Польща), який має значні переваги перед олійним:

-швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту (водний розчин вітаміну 03 всмоктується в 5 разів швидше, а його конт.іентраиія в печінці в 7 разів вища);

-відмічається триваліший ефект (після призначення водного розчину 03

він зберігається до 3 місяців, а при використанні олійного розчину 02 — до 4- 6 тижнів).

Вітамін 03 (холекальциферол) водорозчинний випускається у флаконах по 10 мл зі спеціальною пінеткою. Препарат зручно дозується, оскільки одна крапля розчину містить близько 500 МОД холекальциферолу. Препарат добре переноситься, побічних ефектів та небажаних явищ при його застосуванні не виявлено.

До вітаміну Е належить група речовин, що називаються а-, (3 та у-токо- феролами. Найактивнішим є ос-токоферол, з яким і пов'язують Е-вітамінну активність. Токофероли надходять до організму з їжею. Для всмоктування токоферолів необхідна присутність ліпідів та жовчних кислот. Всмоктування відбувається в тонкій кишці шляхом простої дифузії, потім у складі хіломікронів вони транспортуються через лімфатичні шляхи в кров, а у складі ліпопротеїнів крові — в органи та тканини. В клітинах токоферол включається до складу мембран, де він і концентрується. Депонується вітамін Е в жировій тканині, печінці та скелетних м'язах. Продукти метаболізму токоферолів у вигляді токоферолової кислоти та її водорозчинних глюкуронідів виводяться з сечею.

Токоферол регулює інтенсивність вільнорадикальних реакцій в клітинах, оскільки перешкоджає розвитку ланцюгових некерованих реакцій перекисного окислення ненасичених ліпідів в біологічних мембранах. За своїм механізмом дії токоферол є надзвичайно важливим природним антиоксидантом, завдяки чому забезпечується стабільність біологічних мембран. Крім того, вітамін Е гальмує обмін білків, нуклеїнових кислот і стероїдних гормонів.

Гіповітаміноз Е не рідко зустрічається у новонароджених дітей, особливо у недоношених. Проявами дефіциту вітаміну Е у дітей є руйнування клітинних та субклітинних мембран, вивільнення лізосомальних ферментів та руйнування клітин під впливом цих ферментів. Взагалі, у недоношених дітей концентрацій токоферолу в крові в декілька разів нижча, ніж у доношених, або він навіть не визначається зовсім.

258

Особливості обміну речовин

Добова потреба дорослої людини в токоферолі становить 20-50 мг, вона залежить від надходження з їжею ненасичених жирних кислот (при збільшенні впливу ненасичених жирів збільшується і потреба у вітаміні Е). Джерелом токоферолу для людини є рослинні олії: соняшникова, кукурудзяна, бобова, соєва, маслинова. Значно менше його в м'ясі, яйцях та молоці.

Вітамін К за хімічною природою належить до ізопреноїдів. Існують дві групи нафтохінонів (вітамінів К): філохінони (вітаміни К,) та менахінони (вітаміни К2). Філохінони та їх похідні містяться в рослинах та надходять з їжею, а менахінони утворюються кишковими бактеріями або в процесі метаболізму нафтохінонів в тканинах організму.

Для всмоктування вітаміну К в тонкій кишці необхідні жовчні кислоти та панкреатична ліпаза. Транспорт вітаміну К, що всмоктався, відбувається з хіломікронами. В плазмі крові він зв'язується з альбумінами та накопичується в печінці, селезінці, серці. Більшість нафтохінонів харчового та бактеріального походження в тканинах перетворєються в менахінон, який називається менахінон-4 і, напевно, є основною біологічно активною формою вітаміну К. Кінцеві продукти перетворення вітаміну К виділяються з сечею.

Відносно недавно була встановлена біохімічна функція вітаміну К в механізмі гемокоагуляції. Вітамін К є необхідним для нормального утворення білка плазми крові — протромбіну, котрий є неактивним попередником тромбіну — ферменту, що перетворює білок плазми крові — фібриноген у фібрин — нерозчинний, волокнистий білок, що сприяє утворенню кров'яного згустка. Щоб протромбін міг активуватися та перетворитися на тромбін, він повинен зв'язати іони кальцію.

При недостатності в організмі вітаміну К синтезуються дефектні молекули протромбіну, нездатні правильно зв'язувати іони кальцію. В нормальній молекулі протромбіну міститься декілька залишків особливої амінокислоти

— у - карбоксиглутамінової кислоти, яка і зв'язує іони кальцію . П р и недостатності вітаміну К замість залишків у-карбоксиглутамінової кислоти в молекулі протромбіну містяться залишки глутамінової кислоти. Кофактором ферменту, який здійснює у-карбоксилюванння залишків глутамінової кислоти в молекулі протромбіну, є вітамін К.

Потреба новонародженого у вітаміні К становить від 1 до 12 мкг/добу, у Дорослих точно не встановлена, оскільки значною мірою вона задовольняється За рахунок синтезу його мікрофлорою кишечника.

Найбільш багатими джерелами вітаміну К є зелені рослини та овочі — ніпинат, капуста, коренеплоди, гарбуз і злакові. Важливо, що вітамін К "термостійкий, під час варіння він не руйнується.

Вітамін В, (тіамін) за хімічною будовою складається з залишків двох Циклічних сполук — тіазолу та піримідину. Всмоктується тіамін в тонкій кишці

Увільному вигляді шляхом простої дифузії. Частково тіамін розщеплюється

тіаміназою кишечної мікрофлори. Тіамін, що всмоктався, з током крові

259

Розділ 9

надходить до печінки, де фосфорилюється за допомогою тіамінфосфокінази до тіамінмонофосфату, тіаміндифосфату та тіамінтрифосфату. Основною активною формою є тіаміндифосфат. Частина вільного тіаміну, що не затрималася в печінці, надходить в загальний кровообіг, а потім — в інші органи та тканини, де також фосфорилюється. Приблизно половина усього тіаміну організму знаходиться в м'язах, 40% — у внутрішніх органах, переважно в печінці.

Участь тіаміну в регуляції метаболізму тканин визначається тіаміндифосфатом (ТДФ), який входить до складу піруватдегідрогеназного і а- кетоглутаратдегідрогеназного комплексів та транскетолази. Завдяки цьому тіамін сприяє окисленню пірувату та ос-кетоглутарату в мітохондріях і, відповідно, утворенню енергії з вуглеводів та амінокислот. Як відомо, транскетолаза забезпечує діяльність неокислювальної фази пентозофосфатного циклу, який є головним джерелом НАДФН2 та єдиним джерелом рибозо-5- фосфату в клітинах. Отже, Т Д Ф необхідний для здійснення всіх біохімічних процесів, що використовують НАДФН 2 (синтез жирних кислот, стероїдів, знешкодження лікарських засобів та отрут і т.д.) та рибозо-5-фосфат (синтез нуклеотидів, нуклеїнових кислот, нуклеотидних коферментів).

Можливо, існують й інші, навіть не коферментні функції тіаміну. Зокрема, в нервовій тканині виявлено значну кількість тіамінтрифосфату, який безпосередньо чи опосередковано бере участь в синаптичній передачі нервових імпульсів.

При недостатності вітаміну В, порушується жировий і білковий обмін, зменшується виділення травних соків, знижується перистальтика шлунка і кишечника, порушується діяльність нервової системи.

Середня добова потреба в тіаміні становить у дорослої людини 1-2 мг, або 0,6 мг на 1000 ккал добового харчового раціону; у дітей потреба з віком поступово збільшується від 0,3 до 1,5 мг на добу (табл. 55).

Джерелом вітаміну В, є хліб грубого помолу, горох, квасоля, дріжджі (особливо пивні), горіхи, а також деякі м'ясці продукти — передусім печінка та нирки.

Вітамін В2 (рибофлавін) — це сполука, що складається з рибітолу та ізоалоксазину. В їжі рибофлавін знаходиться у зв'язаному з білками стані. ПІД впливом ферментів травного каналу відбувається вивільнення рибофлавіну, котрий всмоктується шляхом простої дифузії в тонкій кишці. З рибофлавіну в організмі синтезуються нуклеотиди — флавінмононуклеотид та флавінаденінмононуклеотид, що виконують коферментну функцію.

Флавінові коферменти беруть участь у численних окислювально-відновних реакціях: переносі електронів та протонів в дихальному ланцюгу, окисленні пірувату, сукцинату, а-кетоглутарату, ос-гліцерофосфату, жирних кислот в мітохондріях, окисленні біогенних амінів, альдегідів і т.д.

260