Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Конспект МАТАН2

.pdf
Скачиваний:
18
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
3.4 Mб
Скачать

Лекція 19. Скалярні і векторні характеристики векторних полів

91

19.4. Формула Остроградського — Ґауса

Нехай — поверхня, краєм (межею) якого є замкнена крива L. Один і той самий замкнений контур L може бути краєм нескінченної кількості поверхонь. Приміром, конуса, півсфери, частини площини, краєм якого є коло L.

Обмежену поверхню, що не має краю, називають замкненою. Прикладами є сфера, еліпсоїд, поверхня куба, піраміди тощо.

Формула Остроградського — Ґауса зв’язує поверхневий інтеграл за зовнішнім боком замкненої поверхні з потрійним інтегралом за областю, обмеженою цією поверхнею.

23

L 1

Рис. 19.4. Контур L обмежує різні поверхні

Теорема 19.1 (Остроградського — Ґауса). Якщо a Pi Qj Rk — век-

торне поле, координатні функції P,Q та R якого неперервні разом зі своїми пер-

P Q R

шими частинними похідними x , y та z у замкненій області G, яка обме-

жена гладкою поверхнею ,

Pdydz Qdxdz

то правдива формула Остроградського — Ґауса

 

P

 

Q

 

 

 

 

 

R

Rdxdy

 

 

dxdydz,

 

x

 

y

 

 

G

 

 

z

де поверхневий інтеграл обчислюють за зовнішнім боком замкненої поверхні .

Розгляньмо циліндричну в напрямі осі Oz область G, обмежену:

знизу поверхнею 1, яку задає рівняння z z1(x,y),

зверху — поверхнею 2, яку задає рівняння

zz2(x,y),

збоків — циліндричною поверхнею 3 із

твірними, паралельними осі Oz.

Нехай D — проекція тіла G на площину Oxy, а n1,n2 та n3 — вектори зовнішньої нормалі до по-

верхонь 1, 2 та 3. Розгляньмо

z n2

2 3

On1 1

xD

z z2(x, y)

G

n3

z z1(x, y)

y

Рис. 19.5. Теорема Остроградського — Ґауса

 

R(x,y,z)

 

z2(x,y)

R(x,y,z)

 

 

dxdydz dxdy

 

dz

z

 

G

D

z1(x,y)

z

 

 

 

R(x,y,z2(x,y))dxdy R(x,y,z1(x,y))dxdy.

D D

92

Розділ 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Перший інтеграл можна записати як поверхневий інтеграл 2-го роду за верхнім боком поверхні, а другий інтеграл — як поверхневий інтеграл 2-го роду за нижнім боком поверхні або за верхнім боком поверхні, узятим із протилежним знаком:

 

R(x,y,z)

dxdydz R(x,y,z)dxdy R(x,y,z)dxdy,

z

G

1

2

 

де поверхневі інтеграли беруть за зовнішнім боком поверхні.

Оскільки n3 3i 3 j 0k , то

R(x,y,z)dxdy (0 3 0 3 R 0)dxdy 0.

3

D

Тому додаючи до правої частини рівності R(x,y,z)dxdy 0, дістанемо

 

 

 

3

 

R(x,y,z)

dxdydz R(x,y,z)dxdy,

 

 

z

G

 

 

 

де інтеграл береться за зовнішнім боком замкненої поверхні 1 2 3.

Так само для y -циліндричної і x -циліндричної областей можна одержати відповідні рівності:

 

Q(x,y,z)

dxdydz

y

G

P(x,y,z)

 

 

dxdydz

x

G

 

 

Q(x,y,z)dxdz,

P(x,y,z)dydz.

Розглядаючи області G, які можна розбити на скінченну кількість цилінідричних областей, дістаємо для них формулу Остроградського — Ґауса:

 

 

 

P

 

Q

 

 

 

 

 

 

 

R

Pdydz Qdxdz Rdxdy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dxdydz.

 

 

G

x

 

y

 

z

Враховуючи означення потоку векторного поля теорему Остроградського

— Ґауса можна сформулювати ще так:

Теорема Остроградського — Ґауса. Потік вектора a через зовнішній бік замкненої поверхні дорівнює потрійному інтегралові від дивергенції вектора за просторовою областю, обмеженою цієї поверхнею:

(a, n 0 )d div adxdydz.

G

Рис. 19.6. Фізичний зміст циркуляції

Лекція 19. Скалярні і векторні характеристики векторних полів

93

Приклад 19.3. Обчислити інтеграл

(e2y x)dydz (x 2y)dzdx (y2 3z)dxdy,

 

 

 

 

 

де — зовнішній бік поверхні кулі (x 1)2

y2 (z 5)2

9.

Приклад 19.4.

Обчислити інтеграл

 

 

 

 

(x y)dydz (y x)dzdx (z 2)dxdy,

 

 

 

 

 

де — зовнішній бік частини конічної

поверхні z

 

, відтятої

x2 y2

площиною z 1.

 

 

 

Приклад 19.5. Знайти потік радіуса-вектора через будь-яку замкнену гладку поверхню (нормаль зовнішня).

19.5. Циркуляція векторного поля

Нехай у ДПСК означено векторне поле a (P;Q; R).

Означення 19.4. Циркуляцією векторного поля a вздовж контуру L, орієн-

тованого вектором 0, називають криволінійний інтеграл

CL(a ) (a,dr ).

L

Якщо a — вектор сили (силове поле), то циркуляція виражає роботу цієї сили за замкненим контуром L.

З’ясуймо фізичний зміст циркуляції, розглядаючи, зокрема, векторне поле

 

 

 

 

(M ) як поле

 

 

 

(M ) лінійних швидкостей рухомої рідини.

 

 

 

 

 

a

a

v

v

 

 

 

 

 

 

Помістимо в потік рідини коліщатко з лопатя-

 

 

 

 

 

 

0

ми, розташованими по його ободу — колу L. Части-

N

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

нки рідини, діючи на лопаті, утворюватимуть обер-

 

 

 

M

 

(M )

 

 

 

 

 

 

 

тові моменти, сумарна дія яких може обертати колі-

 

 

 

O

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

щатко навколо осі N, перпендикулярної до площини коліщатка, і яка проходить через його центр.

Обертовий момент поля в кожній точці M характеризує проекція вектора v (M ) на вектор 0(M)

дотичний до кола L :

pr 0 v(M) (v(M), 0 ).

Якщо підсумувати обертові моменти за всім контуром, то прийдемо до поняття циркуляції.

Приклад 19.6.

Знайти циркуляцію поля

 

 

 

2z2

 

 

 

 

 

xi

j

yk уздовж лінії

a

перетину L

циліндра

x2

 

y2

1 з площиною

z 1 (проти годинникової

9

16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

стрілки, якщо дивитись з додатної півосі осі Oz).

94 Розділ 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

19.6. Ротор векторного поля

Нехай — орієнтована плоска ділянка з вектором нормалі n 0, а L — її край із вказаним напрямом обходу. Відношення циркуляції вектора a до площі S ділянки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

 

,dr )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C (

 

 

)

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

характеризує середню густину циркуляції в одиниці площі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Густиною циркуляції C(M ) векторного поля

 

 

 

в точці M у

 

Означення 19.5.

 

 

 

a

 

 

 

напрямі вектора

 

 

0 називають

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

 

 

,dr )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C(M) lim

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де ділянка стягується в точку M .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ротором векторного поля a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 19.6.

 

називають вектор rota

, прое-

 

кція якого на напрям нормалі

 

0

 

до ділянки дорівнює густині циркуляції

 

n

 

вектора a

в заданій точці M у напрямі вектора

 

 

0 :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

0) |

 

pr

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(M) C(M).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(rota

n

 

0 rota

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ротор векторного поля a

Pi

Qj Rk у ПДСК знаходять за формулою:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

Q

 

 

 

 

 

R

 

P

 

 

 

 

 

 

Q

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

rota i

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

z

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

j

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

rota

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

y

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

Q

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З’ясуймо фізичний зміст ротора на прикладі поля швидкостей точки, що обертається навколо деякої осі. З механіки відомо, що лінійна швидкість v пов’язана з кутовою швидкістю як

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

де

y , r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

x

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

z

 

 

v[ , r ],

радіус-вектор точки M . Маємо

Лекція 19. Скалярні і векторні характеристики векторних полів

95

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

j

 

 

k

 

 

 

 

 

 

x

y

z

v

 

 

 

 

 

 

x

 

y

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідси

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

rot

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z y y z

i (z y y z ) j (z x x z ) k (y x x y ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 xi 2 y j 2 zk 2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

x z z x

y x x y

 

 

 

 

 

 

 

Тобто ротор швидкості v точки, що обертається навколо осі відмінний від нуля і дорівнює подвоєній кутовій швидкості обертання .

Отже, відмінний від нуль-вектора вектор rot a характеризує обертання векторного поля a.

Правила обчислення ротора.

1)rot( a b ) rota rotb, де , const;

2)rot c 0, де c const;

3)rot( a ) rota [grad , a ], (x, y, z).

19.7.Формула Стокса

Формула Стокса зв’язує криволінійний інтеграл за замкненою просторовою кривою L із поверхневим інтегралом за поверхнею , краєм якої є L.

Теорема 19.2. (Стокса). Нехай L — замкнена кусково-гладка орієнтована крива у просторі й — гладка поверхня, краєм якої є L. Якщо на поверхні задано векторне поле a P(x, y, z)i Q(x, y, z)j R(x, y, z)k , координатні

функції P,Q та R якої неперервні разом зі своїми першими частинними похідними на цій поверхні, то правдива формула Стокса

Pdx Qdy Rdz (rota, n 0)d ,

L

де обхід контуру відбувається проти годинникової стрілки, якщо дивитись з кінця вектора нормалі.

96

Розділ 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Зауважимо, що у формулі Стокса вибір поверхнііз краєм L не грає жодної ролі. Важлива лише орієнтація її у просторі.

Ураховуючи означення циркуляції і потоку векторного поля, твердження можна переформулювати ще так:

Теорема Стокса. Циркуляція векторного поля вздовж контуру дорівнює потоку ротора цього поля через поверхню, обмежену цим контуром.

z

n

L

O

y

D

x

Рис. 19.7. Теорема Стокса

Приклад 19.7. Використовуючи формулу Стокса, обчислити інтеграл

(x 3y 2z)dx (2x z)dy (x y)dz,

 

L

 

 

 

 

 

 

 

де — контур трикутника

ABC з вершинами A(2;0;0), B(0;3;0),C(0; 0;1)

(контур обходиться проти годинникової стрілки), якщо дивитись з осі Oz.

Приклад 19.8.

Обчислити інтеграл

 

 

 

(z2 x2)dx (x2 y2)dy (y2 z2 )dz

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

2

 

2

 

 

 

 

y

z

4,

 

 

x

 

 

 

який обходиться проти годиннико-

за контуром (z 0) :

2 y

 

z2,

 

x

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вої стрілки.

Лекція 20. Спеціальні типи векторних полів. Оператор Гамілтона

20.1. Соленоїдальне поле та його властивості

Означення 20.1. Векторне поле a Pi Qj Rk називають соленоїдаль-

ним (трубчатим) у деякій області G, якщо

div a(M ) 0, M G.

Прикладами соленоїдальних полів є магнітне поле, створене прямолінійним провідником, уздовж якого тече електричний струм, поле лінійних швидкостей рухомого твердого тіла, поле лінійних швидкостей стаціонарної течії нестисливої рідини, що не має джерел і стоків тощо.

Соленоїдальне поле характеризується тим, що не має в області ані джерел, ані стоків.

Лекція 20. Спеціальні типи векторних полів. Оператор Гамілтона

97

Властивості соленоїдальних полів:

1)потік вектора a(M ) через будь-яку замкнену поверхню дорівнює нулеві;

2)(принцип збереження інтенсивності векторної трубки) потоки соленоїда-

льного векторного поля через різні перерізи векторної трубки рівні між собою;

3)силові лінії не можуть ані починатись, ані закінчуватись усередині поля. Вони або замкнені, або починаються і закінчуються на межі поля, або мають нескінченні гілки (у разі необмеженого поля);

4)в однозв’язній області потік вектора a(M ) через будь-яку поверхню ,

що напинається на замкнений контур L, не залежить від вигляду цієї поверхні, а лише від самого контуру L.

Приклад 20.1. Обчислити дивергенцію напруженості поля точкового заряду

q, тобто E q

r

. (div E

0, тобто в усіх точках, де означений вектор E

r 3

не має ані джерел, ані стоків; у точці де розміщено заряд q r 0 і вектор E

не означений).

20.2. Потенціальні векторні поля

Означення 20.2. Векторне поле a Pi Qj Rk називають потенціальним (безвихровим) у деякій області G, якщо

rota(M) 0, M G.

Згідно з означенням ротора, умова рівносильна рівностям

R Q , P R ; Q P .

y z z x x y

Приклади потенціальних полів: магнітне поле, створене рухомим прямолінійним провідником, гравітаційне поле, електричне поле напруженості точкового заряду тощо.

Правдива

Теорема 20.1. Нехай в однозв’язній області обсягу G задано векторне поле a Pi Qj Rk , де P,Q і R — гладкі функції. Поле a є потенціальним в обсягу G тоді й лише тоді, коли існує двічі неперервно диференційовна скалярна функція u u(x, y, z) така, що

a grad u.

Означення 20.3. Функцію u u(x, y, z), що справджує в області G рівність a grad u,

називають потенціальною функцією або потенціалом поля a.

Співвідношення a grad u рівносильно трьом скалярним рівностям

98

Розділ 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

 

 

u

P,

u

Q,

u

R,

 

 

x

y

z

 

 

 

 

 

що є диференціальними рівняннями для визначення потенціалу u u(x, y, z). Потенціал поля визначається неоднозначно, з точністю до довільного до-

данку. Справді, якщо u — потенціал поля, то

a grad u grad(u C ),

де C — довільна стала. Тобто u C — також потенціал поля a.

Якщо векторне поле a Pi Qj Rk потенціально в однозв’язній області G, то

Pdx Qdy Rdz u(N ) u(M ),

L

де u — потенціал поля a; M, N — відповідно початкова й кінцева точки кривої L G. Звідси випливає, що якщо L — замкнений контур, циркуляція вектора a(M ) уздовж нього дорівнює нулеві.

Правдиве й обернене твердження: якщо циркуляція вектора a за будьяким замкненим контуром L G дорівнює нулеві, поле a потенціальне в області G.

Приклад 20.2. Перевірити потенціальність поля

a (2xy z)i (x2 2y)j xk

і знайти його потенціал.

20.3. Гармонічне поле

Означення 20.4. Векторне поле a a(M ) називають гармонічним, якщо воно є соленоїдальним і потенціальним одночасно, тобто

div a(M) 0,

M G.

rota(M) 0,

Якщо поле потенціальне, то a gradU. Його потенціал справджує диференціальне рівняння в частинних похідних — рівняння Лапласа

2U 2U 2U U 0.x2 y2 z2

20.4. Оператор Гамілтона

Вже розглянуто три основні операції теорії поля (векторного аналізу): обчислення grad u для скалярного поля u u(x, y, z) і div a та rot a для векторного

поля a a(M). Ці операції можуть бути записані у простішому вигляді з допомогою символічного оператору («набла»):

Лекція 20. Спеціальні типи векторних полів. Оператор Гамілтона

99

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

j

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

1. Якщо u u(x, y, z) — скалярна диференційовна функція, то за прави-

лом множення вектора на скаляр дістанемо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

 

 

u

 

 

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

j

 

k grad u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u i

 

x

 

y

 

 

 

 

 

u

x

y

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u grad u.

2. Якщо

a P(x, y, z)i Q(x, y, z)j R(x, y, z)k ,

де P,Q, R — диференційовні функції, то за формулою для знаходження скаля-

рного добутку дістанемо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

Q

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

div a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( ,a ) i

 

x

 

y

 

z

, Pi Qj Rk

x

y

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( , a ) div a.

3.Обчислюючи векторний добуток [ ,a ], дістанемо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

j

 

 

k

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

rot

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

a

x

y

z

 

 

 

 

P

 

Q

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[ ,a ] rota.

Для сталої функції u c дістанемо

c 0,

а для сталого вектора c матимемо

( , c ) 0,[ , c ] 0.

100

Розділ 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Зауваження 20.1.

1. Умовились вважати, що оператор діє на всі величини, написаних за ним.

У цьому розумінні, приміром

( , a ) (a, ),

оскільки

( ,a

) div a

 

P

 

Q

 

R

;

x

y

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

 

, ) P

 

Q

 

 

R

 

.

 

a

 

 

x

 

 

z

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

2.Застосовуючи оператор до добутку яких-небудь величин, використовують правило диференціювання добутку.

3.Щоб відзначити той факт, що «набла» не діє на величину, що входить у склад складної формули, цю величину відмічають індексом c (const ), який у підсумку випускають.

4.Використовуючи формалізм дій з оператором як з вектором, треба пам’ятати, що не є звичайним вектором — він не має ані довжини, ані напрямку, так що, приміром, вектор , a не буде, взагалі кажучи, перпенди-

кулярним до вектора a.

Приклад 20.3. Нехай u u(x, y, z) — скалярна диференційовна функція,

a a(x, y, z) — векторна диференційовна функція. Довести, що div(ua ) u div a (a, grad u).

Перепишімо ліву частину в символічному вигляді div(ua ) ( , ua ) ( , uca ) ( , uac )

uc( ,a ) ( u,ac ) u div a (a, grad u).

Приклад 20.4. Довести правдивість формули

div[a,b ] (b, rota ) (a, rotb ).

Маємо

div[a, b ] ( ,[a,b ]) ( ,[a,bc ]) ( ,[ac ,b ])

( ,[a,bc ]) ( ,[b ,ac ]) ([ ,a ],bc ) ([ ,b ],ac )

(rota, b ) (rotb ,a ).

20.5.Диференціальні операції 2-го порядку. Оператор Лапласа

Диференціальні операції 2-го порядку дістаємо в результаті дворазового застосування оператора .

1. Нехай задано скалярне поле u u(x, y, z). У цьому полі оператор

породжує векторне поле

u grad u.