- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота 1 перетворювачі сигналів і системи передачі вимірювальної інформації
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Оформлення звіту
- •Лабораторна робота 2 вимірювальні перетворювачі тиску типу «сафір»
- •Теоретичні відомості
- •Таблиця 2.1
- •Примітки:
- •Верхні межі вимірювань (діапазони вимірювань), позначені знаком *, виготовлюються тільки за узгодженням з підприємством-виробником.
- •Будова і принцип дії перетворювача.
- •Схеми вмикання
- •Похибки тензорезисторних перетворювачів
- •Будова та робота складових частин
- •Опис лабораторної установки
- •Робота установки
- •Порядок виконання роботи
- •Оформлення звіту
- •Лабораторна робота 3 концентратоміри
- •Теоретичні відомості: Концентратомір кондуктометричний кнч1-м
- •Будова та принцип дії приладу
- •Методика перевірки концентратоміра кнч1–м
- •Теоретичні відомості: Концентратомір ксо–4
- •Методика перевірки концентратоміра ксо–4
- •Опис установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Оформлення роботи
- •Лабораторна робота 4 термокондуктометричний газоаналізатор
- •Теоретичні відомості
- •Послідовність виконання роботи
- •Оформлення звіту
- •Лабораторна робота 5 статичні та динамічні характеристики об’єкта керування
- •Опис лабораторної установки
- •Методика отримання перехідної характеристики процесу нагрівання і даних для статичної характеристики об’єкта
- •Порядок виконання лабораторної роботи
- •Обробка результатів
- •Оформлення звіту
- •Лабораторна робота 6 позиційне регулювання
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання лабораторної роботи
- •Оформлення результатів
- •Мембранно-пружинний привід
- •Пневмопоршневий привід
- •Електричний привід
- •Будова і види регулювальних органів
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Оформлення звіту
- •Витратоміри постійного перепаду тиску
- •Індукційні витратоміри
- •Опис установки
- •Методика тарування ротаметрів
- •Послідовність проведення експерименту
- •Оформлення звіту
- •Лабораторна робота 9 перевірка диференціальних манометрів.
- •Призначення, принцип дії та будова дифманометра дм
- •Диференціальний манометр типу дмпк-100
- •Диференціальний манометр типу дсер
- •Опис лабораторної установки
- •Методика проведення експерименту
- •Оформлення звіту
- •Лабораторна робота 10 Часово-імпульсні цифрові прилади (подвійного інтегрування)
- •Теоретичні відомості
- •Будова та принцип дії приладу
- •Порядок виконання роботи
- •Оформлення звіту
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Список використаної та рекомендованої літератури 138
Оформлення звіту
Звіт повинен містити результати випробувань, схеми дифманометрів і установки, статичні характеристики вивірених дифманометрів.
Лабораторна робота 10 Часово-імпульсні цифрові прилади (подвійного інтегрування)
Мета роботи – вивчити метод подвійного інтегрування, що реалізує метод компенсації похибки за знаком, і познайомитися з роботою цифрового приладу подвійного інтегрування А-565, а також універсального цифрового вимірювача електричних величин UNI–T B838.
Теоретичні відомості
Прилади подвійного інтегрування, що реалізують метод компенсації похибки за знаком, дозволяють автоматично усунути вплив адитивної складової похибки вимірювання.
Суть методу компенсації похибки за знаком полягає в наступному. Якщо на вхід якого-небудь вимірювального перетворювача подати сигнал вимірювальної інформації Х, то, пройшовши через перетворювач, він перетвориться в сигнал Y = f(X) з деякою похибкою ∆Y.
Якщо ж цей сигнал Х спочатку скласти з деяким сигналом Хзсв, що перевищує максимально можливе значення вхідного сигналу Хmax, а потім відняти його від цього сигналу, то після подачі по черзі цих нових сигналів на вхід вимірювального перетворювача на його виході теж будемо мати два нових вихідних сигнали Y1 = f(Xзсв + X) і Y1 = f(Xзсв – X) з деякою похибкою ∆Y. Ця похибка буде мати однаковий знак в обох випадках, тому що вхідні сигнали (Xзсв + X) і (Xзсв – X) також будуть одного знака. Якщо функція перетворення Y = f(X) лінійна, то отримані сигнали Y1 і Y2 будуть мати такий вигляд:
Y1 = kXзсв+ kХ + ∆Y,
Y2 = kXзсв – kХ + ∆Y.
Віднімаючи з першого вихідного сигналу другий та розділивши отриману різницю на два, отримаємо:
Yвих = (Y1 – Y2) / 2 = (kXзсв+ kХ + ∆Y – kXзсв+ kХ – ∆Y) / 2 = kХ.
Таким чином, на виході пристрою буде сигнал, який не містить похибки ∆Y:
Yвих = kХ.
Структурна схема такого пристрою може бути представлена у вигляді:
Рис. 1. Структурна схема приладу подвійного інтегрування
Практично цей метод можна реалізувати так.
Якщо на вхід інтегратора, що містить інтегрувальний конденсатор, подати вхідний сигнал, який спочатку включає різницю між зсувною напругою Uзсв і вхідною напругою Uх, а потім суму цих напруг, то інтегратор зарядиться за деякий постійний проміжок часу ∆Т спочатку до напруги (Uзсв – Uх)k + ∆U, а потім за такий же проміжок часу ∆Т – до напруги (Uзсв + Uх)k + ∆U. Похибка ∆U має один знак, оскільки вхідний сигнал в обох випадках одного знаку.
Подача на вхід інтегратора опорної напруги Uоп протилежного знаку спричинює розряджання інтегратора щораз після його зарядки до певного стану. А визначаючи за допомогою імпульсів каліброваної тривалості проміжки часу, за які інтегратор розрядиться до нульового стану, можна пепертворити (Uзсв – Uх)k + ∆U та (Uзсв + Uх)k + ∆U у числа імпульсів Nзсв – Nх + ∆N і Nзсв + Nх + ∆N. Порахувавши отримане число імпульсів на реверсивному лічильнику спочатку у від’ємний бік, а відтак – у додатній, одержують на виході лічильника у чистому виді сигнал 2Nх, що містить число імпульсів Nх, яке залежить від вхідного сигналу Uх.
Розділивши далі цей сигнал 2Nх на 2, одержують Nх, що відображає вхідний сигнал Uх без адитивної складової похибки.
Функціональну блок-схему пристрою можна представити в такому виді (рис. 2.). За командою блоку керування Ткер1 по черзі подає вхідну напругу Uх на плюсовий і мінусовий входи суматора, на третій вхід суматора подається напруга зсуву Uзсв. Складаючись спочатку із від’ємним, а потім із додатнім значеннями вхідного сигналу, ця напруга на виході суматора перетворюється в сигнал, що містить спочатку негативне значення вхідного сигналу, а потім позитивне. Але оскільки зсувна напруга Uзсв вибирається переважаючою максимальне значення вхідного сигналу, то похибка перетворення ∆U в обох випадках буде одного знака. Надходячи далі по черзі на інтегратор, вони заряджають його до сумарної напруги Uc = k(Uзсв – Uх) + k∆U і Uc = k(Uзсв + Uх) + k∆U.
За командою того ж блоку керування розряджаючи інтегратор за допомогою тригера керування Ткер2 до нульового стану та підключаючи щораз опорну напругу протилежного знака Uоп, вхідні сигнали на інтеграторі перетворюються у відрізки часу t1 і t2, які залежать від позитивного і негативного значень вхідного сигналу Uх. За допомогою спеціальної схеми, що містить нуль-індикатор обнуління інтегратора (нуль-орган) і лічильник-перетворювач, ці два проміжки часу t1 і t2 перетворюються в дві послідовності імпульсів Nзсв – Nх + ∆N і Nзсв + Nх + ∆N, що містять корисний сигнал Nх з позитивним і негативним знаками і сигнал похибки ∆N одного знаку. Стабільність проходження імпульсів забезпечується генератором імпульсів каліброваної тривалості (ГІКТ).
Надходячи далі на позитивний і негативний входи реверсивного лічильника (РЛ), ці імпульси перетворюються в послідовність імпульсів 2Nx, яка містить подвійний корисний сигнал. Поділивши далі на два ці послідовності імпульсів, одержують вимірюваний сигнал Nx, позбавлений адитивної складової ∆N.
Рис. 2. Спрощена функціональна схема приладу подвійного інтегрування