Тема 7.1. Культуротворчі, соціально-економічні та геополітичні основи національного самовизначення української культури. Семінар № 7

1. ХІХ століття: культурні напрямки форм і стилів. Соціокультурна динаміка в пошуку шляхів ствердження національної самосвідомості. Світоглядне і культуротворче значення доробку Т.Г.Шевченка у генеруванні національної ідеї українського суспільства.

2. Національна модель романтизму в українській культурі як ідейно-філософський і художньо-естетичний феномен. Феномен творчості Миколи Гоголя.

3. Імпресіонізм та символізм як інноваційні тенденції української культури ХІХ століття: символізм поетичної і драматичної творчості Лесі Українки, імпресіоністичне бачення світу М.Коцюбинського. Б.Лепкий, П. Карманський, В.Пачовський – представники «Молодої України» («Молода Муза»).

4. М. Лисенко – засновник української класичної музики. Ф.Холодний (Гриценко) – видатний кобзар долі українського народу. Вокальна природа і європейський рівень розвитку української музичної культури. Західноєвропейська стилістика міської культури «бідермайстер» і творчість композитора М.Вербицького. Видатні представники професійного музичного мистецтва України С. Леонтович, С. Людкевич та ін.

5. Мистецька діяльність мандрівних театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, І.Карпенко-Карого. Заснування українського стаціонарного театру М.Садовського. Видатні українські актори: В. Юрчак, А. Нижанківський, К. Ручак.

6. Творчість І.Я. Франка як особливий «косм життя людини». Історико-культурна роль соціально-психологічної драми «Украдене щастя». Мистецький і науковий внесок І. Франка у розвиток української культури. Всесвітньо-художнє, культуро творче значення доробку І. Франка. Жіноча тема в українському образотворчому та театральному мистецтві: М. Заньковецька.

7. Меценатська діяльність як ментальний вимір української моральної культури. Духовна і матеріальна підтримка меценатів освітніх та мистецьких процесів в українському культурному просторі. Роль М.А. Терещенка в заснуванні одного з фундаментальних технічних закладів України – Київського Політехнічного Інституту.

СРС

Феодально-кріпосницька, антиукраїнська асиміляційна політика Російської і Австрійської імперій на українській етнічній території. Рух декабристів (південне товариство 1821 року П.І.Пестель, А.П.Юшневський, Н.М. Муравйов, М.П.Бестужев-Рюмін, С.І.Муравйов-Апостол) та Кирило-Мефодіївське братство (ідеї діячів Київського і Харківського університетів: Н.І.Костомарова, П.А.Куліша, А.Навроцького, В.Бєлозерського, Н.І.Гулака та ін., щодо необхідності формування української державності). Іван Котляревський – засновник класичної традиції в українській літературі. Творчість та доля Тараса Шевченка як інтегральний зміст самоусвідомлення національно самобутнього контексту і світової ролі українства у вимірах ХІХ століття.

ХІХ століття – строката палітра культурних напрямів, форм і стилів. Соціокультурна динаміка в пошуку шляхів ствердження національної самосвідомості. Діячі науки і мистецтва, їх персональний внесок у розвиток української культури: П.П.Чубинський, М.П.Драгоманов, Марко Вовчок, Л.Глібов, С.Руданський, Ю.Федькович, П.Мирний, І.Нечуй-Левицький. Кваліфікована культура як умова життєдіяльності нації. Розвиток рідної мови – Х.Алчевська, Б.Грінченко, С.Васильченко. Г.Нарбут – створення української абетки.

Національна модель романтизму в українській культурі як ідейно-філософський і художньо-естетичний феномен. Культурно-мистецьке наповнення європейського романтизму. Утвердження реалістичної художньої системи: українська традиція. Феномен творчості Миколи Гоголя як приклад містичного реалізму. Антропологічні наративи української культури в образах художнього світу Гоголя. Фундаментально-концептуальні праці «Історія запорізьких козаків» Д.Яворницького, «Історія України-Русі» М.Грушевського в осмисленні української культури. Львів – західноукраїнський центр розвитку культури: 1892 рік – заснування наукового товариства ім. Тараса Шевченка.

Рекомендована література:

Основна:

1. Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. – К.: 2000.

2. Грицай Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ століття. – К.: Ґенеза, 1996. – 360с.

3. Закович М.М. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000. – С 334-438.

4. Історія української культури / За ред. І. Крип'якевича. – К.: 1994.

5. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. / Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін. / За ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: 1999.

Додаткова література:

1. Клапчук С.М. Історія української та зарубіжної культури: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2001. - С 90-104.

2. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – С 278-288.

3. Крип’якевич І.П. Історія української культури. – К.: Либідь, 1994. – С 186-236, 426-465.

4. Лобас В.Х., Легенький Ю.Г. Українська і зарубіжна культура. – К., 1997.

5. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1998. – С.120-207.

Розділ 8. Динаміка розвитку української культури в першій половині – 80-х роках ХХ ст.