- •Навчальна програма дисципліни модуль 1. Теоретичні та методологічні основи фінансового менеджменту
- •Тема 1. Сутність і функції фінансового менеджменту на підприємстві
- •Тема 2. Методичні основи фінансового менеджменту
- •Тема 3. Методи фінансового менеджменту
- •Тема 4. Формування активів підприємства
- •Тема 5. Формування фінансової структури капіталу підприємства
- •Тема 6. Управління грошовими потоками підприємства
- •Модуль 2. Управління активами, капіталом і фінансовими ресурсами підприємства. Антикризове фінансове управління підприємством
- •Тема 7. Управління оборотними активами підприємства
- •Тема 8. Управління необоротними активами підприємства
- •Тема 9. Управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •Тема 10. Управління формуванням власних фінансових ресурсів
- •Тема 11. Управління залученням позикових фінансових ресурсів
- •Тема 12. Управління прибутком підприємства
- •Тема 13. Управління фінансовими ризиками
- •Тема 14. Антикризове фінансове управління підприємством
- •[До змісту] [Попереднє] [Наступне]
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 1. Сутність і функції фінансового менеджменту на підприємстві Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Фінансові показники господарської діяльності фірми а і б
- •Питання до кросворду:
- •Питання до кросворду:
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •Тема 2. Методичні основи фінансового менеджменту Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 2. Методичні основи фінансового менеджменту Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Питання до кросворду:
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •Тема 3. Методи фінансового менеджменту Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 3. Методи фінансового менеджменту Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Аналіз показників платоспроможності компанії
- •Питання до кросворду:
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 4. Формування активів підприємства Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Баланс підприємства за 2008–2009 рр.
- •Звіт підприємства за 2008–2009 рр.
- •Питання до кросворду:
- •Питання до кросворду:
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •Тема 5. Формування фінансової структури капіталу підприємства Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 5. Формування фінансової структури капіталу підприємства Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Аналіз рівня самофінансування підприємства
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Порівняння алгоритмів визначення чистого грошового потоку від операційної діяльності прямим і непрямим способами
- •Комплекс заходів щодо збільшення (зменшення) потоку грошових коштів підприємства
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 6. Управління грошовими потоками підприємства Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Фінансові показники господарської діяльності компанії за 2009 р.
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 7. Управління оборотними активами підприємства Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Розрахунок власних оборотних коштів підприємства
- •Аналіз ефективності використання оборотних активів підприємства за 2009 р.
- •Розрахунок потреби компанії в обігових коштах по товарних запасах
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •Тема 8. Управління необоротними активами підприємства Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 8. Управління необоротними активами підприємства Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Показники діяльності підприємства
- •Аналіз ефективності використання капіталу, вкладеного в основні засоби підприємства за 2008–2009 рр.
- •Аналіз економічної ефективності використання основних засобів на підприємстві
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •Тема 9. Управління інвестиційною діяльністю підприємства Алгоритм вивчення теми
- •Методичні рекомендації до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 9. Управління інвестиційною діяльністю підприємства Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Характеристика бізнес-планів інвестиційних проектів
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 10. Управління формуванням власних фінансових ресурсів Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Розрахунок ефекту фінансового левериджу
- •Розрахунок середньозваженої вартості капіталу
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 11. Управління залученням позикових фінансових ресурсів Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Відомості про витрати підприємства
- •Питання до кросворду:
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети управління прибутком
- •Вплив зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції на змінні і умовно-постійні витрати
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 12. Управління прибутком підприємства Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Баланс компанії «Kedzie Kord» за 2007–2009 рр.
- •Звіт про прибутки та збитки компанії «Kedzie Kord» за 2007–2009 рр.
- •Фінансова звітність «High-Low Plumbing» за 2007–2009 рр.
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •Тема 13. Управління фінансовими ризиками Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 13. Управління фінансовими ризиками Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Розрахунок економіко-математичної моделі залежності прибутку від обсягу реалізації
- •Варіанти вкладення капіталу за заходами а і б
- •Питання до кросворду:
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •Тема 14. Антикризове фінансове управління підприємством Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми
- •Термінологічний словник
- •Семінарське заняття 14. Антикризове фінансове управління підприємством Питання для обговорення
- •Практичні завдання до теми
- •Аналіз основних показників господарської діяльності підприємства за 2007–2009 рр.
- •Питання до кросворду:
- •Тести до теми
- •Питання для самостійного опрацювання теми
- •Теми рефератів
- •[До змісту] [Попереднє] [Наступне]
Питання для самостійного опрацювання теми
Сутність та види фінансових ризиків.
Політика управління фінансовими ризиками.
Внутрішнє страхування фінансових ризиків.
Зовнішнє страхування фінансових ризиків.
Превентивні заходи управління фінансовими ризиками.
Фактори, що зумовлюють виникнення інвестиційних ризиків у діяльності підприємства.
Поняття та форми спекулятивних ризиків. Інфляційні, валютні та кредитні ризики.
Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами, періодичними виданнями та ресурсами Інтернету.
Теми рефератів
Види чистих і спекулятивних ризиків.
Сутність інфляційного ризику та його вимір.
Інвестиційні ризики та проблеми інвестування в Україні.
Ризик втрати ліквідності підприємства і способи його уникнення.
Література: 3, 7, 9, 10, 12, 13, 19, 20.
[Вгору] [Вниз]
Тема 14. Антикризове фінансове управління підприємством Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми
В умовах ринку виникла нова економічна категорія – банкрутство підприємства.
Банкрутство – це неспроможність підприємства своєчасно розраховуватися за своїми боргами перед кредиторами й бюджетом у результаті недостатньої кількості активів у ліквідній формі.
Фіктивне банкрутство – це дії окремих осіб щодо залучення капіталу із зовнішніх джерел із метою власного збагачення, а потім здійснення самоліквідації підприємства, щоб не сплачувати за борговими зобов’язаннями.
Справи про банкрутство порушує та розглядає Господарський суд за місцем знаходження підприємства-боржника.
Найчастіше справи про банкрутство порушуються банками й податковими інспекціями. Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява кредитора, боржника або прокурора.
Дійсною підставою для порушення справи про банкрутство є термін 1 місяць після настання сплати боргу й сума 500 грн.
З позицій фінансового менеджменту банкрутство – це неспроможність підприємства фінансово забезпечити свою поточну господарську діяльність.
Якщо виникає криза в діяльності підприємства, необхідно розробити систему спеціальних заходів і механізмів фінансового оздоровлення та уникнути банкрутства.
В умовах кризи підприємству необхідно розробити антикризову фінансову політику.
Політика антикризового фінансового управління – це частина фінансової стратегії підприємства, що полягає у своєчасній діагностиці фінансового стану підприємства та розробці спеціальних заходів і механізмів щодо уникнення банкрутства.
Діагностика банкрутства здійснюється у три етапи:
1. Періодична оцінка фінансового стану підприємства.
З метою виявлення кризи в розвитку підприємства слід досліджувати спеціальні п’ять показників, що формують «кризове поле». Ці показники характеризують надходження грошових потоків і потоки платежів, які слід погашати.
Поточну загрозу банкрутства можна діагностувати за допомогою першого показника – коефіцієнта абсолютної платоспроможності:
Кап=Грошові кошти /Поточні зобов’язання(>0,2...0,35 –на момент оцінки ; >1 –за балансом).
Відкладну загрозу банкрутства можна діагностувати за допомогою двох показників – коефіцієнту поточної платоспроможності (загального покриття) й коефіцієнту автономії (економічної незалежності):
Кп=Оборотні активи / Поточні зобов’язання(>1),
Ка=Власний капітал / Сума активів(>0,5).
Ці два показники необхідно досліджувати в динаміці (не менше, ніж за 3 роки) для того, щоб виявити тенденцію погіршення чи покращення фінансового стану підприємства.
Можливість подолати кризу власними резервами можна діагностувати за допомогою двох показників:
– рентабельності сукупного капіталу:
Рк=Чистий прибуток / Сума капіталу· 100 %;
Рентабельність сукупного капіталу показує, наскільки підприємство спроможне генерувати чисті грошові потоки, що спрямовує на погашення боргових зобов’язань.
– коефіцієнту обертання активів:
Коа=Обсяг реалізованої продукції / Середню вартість активів.
Коефіцієнт обертання активів показує наскільки швидко можуть генеруватися чисті грошові потоки на підприємстві.
У міжнародній практиці для діагностики банкрутства застосовується модель Едварда Альтмана:
Z=1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+0,6Х4+1,0Х5, (27)
де Х1 – рівень ліквідності активів (оборотні активи/сума активів);
Х2– рентабельність активів (чистий прибуток/середній залишок активів);
Х3– доходність активів (чистий дохід/сума активів; чистий дохід = виручка – ПДВ – акцизний збір – мито);
Х4– коефіцієнт фінансової стійкості (власний капітал/позичковий капітал);
Х5– коефіцієнт обертання активів (обсяг реалізованої продукції/середній залишок активів).
Слід зазначити, що дану модель діагностики банкрутства недоцільно використовувати в Україні, оскільки активи, що знаходяться на балансі вітчизняних підприємств, мають викривлену вартість у результаті наявності інфляційних процесів і не відображають їх реальної ринкової вартості.
Якщо Zдо 1,80 – існує дуже висока загроза банкрутства;
1,81–2,70 – висока загроза банкрутства;
2,71–2,99 – можлива загроза банкрутства;
більше 3,0 – дуже низька загроза банкрутства.
2. Визначення факторів, що призвели до виникнення кризи в розвитку підприємства.
Всі фактори можна умовно поділити на дві групи:
1) зовнішні або екзогенні:
– загальноекономічні;
– ринкові;
– інші (форс-мажорні обставини).
2) внутрішні або ендогенні:
– оперативні (виробничі);
– фінансові;
– інвестиційні.
3. Визначення масштабів кризи.
Розрізняють три рівні масштабу кризи:
1) легка криза;
2) глибока криза;
3) катастрофа.
У залежності від масштабів кризи розрізняють три подальші цілі фінансової стабілізації:
1) відновлення платоспроможності;
2) відновлення фінансової стійкості;
3) зміна фінансової стратегії на розвиток.
Кожній із цих цілей відповідає певний механізм фінансової стабілізації. Таких механізмів фінансової стабілізації існує три:
1. Оперативний механізм фінансової стабілізації – базується на принципі «відсіку зайвого», а це означає, що підприємство за рахунок аварійних (захисних) заходів повинно будь-якими методами скоротити власні боргові зобов’язання та віднайти додаткові грошові кошти.
Заходи щодо зменшення боргових зобов’язань:
а) жорстка економія перемінних витрат;
б) економія постійних витрат;
в) пролонгація банківських кредитів;
г) продовження термінів отримання комерційних кредитів;
д) нарахування дивідендів акціонерам, але їх невиплата.
Заходи щодо збільшення грошових коштів:
а) реалізація портфеля короткострокових фінансових інвестицій;
б) реалізація ліквідних довгострокових фінансових інвестицій;
в) вилучення дебіторської заборгованості;
г) скорочення термінів надання комерційних кредитів;
д) ефективне управління запасами та скорочення до мінімуму сезонних і страхових запасів.
Оперативний механізм фінансової стабілізації досяг своєї мети, якщо підприємство відновило свою платоспроможність і коефіцієнт абсолютної платоспроможності почав відповідати своєму нормативному значенню (> 0,2…0,35 – на момент оцінки; > 1 – за балансом).
2. Тактичний механізм фінансової стабілізації – базується на принципі фінансової рівноваги, а це означає, що позитивні грошові потоки підприємства повинні дорівнювати його негативним грошовим потокам.
Позитивні грошові потоки – це всі можливі надходження власного капіталу підприємства:
ПГП=ЧПр+АВ+ΔАК+ІДвк , (28)
де ЧПр– чистий прибуток підприємства, що спрямовується на розвиток;
АВ– сума амортизаційних відрахувань;
ΔАК– приріст акціонерного капіталу;
ІДвк– інші джерела надходження власного капіталу (від оренди, інвестицій, продажу майна).
Заходи щодо збільшення позитивних грошових потоків:
а) здійснення ефективної цінової політики;
б) своєчасне й ефективне управління майном (активами) підприємства;
в) здійснення ефективної амортизаційної політики – це, насамперед, використання методу прискореної амортизації активної частини основних засобів підприємства;
г) ефективна податкова політика, що дозволить зменшити (оптимізувати) розмір податкових платежів у межах чинного законодавства та збільшити чистий прибуток підприємства;
д) ефективна дивідендна політика, що дасть можливість оптимально розподілити чистий прибуток на споживану й накопичувану частини;
е) ефективна емісійна політика, що дасть змогу залучити необхідну суму акціонерного капіталу.
Негативні грошові потоки – це приріст інвестицій (витрат) на належне утримання основних засобів і чистий робочий капітал (придбані сировина й матеріали за рахунок власного капіталу).
НГП= ΔІоз+ЧРК, (29)
де ΔІоз– приріст інвестицій (витрат) на утримання основних засобів (ремонт, модернізація);
ЧРК– чистий робочий капітал.
Заходи щодо зниження негативних грошових потоків:
а) тимчасова відмова від формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій;
б) здійснення тільки тих короткострокових реальних капіталовкладень, що дадуть швидку віддачу (до 6 місяців);
в) скорочення нормативу оборотних активів за рахунок прискорення швидкості їх обертання;
г) виробництво й реалізація тільки тієї продукції, що користується стабільним попитом у споживачів.
Тактичний механізм фінансової стабілізації досягнув своєї мети, якщо повністю відновлена фінансова стійкість підприємства, тобто, коли коефіцієнт автономії > 0,5.
3. Стратегічний механізм фінансової стабілізації – базується на зміні фінансової стратегії від скорочення на розвиток.
Слід наголосити на тому, що якщо платоспроможність та фінансова стійкість підприємства відновлена, то криза бізнесу подолана тимчасово й з часом вона може знову повернутися. Але якщо підприємство взяло курс на розширення обсягів виробництва, то криза вважається подоланою остаточно.
Стратегічний механізм фінансової стабілізації базується тільки на наступальних заходах і реалізується через оптимізацію активів і структури капіталу, використання ефекту фінансового левериджу, підвищення рентабельності реалізації продукції та високу швидкість її реалізації.
Санація – це зовнішня допомога з метою уникнення банкрутства підприємства.
Розрізняють два види санації:
1. Санація без зміни статусу юридичної особи підприємства, що проходить процедуру санації (якщо криза розглядається як тимчасове явище).
Форми санації даного виду:
а) державна фінансова допомога для державного сектору економіки (для державних підприємств);
б) цільовий банківський кредит під найвищі проценти;
в) випуск облігацій (через залучення акціонерного позичкового капіталу);
г) переведення боргу на третю особу (правонаступника, дебітора).
2. Санація зі зміною статусу юридичної особи (набуває форми його реорганізації та реструктуризації).
Форми санації даного виду:
а) злиття;
б) поглинання.
Злиття та поглинання здійснюються тільки в тому випадку, коли досягається «ефект синергізму» (мерджеру);
в) розподіл – це коли розгалужене за своєю діяльністю підприємство з метою подолання та виходу з кризи розпродає частину майна, здає його в оперативну оренду й цим самим скорочує власні витрати, отримує певний розмір доходів і досягає «ефекту операційного левериджу» від оптимального співвідношення перемінних і постійних витрат;
г) здавання підприємства в оренду трудового колективу;
д) перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство;
е) приватизація підприємства.
Санація здійснюється тільки в тому випадку, коли попередньо розробляється проект санації та він є ефективним.
Санацію можливо здійснювати у трьох випадках:
а) коли саме підприємство-боржник пропонує форму санації для розрахунку за борговими зобов’язаннями;
б) коли сам кредитор пропонує санацію;
в) за пропозицією прокурора.
Проект санації розробляють представники підприємства, кредиторів, незалежні аудитори.
У проекті санації обов’язково вказуються:
нинішній фінансовий стан досліджуваного підприємства;
фактори, що викликали кризу в господарсько-фінансовій діяльності;
санаційні заходи, що пропонуються;
послідовність здійснення санації та відповідальні особи за проведення процедури санації;
прогнозовані витрати й доходи від санації;
оцінка ефективності санації.
Якщо проведена санація не дала бажаних результатів або зовнішня допомога є запізнілою, то Господарський суд виносить постанову про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії.
До складу ліквідаційної комісії входять: представники кредиторів, податкових інспекцій, Фонду державного й комунального майна.
Ліквідація діючого підприємства пов’язана з виконанням таких фінансових процедур:
1. Оцінка майна за балансовою вартістю на основі його повної інвентаризації.
2. Оцінка майна за ринковою вартістю для того, щоб отримати можливість його подальшої реалізації хоча б за мінімальними ринковими цінами.
3. Визначення ліквідаційної маси – із ринкової вартості майна вилучається вартість орендованого майна, майна під заставу й майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні.
4. Забезпечення умов продажу майна. Головний розпорядчий майном повинен вчасно (не менше, ніж за 1 місяць) подати в засоби масової інформації та у пресу оголошення про те, що, де й коли продається та коли об’єкт можна придбати у власність?
5. Задоволення вимог кредиторів здійснюється у два етапи.
1-й етап:
а) покриваються витрати Господарського суду;
б) покриваються витрати ліквідаційної комісії;
в) покриваються витрати Головного розпорядчого майном;
г) сплачуються кошти кредиторам, які надали майно під заставу.
2-й етап:
а) проводяться всі необхідні виплати працівникам по заробітній платі;
б) здійснюються податкові платежі в місцеві й державний бюджети;
в) сплачуються кошти кредиторам без застави майна;
г) проводяться виплати акціонерам (власникам) за вкладеним капіталом;
д) інші виплати.
Якщо вилучених коштів недостатньо, то тоді вимоги задовольняються пропорційно їх раніше наданих сум.
6. Розробка ліквідаційного балансу. Якщо після задоволення вимог кредиторів у підприємства залишаються кошти, то воно вважається таким, що повністю погасило власні боргові зобов’язання, є вільним від усіх боргів, може продовжувати свій бізнес у тій організаційно-правовій формі, що відповідає мінімальному розміру статутного фонду, передбаченого Господарським кодексом України.
Якщо ж коштів не залишилося, то Господарський суд виносить остаточне рішення про ліквідацію підприємства як юридичної особи та списання його з реєстру ЄДРПОУ.