Термінологічний словник

Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з ураху­ванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами.

Амортизація– це систематичний розподіл амортизуємої вар­тості незворотних активів протягом строку їх корисного ви­ко­ристання (експлуатації).

Знос необоротних активів – це сума амортизації об’єкта необоротних активів із початку їх корисного використання.

Коефіцієнт вибуття– показує інтенсивність вибуття ос­нов­них засобів, тобто рівень вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання.

Коефіцієнт зносу– характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах; визначається відношенням суми зносу основних засо­бів до балансової вартості основних засобів.

Коефіцієнт оновлення основних засобів– характеризує ін­тенсивність уведення в дію нових основних засобів; показує частку введених основних засобів за визначений період у за­гальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт придатності– показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації у процесі господарської ді­яль­ності.

Моральний знос – знос основних засобів унаслідок ство­рен­ня нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

Нематеріальний актив– це немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством із метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він пере­вищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Нематеріальні активи – довготермінові витрати під­при­єм­ства на придбання об’єктів права інтелектуальної власності, права користування ресурсами природного середовища. Значна частина активів амортизується.

Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними. До необоротних активів належать: нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції.

Необоротні активи– це матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою подальшого використання у процесі виробництва або поставки товарів і надання послуг, надання в оренду чи з метою управління іншим особам, і які, як перед­бачається, будуть використовуватися протягом більш одного звітного періоду.

Необоротні активи– це матеріальні й нематеріальні ре­сур­си, що належать установі та забезпечують її функціонування. Термін їх корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Основні завдання управління необоротними активами– визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі; визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів ви­роб­ництва; визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво, розширення, конструк­ція, технічне переоснащення); забезпечення ефективного вико­ристання раніше сформованих і нововведених основних засобів і матеріальних активів; формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури.

Основні засоби– це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного викорис­тан­ня (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Фізичний знос – поступова втрата основними засобами споживчої вартості у процесі експлуатації, тобто матеріальний знос їх окремих елементів.