Питання для самостійного опрацювання теми

1. Методи рефінансування дебіторської заборгованості.

2. Системи управління запасами підприємства.

3. Політика управління оборотними активами

4. Управління запасами, дебіторською заборгованістю та гро­шо­вими коштами.

5. Управління фінансуванням оборотних активів.

6. Сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості - факторинг, облік векселів, форфейтинг.

7. Політика управління грошовими коштами, принципи та по­слідовність її розробки.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами, періодичними видан­ня­ми та ресурсами Інтернету.

Теми рефератів

1.  Методи визначення необхідних розмірів залишків грошових коштів.

2. Регулювання потоку платежів на підприємстві.

3. Розробка балансу фінансування оборотних активів.

Література: 3, 7, 9, 10, 12, 13, 19, 20.

[Вгору] [Вниз]

Тема 8. Управління необоротними активами підприємства Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми

Сформовані підприємством необоротні активи потребують постійного управління ними. Основу необоротних активів скла­дають основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, не­матеріальні активи.

Слід усвідомлювати, що незважаючи на різноманітність скла­ду необоротних активів за окремими групами, видами, мета фі­нансового менеджменту в цій сфері відносно проста – за­без­печити умови своєчасного оновлення та підвищення ефектив­ності використання необоротних активів.

У даній темі основну увагу необхідно зосередити на уп­рав­лінні основними засобами й нематеріальними активами підпри­ємства. Питання управління довгостроковими фінансовими ін­вестиціями слід розглянути в наступній темі дисципліни «Уп­равління інвестиційною діяльністю підприємства».

З урахуванням мети фінансового управління формується стратегія управління необоротними активами підприємства.

Стратегія управління необоротними активами передбачає:

• забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів у процесі їх використання;

• визначення розміру потреби у прирості необоротних ак­тивів;

• визначення форм задоволення потреби у прирості необо­ротних активів;

• забезпечення підвищення ефективності використання нео­боротних активів;

• формування оптимальної структури джерел фінансування необоротних активів.

Важливо усвідомлювати, що характер і періодичність онов­лення необоротних активів пов’язана з процесом руху їх вар­тості. Період часу, протягом якого здійснюється новий цикл кругообігу вартості конкретних видів необоротних активів, ха­рактеризує строк їх служби.

Оновлення необоротних активів підприємства здійснюється на простій і розширеній основі, являючи собою процес простого й розширеного відтворення.

Просте відтворення необоротних активів може здійсню­ва­тись у межах амортизаційного фонду в таких формах: поточний і капітальний ремонт; придбання нових видів необоротних ак­тивів із метою заміни повністю зношених їх видів у межах сум накопиченої амортизації.

Розширене відтворення необоротних активів являє собою процес формування нових їх видів як за рахунок сум на­ко­пи­ченої амортизації, так і за рахунок інших фінансових джерел (прибутку, довгострокових позичок тощо).