Питання для самостійного опрацювання теми

1. Індексація цін і вартості.

2. Поняття ануїтету та його розрахунок.

3. Розрахунок майбутньої вартості грошей з урахуванням ануїтентів.

4. Методика визначення чистого дисконтованого доходу.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами, періодичними видан­нями та ресурсами Інтернету.

Теми рефератів

1. Методи внутрішнього фінансового контролю.

2. Умови, що забезпечують ефективність фінансового конт­ролю.

3. Система моніторингу поточної фінансової діяльності підпри­ємства.

Література: 1, 3, 7, 9–13, 19, 20.

[Вгору] [Вниз]

Тема 4. Формування активів підприємства

Алгоритм вивчення теми

Методичні рекомендації до вивчення теми

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, що належить йому на правах влас­ності. Майно у всіх його видах, що належить підприємству, називається його активами.

Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що йому належать і ви­користовуються в господарській діяльності з метою отримання доходу.

У залежності від характеру участі в господарському процесі та швидкості обороту розрізняють три групи активів: необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів.

Слід з’ясувати склад перерахованих груп активів та їх осо­бливості. Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в наступному періоді, процес формування його активів повинен здійснюватися відповідно до певної фінансової політики.

Політика формування активів являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у виявленні й задоволенні потреби в окремих видах активів та оптимізації їх складу.

Процес формування активів підприємства здійснюється у три етапи:

1.  Визначається потреба в окремих видах необоротних акти­вів і розраховується загальна потреба в них. Також оптимі­зу­ється внутрішня структура необоротних активів.

2.  Визначається потреба в окремих видах оборотних активів і розраховується загальна потреба в них. При цьому здій­сню­ється також оптимізація внутрішньої структури оборотних ак­тивів.

3.  Оптимізується співвідношення необоротних та оборотних активів в цілому.

У процесі вивчення теми слід також з’ясувати особливості визначення потреби в активах нового підприємства. З ураху­ван­ням цих особливостей розрахунок потреби в активах здійсню­ється в розрізі таких їх видів: основних засобів, нематеріальних активів, запасів товарно-матеріальних цінностей, грошових ак­тивів та інших активів.

Під активами розуміють капітал підприємства, що перебуває у виробничій формі, як сукупність майнових цінностей, що ви­користовуються у господарській діяльності з метою отри­ман­ня прибутку. Приступаючи до вивчення означеної теми, необхідно звернути увагу на визначення активів, що дається в нових по­ложеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, й різноманітні підходи, що викладені в навчальній і методичній літературі, щодо класифікації активів. Це дасть змогу системно підійти до вивчення даної економічної категорії та всебічно обґрунтувати основні принципи формування активів підприємства.

Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підпри­єм­ства, що обслуговують поточний господарський процес і пов­ністю споживаються протягом одного операційного циклу.

Цикл кругообороту оборотних активів – це процес зміни їх матеріально-речової форми, що систематично повторюється.

Політика управління поточними активами розробляється в комплексі з політикою управління поточними пасивами. Її зміст полягає:

1. у визначенні достатнього рівня та раціональної структури поточних активів;

2. у визначенні величини та структури джерел їх фінан­су­вання.

У теорії фінансового менеджменту розмежовують три типи політики щодо управління оборотним капіталом: агресивна, кон­сервативна, поміркована.

Розглядаючи основні проблеми управління оборотними ак­тивами, доцільно звернути увагу на визначення стратегії управ­ління оборотними активами й основні складові процесу управ­ління запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими кош­тами. При цьому головну увагу варто звернути на визна­чення оптимальних розмірів: виробничих запасів – на основі моделі Уілсона; грошових коштів – на основі моделі Баумоля і Міллера-Ора. Для здійснення оперативного управління основ­ними складовими поточних активів пропонується застосувати ABC-метод контролю товарно-матеріальними запа­сами й дебі­тор­ською заборгованістю. Згадайте методику його проведення та продумайте, які показники необхідно аналізувати під час про­ве­дення ABC-аналізу запасів і дебіторської заборгованості.

Вивчаючи прийоми управління складовими поточних акти­вів, доречно зазначити, що основний зміст управління запасами зводиться до здійснення контролю за станом запасів і прийняття рішень, що націлені на економію часу й коштів за рахунок мі­німізації витрат на утримання запасів, які необхідні для своє­часного виконання виробничої програми.

Основними прийомами управління дебіторською заборго­ва­ністю виступають: оцінка реальної вартості дебіторської забор­гованості, зменшення обсягів дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів; контроль за співвідношенням дебітор­ської та кредиторської заборгованості; визначення розмірів знижок під час дострокового погашення сум дебіторської за­боргованості боржниками, оцінка можливостей факторингу.

Головне завдання управління грошовими коштами полягає у визначенні оптимальних їх обсягів для здійснення поточної гос­подарської діяльності. Це завдання реалізується через застосу­вання вищезазначених моделей та оперативного регулювання грошових потоків на основі платіжного календаря.

Ефективність управління фінансами значною мірою залежить від тривалості операційного, виробничого й фінансового циклів. Дайте визначення кожного з них. При цьому майте на увазі, що тривалість перелічених циклів визначається показником оборот­ності у днях.

Сутність політики управління операційними необоротними активами полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення та високій ефективності використання. Інтенсивність оновлення основних засобів і нематеріальних активів визна­ча­ється амортизаційною політикою підприємства. Під час її роз­робки до уваги приймаються такі фактори: обсяги власних ви­робничих засобів і нематеріальних активів, методи відоб­ра­жен­ня в обліку їхньої реальної вартості, реальний строк вико­рис­тання, методи амортизації, склад і структура основних засобів, темпи інфляції, інвестиційна активність.

Оновлення основних засобів може здійснюватися в таких фор­­мах: поточний ремонт, капітальний ремонт, придбання ос­новних засобів. Для задоволення тимчасових потреб підпри­ємства в основних засобах, їх можна залучати в господарський оборот через оренду. Важливим моментом оренди майна є роз­рахунок орендної плати, до складу якої включають аморти­за­ційні відрахування та орендний відсоток. Одним із завдань фі­нансової служби підприємства є фінансові обґрунтування гос­подарських рішень, що стосуються способів залучення майна в господарський оборот.