Питання для самостійного опрацювання теми

1. Бюджетування як засіб поліпшення управління грошовими потоками на підприємстві.

2. Причини й напрями запобігання дефіциту грошових коштів.

3. Прогнозування надходження потоків грошових коштів.

4. Виконайте реферати з теми.

5. Виконайте завдання для самостійної роботи з теми.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами, періодичними видан­ня­ми та ресурсами Інтернету.

Теми рефератів

1. Напрями збільшення позитивних грошових потоків.

2. Формування та впровадження платіжного календаря.

3.  Методика заповнення форми № 3 «Звіт про рух грошових коштів».

Література: 1, 3, 7, 9–13, 19, 20.

[Вгору] [Вниз]

МОДУЛЬ 2. УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, КАПІТАЛОМ І ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Тема 7. Управління оборотними активами підприємства

Алгоритм вивчення теми

Методичні рекомендації до вивчення теми

Управління оборотним капіталом пов’язане з різними фор­мами використання оборотних активів і поточних зобов’язань.

Розрізняють чотири основних напрями діяльності, пов’язаних з оборотними активами, що дозволяють реалізувати завдання розміщення короткострокових коштів:

1. кеш-бюджетування;

2. кеш-менеджмент;

3. кредитний менеджмент;

4. фінансове планування.

Слід розуміти, що управління готівкою підприємства пов’я­зано з розробкою кеш-бюджету, касового бюджету й бюджету готівки. Саме на основі складання планів надходження та ви­користання грошових коштів підприємство може здійснювати управління готівкою для досягнення передбачуваних завдань. З цією метою визначають: оптимальний обсяг готівки, опти­маль­ну верхню межу (максимальну суму); середній залишок. За до­помогою цих показників формується модель грошових коштів підприємства.

Доцільно зосередити увагу на кредитному менеджменті. Він передбачає визначення загального обсягу кредиту для всіх контрагентів, який підприємство може собі дозволити. Спів­від­ношення кредиту з передбачуваним обсягом реалізації продукції визначає оптимальний середній період інкасації дебіторської заборгованості.

Одним із найважливіших завдань фінансового менеджера є управління матеріально-технічними запасами (МТЗ).

Сутність управління МТЗ полягає в нарощуванні запасів до розміру, коли граничні витрати на утримання додаткової партії запасів не перевищують граничні доходи від цієї додаткової партії.

У процесі вивчення теми також важливо з’ясувати механізм управління дебіторською заборгованістю.

Основною метою управління дебіторською заборгованістю є зменшення загального її обсягу та прискорення періоду її інка­сації. Застосовують такі сучасні форми рефінансування дебі­тор­ської заборгованості: факторинг, форфейтинг та облік векселів або їх продаж на фондовому ринку.

Не менш важливу увагу слід приділити управлінню гро­шо­вими коштами підприємства як найліквіднішим із його активів.

Термінологічний словник

Агресивна модель фінансування поточних активів– по­лягає в тому, що довгострокові пасиви є джерелом покриття необоротних активів і постійної частини поточних активів, тоб­то їх мінімуму, що необхідний для здійснення господар­ської діяльності.

Активи – являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, використовуваних у гос­подарській діяльності з метою одержання прибутку.

Виробничий цикл– розпочинається з моменту надходження матеріалів на склад підприємства й закінчується в момент від­вантаження покупцю продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.

Власні оборотні кошти– це робочий капітал.

Грошові кошти– готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Дебіторська заборгованість– сума заборгованості юри­дич­них і фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість– сума дебітор­ської заборгованості, що не виникає в ході нормального опера­ційного циклу та погашена після дванадцяти місяців із дати балансу. Довгострокова дебіторська заборгованість не вклю­ча­ється до складу оборотних коштів.

Запаси – активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управ­ління підприємством.

Іммобілізація оборотних активів– використання обо­рот­них активів для операцій, пов’язаних із фінансуванням необо­ротних активів.

Компромісна модель– фінансування поточних активів най­більш реальне. Сутність її полягає в тому, що необоротні ак­тиви, постійна частина поточних активів і приблизно поло­вина варійованої частини поточних активів покривається довгостро­ковими пасивами.

Консервативна модель– передбачає, що варійована частина поточних активів також покривається довгостроковими акти­вами. Як правило, консервативна модель застосовується на початкових стадіях існування підприємства за умови достатньої величини капіталу власників підприємства й доступності дов­гострокових кредитів інвестиційного фінансування.

Короткострокові фінансові інвестиції– високоліквідні ак­тиви, що утримуються підприємством із метою збільшення при­бутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора та вільно конвертуються в певні суми грошових коштів; характеризуються незначним ри­зиком зміни їх вартості.

Маневреність робочого капіталу– характеризує частку за­пасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу.

Необоротні активи– будинки та споруди, машини та об­ладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби (крім земельних ділянок та капітальних витрат на поліпшення земель), експонати зоопарків, виставок, бібліо­течні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, інші нематеріальні активи.

Необоротні активи– матеріальні та нематеріальні ресурси, що належать підприємству та забезпечують його функціо­ну­ван­ня, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший, ніж рік.

Оборотні активи– грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи про­тягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців із дати балансу.

Оборотні кошти (поточні активи)– це засоби, що ін­вес­товані підприємством у поточні операції під час кожного опера­ційного циклу.

Операційний цикл– проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Операційний цикл– проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Операційний цикл– це проміжок часу між придбанням за­пасів для здійснення господарської діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Основні завдання управління оборотними активами – за­безпечення безперервності процесу виробництва, прискорення оборотності оборотних активів, підвищення рентабельності обо­ротних активів, мінімізація ризиків і витрат, пов’язаних із фор­муванням і використанням оборотних активів.

Поточна дебіторська заборгованість– сума дебіторської заборгованості, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців із дати балансу.

Робочий капітал– різниця між оборотними активами під­приємства та його короткостроковими зобов’язаннями.

Фінансовий цикл– розпочинається з моменту оплати по­стачальникам матеріалів (погашення кредиторської заборго­ва­ності) і закінчується в момент отримання грошових коштів від покупців за відвантажену продукцію (погашення кредиторської заборгованості).

Фінансовий цикл підприємства– це період обертання гро­шових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали й закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію.