Питання для самостійного опрацювання теми

1. Сутність валового, балансового й чистого прибутку під­при­ємства.

2. Дивідендна політика підприємства та критерії оцінки її ефек­тивності.

3. Цінова політика підприємства та її вплив на результативність господарсько-фінансової діяльності.

4. Вплив податкової системи на цільову суму прибутку.

5. Виконайте реферати з теми.

6. Виконайте завдання для самостійної роботи з теми.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами, періодичними видан­ня­ми та ресурсами Інтернету.

Теми рефератів

1. Операційний важіль та його складові.

2. Оцінка факторів, що впливають на формування та розподіл прибутку.

3. Методи ціноутворення. Цінова політика підприємства.

4. Сутність і види податкових пільг, що надаються підпри­єм­ству.

Література: 3, 7, 9, 10, 12, 13, 19, 20.

[Вгору] [Вниз]

Тема 13. Управління фінансовими ризиками Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми

Ризик – це вірогідність виникнення непередбачених втрат у результаті невизначеності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Дуже важливо знати всі типи, види ризиків, що виникають у процесі діяльності, а також заходи, які дозволяють їх зменшити. Розрізняють такі види фінансових ризиків:

• ризик зниження фінансової стійкості;

• ризик неплатоспроможності;

• інвестиційний ризик;

• інфляційний ризик;

• процентний ризик;

• валютний ризик;

• депозитний ризик;

• кредитний ризик;

• податковий ризик та деякі інші.

Важливо зосередити увагу на тому, що підприємство, щоб захистити себе від небажаних коливань обмінного курсу, може застрахувати свої грошові кошти через хеджування.

Під хеджуванням слід розуміти врівноваження оборотних ак­тивів: грошових коштів, ринкових цінних паперів, дебіторської заборгованості та зобов’язань. Якби підприємство знало про зни­ження курсу валют, то воно б застосувало такі заходи:

1. зменшило б обсяг грошових коштів до мінімуму, заку­пив­ши товаро-матеріальні запаси або нерухомість;

2. прагнуло б уникати продовження комерційних кредитів;

3. прагнуло б якнайшвидше вилучити дебіторську заборго­ваність;

4. домагалося б відстрочки платежів за рахунками креди­торів.

Якщо курс валюти зростає, то слід застосовувати заходи, обер­нені перерахованим. Проте в більшості випадків важко пе­ред­бачити майбутнє, а тому найкращою політикою є врівно­ва­ження грошових активів і грошових зобов’язань із метою ней­тралізації ефекту від зміни обмінного курсу.

Політика управління фінансовими ризиками полягає в роз­робці підприємством системи заходів із виявлення та уперед­ження їх негативних наслідків із метою мінімізації пов’язаних із ними фінансових втрат.

Процес внутрішнього страхування фінансових ризиків перед­бачає формування підприємством певного «ризикового капі­талу» у формах: страхового (резервного) фонду, спеціальних цільових резервних фондів, відповідних резервних статей у розроблених капітальних і поточних бюджетах підприємства. Од­нією з форм внутрішнього страхування фінансових ризиків є визначення «премії за ризик» під час здійснення ризикових фі­нансових операцій.

Зовнішнє страхування фінансових ризиків полягає в «пере­да­чі» фінансових ризиків, а, відповідно, й втрат за ними, сторон­нім господарським суб’єктам – партнерам із господарської діяльності, страховим компаніям тощо. Внутрішнє та зовнішнє страхування фінансових ризиків потребує певного відволікання фінансових ресурсів підприємства, тому необхідно в кожному конкретному випадку визначити, наскільки негативний ефект такого відволікання співвідноситься з розміром страхового відшкодування під час виникнення страхового випадку.