Питання для самостійного опрацювання теми

1. Визначення швидкості оновлення необоротних активів.

2. Оптимізація структури та складу необоротних активів під­приємства.

3. Політика управління необоротними активами.

4. Лізингові й факторингові операції.

5. Критерії управлінських рішень щодо оренди основних засо­бів або придбання їх у власність.

6. Виконайте реферати з теми.

7. Виконайте завдання для самостійної роботи з теми.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами, періодичними видан­ня­ми та ресурсами Інтернету.

Теми рефератів

1. Ефективність використання необоротних активів і методи її оцінки.

2. Формування оптимальної структури джерел фінансування необоротних активів підприємства.

3. Вплив амортизаційної політики на результативність госпо­дарсько-фінансової діяльності.

Література: 1, 3, 7, 9–13, 19, 20.

[Вгору] [Вниз]

Тема 9. Управління інвестиційною діяльністю підприємства Алгоритм вивчення теми

Методичні рекомендації до вивчення теми

Довгострокові вкладення підприємств можуть бути пов’язані з інвестиціями в капітальні проекти й довгострокові цінні па­пери, а також здійсненням інвестиційних проектів за кордоном.

Довгострокові рішення фінансового менеджера стосуються:

1. бюджетування капіталу;

2. політики дивідендів;

3. вибору типів росту й диверсифікації;

4. вибору джерел довгострокового інвестування.

Бюджетування капіталу – це процес, пов’язаний із вибором та оцінкою відповідної структури витрат капіталу, який у най­більшій мірі відповідав би завданню максимізації доходів ак­ціонерів.

Слід розуміти, що витрати капіталу являють собою довго­строкові інвестиції, які спрямовуються на розширення розмірів виробництва, переміщення або оновлення фіксованих активів.

Важливо усвідомити, що хоча пряме інвестування пов’язане з найбільшими ризиками, існує низка обставин, яка заохочує підприємство йти на такий підвищений ризик:

• подолання обмежень у зовнішній торгівлі (уникнення та­рифів, квот, імпортного мита);

• усунення податкових, екологічних, юридичних проблем у країні;

• доступ до дешевих ринків сировини, робочої сили, на­бли­женість до споживача продукції;

• економія на масштабах виробництва;

• конкурентні мотиви (доступ до іноземних технологій);

Необхідно звернути увагу на особливості вибору інвес­ти­цій­них проектів менеджером.

Оцінка реальних інвестиційних проектів здійснюється з ви­користанням чотирьох інтегральних показників:

1) чистого приведеного доходу;

2) терміну окупності;

3) внутрішньої норми доходності;

4) індексу рентабельності.

Чистий приведений дохід – це різниця між приведеною до поточної вартості (способом дисконтування) сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту й сумою інвестованих у його реалізацію коштів.

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ЧПД=ГП–ІК,(23)

де ЧПД– чистий приведений дохід;

ГП– сума чистого грошового потоку (в поточній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

ІК– сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Індекс доходності розраховується за формулою:

(24)

де ІД– індекс доходності за інвестиційним проектом;

ГП– сума чистого грошового потоку в поточній вартості;

ІК– сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Період окупності визначається за формулою:

(25)

де  ПО– період окупності вкладених коштів за інвестиційним проектом;

ГПп– середня сума чистого грошового потоку (в поточній вартості) в періоді;

ІК– сума інвестиційних коштів.

Внутрішня норма доходності розраховується за формулою:

(26)

де ВНД– внутрішня норма доходності;

ГП_n – поточна вартість чистого грошового потоку реального інвестиційного проекту;

ІР_n– поточна вартість інвестиційних ресурсів;

n– кількість років, за які дисконтується вартість.

Основною метою інвестиційної політики є забезпечення най­більш ефективних способів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку та збільшення ринкової вар­тості. Процес розробки інвестиційної політики підпорядкований розв’язку певних завдань.

Розмір фінансових інвестицій слід визначати, виходячи з моделі оцінки ринкової вартості акцій та «Основної моделі оцін­ки вартості облігацій».