Региональная экономика монография

Тести

1.Система заходів правового, економічного й організаційного характеру, яка здійснюється державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних та стратегічних цілей – це:

A) інвестиційно-інноваційна політика держави у регіонах; B) нормативно-правова політика держави у регіонах;

C) інформаційна політика держави у регіонах; D) державна регіональна економічна політика.

2.Об’єктами регіональної економічної політики можуть бути:

A) різні адміністративно-територіальні утворення, їх об’єднання; B) трудове населення регіону;

C) економічні зв’язки між регіонами;

D) органи виконавчої влади і місцевого самоврядування.

3.Суб’єктами регіональної економічної політики можуть бути:

A) промислові групи окремого регіону; B) економічні зв’язки між регіонами;

C) різні адміністративно-територіальні утворення, їх об’єднання; D) органи виконавчої влади і місцевого самоврядування.

4.Створення ефективного поєднання у роботі господарського комплексу, факторів ринкової економіки й елементів формування; технологічне переозброєння підприємств виробничої сфери; забезпечення динамічного росту обсягів виробництва та реалізації продукції – це основні:

A) організаційні завдання державної регіональної політики; B) політичні завдання державної регіональної політики; C) соціальні завдання державної регіональної політики; D) економічні завдання державної регіональної політики.

71

5. Поліпшення якості життя населення за рахунок реалізації економічного потенціалу; забезпечення оптимальної зайнятості населення; розвиток регіонального споживчого ринку; відновлення тенденцій природного й міграційного приросту населення; відновлення

ізбереження навколишнього природного середовища – це основні:

A)організаційні завдання державної регіональної політики;

B)соціальні завдання державної регіональної політики;

C)політичні завдання державної регіональної політики;

D)економічні завдання державної регіональної політики.

6.Регіоналізація економіки, перерозподіл повноважень між центральними, регіональними та місцевими органами державної влади щодо розпорядження місцевими прибутками; створення системи програм управління процесами соціально-економічного розвитку видів економічної діяльності; удосконалення структури адміністративногосподарського управління територією та роботи з кадрами – це основні:

A) політичні завдання державної регіональної політики; B) економічні завдання державної регіональної політики; C) організаційні завдання державної регіональної політики; D) соціальні завдання державної регіональної політики.

7.Система конкретних економічних важелів та організаційноекономічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціальноекономічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарського комплексу – це:

A) господарський комплекс України та її регіонів;

B) принципи вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів;

C)основні цілі реалізації державної регіональної економічної

політики;

D)механізм реалізації державної регіональної економічної політики.

72

8.Цільове фінансування відноситься до методів –

A) пересічного економічного регулювання; B) еволюційного економічного регулювання;

C) опосередкованого економічного регулювання; D) прямого економічного регулювання.

9.Важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики держави – це методи:

A) пересічного економічного регулювання; B) еволюційного економічного регулювання; C) прямого економічного регулювання;

D) опосередкованого економічного регулювання.

10.На якому з етапів регіональної соціально-економічної політики проводиться поглиблена оцінка й діагностика ситуації, відбувається створення нормативно-правової та методологічної бази

механізму управління територіальним розвитком:

A)2011-2013 рр.;

B)2006-2010 рр.;

C)2001-2005 рр.;

D)1999-2000 рр.

11. На якому з етапів регіональної соціально-економічної політики здійснюється реалізація державних регіональних програм, спрямованих на удосконалення структурної перебудови територіально-господарських комплексів, підвищення рівня соціальноекономічного розвитку регіонів, поліпшення міжрегіональних зв’язків:

A)2011-2013 рр.;

B)2006-2010 рр.;

C)1999-2000 рр.;

D)2001-2005 рр.

73

12. Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється:

A)питомою вагою державних прибутків та витрат у валовій доданій вартості;

B)питомою вагою доходів у населення;

С) питомою вагою іноземних інвестицій в економіку держави;

D) питомою вагою державних прибутків та витрат у внутрішньому валовому продукті.

Практичні завдання

1. На прикладі конкретного регіону назвіть та проаналізуйте основні напрямки розвитку державної регіональної економічної політики

____________

2.Як вже відомо ключовим у механізмі регіонального розвитку є формування та розподіл фінансових ресурсів між державним й місцевим бюджетами. Які саме види економічної діяльності у регіонах повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету і чому? Наведіть конкретні приклади для регіону у якому Ви мешкаєте.

3.Назвіть та проаналізуйте основні завдання державної регіональної соціально-економічної політики для кожного конкретного регіону України (за допомогою статистичних даних наведених у табл. 2.1).

74

76

Список рекомендованих джерел

Основні

1.Бандур С. І. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика / С. І. Бандур, Т. А. Заяць, І. В. Терон. – К. : Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 2002. – 250 с.

2.Геєць В. М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / В. М. Геєць; Ін-т екон. прогноз. – К. : Фенікс, 2003. – 1008 с.

3.Державна регіональна політика України : особливості та стратегічні пріоритети / за ред. З. С. Варналій. – К.: Вид-во Національного інституту стратегічних досліджень, 2007. – 767 с.

4.Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть : нові

пріоритети / М. І. Долішний. – К. : Наукова думка, 2006. – 551 с.

5. Економічний розвиток і державна політика: навч. посібник / Ю. М. Бажал, О. І. Кілієвич та ін.; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2001. – 480 с.

6.Панасюк Б. Я. Економічна політика в Україні наприкінці ХХ ст. /

Б. Я. Панасюк. – К., 2002. – 744 с.

7.Пістун М. Д. Регіональна політика в Україні : суспільногеографічний аспект / М. Д. Пістун, К. В. Мезенцев, В. О. Тьорло. – К. : ВПЦ "Київський університет", 2004. – 130 с.

8.Регіональна політика : методологія, методи, практика. – Львів, 2001.

9.Регіональна політика і механізми її реалізації / за ред. акад. НАН України М. І. Долішнього. – К. : Наукова думка, 2003. – 503 с.

Додаткові

10.Агентства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи / С. Бугай, М. Лендел, Є. Кіш та ін.; Київський центр інституту "Схід - Захід". – К. : Міленіум, 2002. – 302 с.

77

13.Губський Б. Конкурентоспроможність економіки України: посттрансформаційна перспектива / Б. Губський. – К. : ІВЦ, 2004. –

344 с.

14.Концепція державної промислової політики України / М. Г. Чумаченко, О. І. Амоша та ін. – Донецьк, 2000.

15.Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : підручник / В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк та ін. – К. : Знання, 2006. – 350 с.

78

РОЗДІЛ 3. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ЙОГО СТРУКТУРА І ТРАНСФОРМАЦІЯ В РИНКОВИХ УМОВАХ

3.1. Територіальна і виробнича структура господарського комплексу України та її регіонів

Господарський комплекс України, його виробнича структура складалися протягом багатьох сторіч. Після здобуття незалежності Україна безпосередньо увійшла до світової системи суспільно-географічної організації праці.

У сучасний період в Україні активізуються зусилля з створення сприятливих умов для переходу до ринкової економіки. Вони включають три найважливіші складові:

–вільний пошук продавців та покупців на основі об’єктивного попиту та пропозиції;

–державне регулювання ринкових процесів;

–система державного і соціального захисту.

Господарство країни має територіальну, функціональну та виробничу структури. Вони взаємозалежні, взаємодіють між собою й спільно утворюють систему суспільно-географічної організації продуктивних сил.

Господарський комплекс України сформований на засадах системи виробництва, обміну, розподілу та споживання. В єдине ціле його поєднує транспортна система, система розселення, управління та зв’язку.

Інтегральним показником оцінки економічного розвитку держави є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який характеризує рівень розвитку економіки, особливості її структури, ефективність функціонування окремих видів діяльності, рівень участі країни у світових інтегральних процесах. Структура суспільного виробництва визначається натуральними та вартісними показниками (ВВП, чисельність зайнятих, вартість основних засобів – основного капіталу).

79

Пропорції, які характеризують структуру суспільного виробництва, наступні:

-відтворювальні – між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу і власного споживання та накопичення;

-виробничі – співвідношення між різними видами економічної діяльності;

-територіальні – розміщення виробництва по економічних регіонах;

-зовнішньоекономічні – увезення продукції з різних регіонів та вивіз продукції різних видів діяльності і районів за кордон.

Територіальна, функціональна та виробнича структура господарського комплексу України [1].

Територіальна структура народного господарства країни це співвідношення різних таксономічних одиниць територіальної організації виробництва – інтегральних і виробничих економічних районів, промислових вузлів, центрів, пунктів у їхньому просторовому відношенні. Вона віддзеркалює структуру територіальної організації продуктивних сил (ТОПС).

У науковому розумінні ТОПС – взаємозалежне і взаємовигідне розміщення виробництва у виді територіальних сполучень, що дозволяє одержувати додатковий економічний ефект, завдяки комплексуванню виробничої діяльності на основі раціонального використання матеріальних, природних, трудових ресурсів.

Територіальна організація народногосподарського комплексу України може розглядатися на трьох рівнях: у масштабах усієї країни (макро-рівень), у розрізі окремих її регіонів (мезо-рівень), окремих низових адміністративних районів, міст (мікро-рівень).

Функціональна структура народного господарства, як і територіальна, значною мірою пов'язана й зумовлена територіальною організацією продуктивних сил. Вона віддзеркалює комбінацію взаємозалежних виробництв, що утворюють каркас господарського механізму, територіальні частини якого виконують певні функції в технологічному процесі. На цій основі виділяються «поверхи» виробничої діяльності, де економічно відсталі регіони (у тому числі і цілі країни),