Региональная экономика монография

C)освіту, охорону здоров'я, матеріально-технічне постачання;

D)промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і

зв'язок.

20. У складі АПК можна виділити:

A)3 сфери;

B)5 сфер;

C)4 сфери;

D)2 сфери.

розвитку______________________

2.Здійсніть розрахунок (темпів зростання (зменшення), приросту) та проаналізуйте дані таблиць 3.2, 3.13, 3.15 та 3.16. Зробіть висновок про зміни у структурі розвитку та які основні завдання на державному рівні необхідно вирішити для поліпшення стану розвитку відповідних видів економічної діяльності.

3.Зробіть аналіз територіальної структури регіонів (рівномірності розподілу по території населення та промислового виробництва) заповнюючи для цього дані таблиць 3.18 та 3.19.

3.1.На основі аналізу даних таблиці 3.18. виділити окремі групи областей України з високим, середнім і низьким рівнем концентрації промисловості.

3.2. Визначити вплив концентрації промисловості на розвиток продуктивних сил та екологічну ситуацію в регіонах. Які заходи слід застосувати в межах висококонцентрованого середовища з метою зменшення забрудненості території?

131

3.3. Розрахувати структуру розподілу населення та промислового виробництва та звести дані у таблицю 3.19

132

Питання до таблиці:

1.Як розміщується населення та промислове виробництво по регіонам України?

2.В яких регіонах сконцентрована найбільша частка населення країни та промислового виробництва?

3.Які регіони, на вашу думку, вимагають підвищення концентрації виробничої діяльності, а які навпаки, зниження?

133

4. Найбільш значні зміни відбулися в структурі промислового комплексу світу та країн. Головними великими підвидами діяльності її є гірничо-видобувна та обробна промисловості. Нижче в таблиці наведено сучасну структуру промисловості деяких країн. Спробуйте визначити рівень розвитку даних країн. Які види діяльності гірничовидобувної промисловості можуть бути розвинені в країні В? Дайте характеристику обробній промисловості в кожній країні. Визначте становище і орієнтовне місце розташування кожної з країн.

Таблиця 3.20 Співвідношення провідних видів діяльності промисловості деяких

країн, %

5. Для визначення рівня активності регіону у загальнодержавному поділі праці використовують коефіцієнти міжрайонної товарності продукції видів діяльності, локалізації видів діяльності в районі та виробництва продукції видів діяльності району на душу населення. Для обрахунку цих коефіцієнтів необхідні показники статистичної звітності за адміністративними областями і відповідно видами діяльності району: обсяги виробництва продукції, обсяги вивезення продукції.

Зберіть вказану статистичну інформацію за адміністративними районами України та зробіть обрахунки відповідних показників.

Результати занесіть у таблицю та проаналізуйте.

Список рекомендованої літератури

Основна

1.Голіков А. П. Економіка України: фактори виробництва, галузева структура, розміщення, тенденції розвитку : навч. посібник для вузів / А. П. Голіков, Н. А. Казакова, О. А. Шуба. – Х. : Вид-во ХНУ ім. В.

Н. Каразіна, 2005. – 237 с.

2.Іщук С. І. Промислові комплекси України: навч. посібник / С. І. Іщук. – К. : Вид-во ПАЛИВОДА А. В., 2003. – 248 с.

3.Карпенко Н. В. Господарські зв’язки в інфраструктурному комплексі продовольчого ринку України / Н. В. Карпенко. – Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2004. – 122 с.

4.Кваснюк Б. Структурная перестройка экономики и ее ресурсы / Б. Кваснюк // Економіка України. – 2003. – № 11. – С. 18 – 28.

5.Крехівський О. В. Промисловий потенціал України : стан і перспективи / О. В. Крехівський. – К. : Фенікс, 2007. – 116 с.

6.Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурноінноваційних трансформацій / В. М. Белінська, В. Г. Бурлака та ін. – К. : Інститут економіки та прогнозування НАН України, 2007. – 407 с.

7.Шульга Ю. Б. Організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку промислового виробництва : автореф. дис.... канд. екон. наук / Ю. Б. Шульга. – Львів : Б.в., 2007. – 19 с.

Додаткова

1.Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва : навч. посібник для студентів екон. та геогр. спец. вищ. навч. закл. / С. І. Іщук – К. : Вид-во Паливода А.В., 2002. – 260 с.

2.Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посібник для вузів: / О. К. Добикіна, В. С. Рижов та ін. – К. : ЦУЛ, 2007. – 207 с.

135

РОЗДІЛ 4. РАЦІОНАЛЬНЕ ТА ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ, НАУКОВО-ВИРОБНИЧИХ, ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ

4.1. Природний потенціал України та його оцінка

Основні групи ресурсів. Природно-ресурсний потенціал – частина всієї сукупності багатств природи, які безпосередньо являються об’єктом природокористування. Виділяють п’ять головних груп ресурсів:

1.Мінеральні (корисні копалини).

2.Земельні (ґрунтові) ресурси.

3.Водні ресурси (прісні води річок, озер, водосховищ, льодовиків, підземні води).

4.Рослинні ресурси.

5.Тваринні ресурсі (рибні та промислово-мисливські).

Класифікація природних ресурсів. У залежності від ролі в процесі матеріального виробництва природні ресурси поділяються на два види: 1. Ресурси, які безпосередньо служать як засоби існування людини (природна родючість ґрунтів, риба в морях, річках, звірі в лісах й степах, природні харчові ресурси рослинного світу – плоди, коріння та ін.). 2. Ресурси, що являються джерелом засобів праці (метали, паливо, дерево, будівельний камінь, енергія води, сонця і т.д.).

Друга класифікація природних ресурсів за принципом вичерпності й призначення приведена на рис.4.1.

Всі природні ресурси, виходячи з господарського застосування,

також діляться на чотири групи: паливно-енергетичні, металорудні, хімічні та нерудні. Енергетичні ресурси – нафта і газ – залягають у вигляді двох типів родовищ: нафтогазоносних та чисто газових.

136

Рис. 4.1 – Типи і види природних ресурсів

По народногосподарському значенню корисні копалини країни поділяються на дві групи: а) балансові, використання яких економічно доцільне та які відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничотехнічних умов експлуатації; б) забалансові, використання яких економічно недоцільне з різних причин (невелика потужність, низька місткість корисних компонентів, складність експлуатації тощо).

За мірою розвіданності запаси корисних копалин поділяються на чотири категорії: А, В, С1, С2.

А – розвідані й вивчені з найбільшою детальністю і широко експлуатуються; В і С1 – розвідані й вивчені з найменшою детальністю і тому потребують дорозвідки, експлуатуються частково; С2 – оцінені заздалегідь. Виділяються ще прогнозні запаси, які визначаються на підставі загальної геологічної гіпотези [9].

Економічна оцінка природних ресурсів. Основою економічної оцінки ресурсів є вплив природних властивостей ресурсів та їх сполук на продуктивність суспільної праці. Відповідно до цього оцінці підлягають види природних ресурсів та джерела їх одержання.

Виділяють два види оцінок природних ресурсів: виробничу (якісну, або технологічну) та кількісну. Різні види діяльності господарства пред’являють неоднакові технологічні вимоги до природної сировини. Ці

137

вимоги добре розроблені і зафіксовані в правилах технології та ДОСТУ. Так, якісна оцінка основних видів природних ресурсів досить зрозуміла. Значно складніше стоїть питання з кількісною оцінкою природних ресурсів.

Передусім виникає задача кількісного вимірювання значення або корисність видів природних ресурсів для народного господарства. Існує два види кількісної оцінки природних ресурсів – бальна та вартісна. Найбільш вірною й точною оцінкою є вартісна. Основна її перевага полягає в тому, що вона дає можливість дати абсолютну цінність того або іншого джерела природних ресурсів. Оцінка в балах завжди відносна й умовна, а тому і менш точна, ніж абсолютна оцінка. Її достоїнство – це простота та швидкість розрахунків. В основу вартісної оцінки покладено визначення сумарних витрат живої і матеріальної праці на освоєння джерел різних ресурсів та їх сполучень. Бальна оцінка виходить із визначення значущості (або корисності) для національного господарства видів ресурсів, а звідси і їх джерел. Тому на практиці при оцінці природних ресурсів в залежності від поставленої задачі й стадії застосовують обидва види оцінок.

Насправді різні джерела й окремі територіальні поєднання природних ресурсів мають різні умови освоєння. Різними будуть їх транспортна доступність, характер вивченості, міра освоєння та заселеності території та ін. Усі ці умови полегшують або утруднюють освоєння різних джерел, а, отже, безпосередньо впливають на їх економічну оцінку [9].

Існують наступні підходи до оцінки природних ресурсів:

1. Оцінка по витратах на залучення у використанні. Порівняння цих витрат з витратами по інших джерелах має можливість виявити з наявної кількості ті, які дають економію сил, часу і матеріальних коштів на введення в експлуатацію нових джерел.

138

2.Оцінка по витратах на використання диференціюється по різниці між приведеними витратами на гіршому джерелі ресурсів і оцінюваними. Це дозволяє обрати найбільш дешевий варіант забезпечення держави ресурсами.

3.Оцінка витрат на відновлення або компенсацію майбутніх витрат, які держава повинна буде зробити, якщо дане джерело ресурсів вийде з використання внаслідок його виснаження або деградації. Ця оцінка спрямована на економну експлуатацію родовищ ресурсів.

Основними видами природних ресурсів, які зумовлюють територіальне розміщення продуктивних сил в Україні, є земля, мінерально-сировинні, водні, лісові та рекреаційні ресурси.

Характеристика природно-ресурсного потенціалу України. Для України є характерним високий рівень промислового та сільськогосподарського землекористування. Клімат в Україні. У межах Східноєвропейської рівнини (95 % площі), а також середньовисотних Українських Карпат та Кримських гір (5 % площі) є, в основному, помірно континентальним, на південному березі Криму має риси субтропічного. Річна кількість опадів у 2007 р. (за даними Гідрометцентру України; мм) - Степ - 41,4; Лісостеп – 580; Полісся – 734; м. Київ – 636.

За оцінками фахівців практично використані природні ресурси для поповнення фондів сільськогосподарських угідь та для потреб промислового будівництва. Розораність сільськогосподарських угідь складає більше 80 відсотків.

Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови (майже 60 відсотків сільськогосподарських угідь розміщено на високоврожайних чорноземах, які проходять широкою смугою через центральну та східну частини країни) об’єктивно сприяють розвиткові сільськогосподарського виробництва. У структурі сільськогосподарських угідь землі рілля складає 91,7%, землі під багаторічними насадженнями – 6,3%, пасовища займають

1,4%, сінокоси – 0,6%.

139

Усі землі України незалежно від їх цільового призначення належать до земельних ресурсів і становлять єдиний земельний фонд держави

(табл. 4.1).

Земельний фонд України дорівнює 60,4 млн. га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану та правового статусу.

Таблиця 4.1

Землі України1 [ 11,с.522 ]

1 За даними Державного комітету України із земельних ресурсів

У перспективі передбачається скорочення вилучення продуктивних земель для несільськогосподарських потреб, знизити рівень землеємності дефіцитних видів діяльності народного господарства до нормальних величин.

Земельний ПРП = ВП сед. S × S сільськогосподарських угідь

де ВП – середня величина валової продукції; S – площа сільськогосподарських угідь.

Розвиток промисловості, міського і сільського будівництва, транспорту, електроенергетики зумовлює вилучення значних територій продуктивних земель із сільськогосподарського використання. Сумарна оцінка земельно-ресурсного потенціалу України складає 26,61 млрд. грн. Найбільша його величина в Одеській, Вінницькій, Полтавській, Дніпропетровській, Київській та Харківській областях.

Якщо умовно прийняти якість землі в Україні за 100 балів, то найбільш родючими й сприятливими для землеробства виявляються землі в Тернопільській, Вінницькій, Черкаській областях – 140-145 балів. За

140