Региональная экономика монография

діяльності в районі, коефіцієнта виробництва продукції виду діяльності та душу населення та коефіцієнта міжрайонної товарності продукції певного виду економічної діяльності.

Так, коефіцієнт локалізації, або концентрації, певного виробництва в районі визначається за формулою:

де Пв. р. , Пв.к. – частка виду діяльності відповідно у виробництві району і країни (промисловості, сільського господарства).

Коефіцієнт виробництва продукції на душу населення визначається за формулою:

де Пгал. р. , Пнас.к. – частка виду діяльності району у виробництві продукції відповідного виду діяльності в масштабі всієї країни і населення району в населені країни.

Коефіцієнт міжрайонної товарності визначають за формулою:

K м.т. = Пп.г. р. Пп. р.

де Пп.г. р. , Пп.к. – вартість продукції певного виду діяльності району, яка

вивозиться за його межі; продукції, яка виробляється у районі.

Узагалі найпростіше цей коефіцієнт визначати відношенням обсягів вивезення з району продукції виду діяльності до обсягів її виробництва в районі в натуральних показниках.

Для спеціалізованих видів діяльності показники Кл і Кд завжди більшу за одиницю, а Км.т. – менший або дорівнює одиниці. Сьогодні відсутня інформація про частку різних видів промисловості у вартісному виражені. Чим більша частка вивезення продукції різних видів діяльності за межі певних економічних районів, внаслідок чого виникають труднощі з визначенням коефіцієнта локалізації або міжрайонної товарності.

41

Зазначимо, що високий рівень спеціалізації, або висока активність у міжрайонному поділі праці, має, наприклад, чорна металургія у Східній економічній зоні, а цукрова промисловість – у Західній.

Не менш важливо знати загальний рівень спеціалізації економічного району, бо це дає можливість визначити конкретне місце, значущість господарського розвитку економічного району. Це можна зробити за допомогою обчислення процентного відношення вартості всієї вивезеної з району продукції до обсягу виробництва валової продукції усередині району:

де Oз – загальний рівень спеціалізації району; Ов – частка сукупного суспільного продукту, що вивозиться за межі району, у вартісному виразі; Р – сукупний суспільний продукт, який виробляється в районі (у вартісному виразі).

Вивезена за межі району частка сукупного суспільного продукту менша від сукупного суспільного продукту, який виробляється в районі. Тому рівень спеціалізації району не може становити 100 відсотків, оскільки це б означало, що вся вироблена в районі продукція вивозиться за його межі.

Аналогічно визначають рівень комплексного розвитку господарства району, %:

де – частка сукупного суспільного продукту, спожитого в

районі, й сукупний суспільний продукт району у вартісному виражені. Частка сукупного суспільного продукту, спожитого в районі, завжди

менша від сукупного суспільного продукту району, тому стовідсотковий показник неможливий. Інакше кажучи, стовідсоткова комплексність є нонсенсом, оскільки райони мали б здатність самозабезпечення й

42

обмеженості, а це суперечить поняттю як економічного районування, так і територіальному поділу праці. Між поняттями "спеціалізація" та "комплексний розвиток" існує зворотна пропорційна залежність:

Pв = Рк

СК

Отже, підвищення рівня спеціалізації веде до зниження рівня комплексного розвитку і, навпаки, підвищення рівня комплексного розвитку економіки району знижує рівень його спеціалізації.

Ці формули дають лише загальну уяву про спеціалізацію та комплексний розвиток економіки району. Більш точні й достовірні дані можна отримати за допомогою сучасних балансових розрахунків усіх видів матеріального виробництва і невиробничої сфери, Інфраструктура визначається як сукупність споруд, будівель, мереж, так і систем, які прямо не належать до виробництва матеріальних благ, але необхідні для самого процесу виробництва (виробнича інфраструктура – транспорт, зв’язок, мережа енергота водопостачання тощо). Соціальна інфраструктура – заклади охорони здоров’я, освіти, культури, побутового обслуговування. Соціальна інфраструктура – це важливий показник умов й життєвого рівня населення.

Економічний район – це економічно цілісна частина території країни, якій притаманні такі ознаки, як спеціалізація та комплексність господарства.

Економічне районування – це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що історично склалися або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Економічне районування сприяє раціональній територіальній організації господарства. Разом з тим спеціалізація економічних районів, як і взагалі спеціалізація у виробництві (предметна, подетальна, технологічна), сприяє економії суспільної праці.

43

Завдання, функції та принципи економічного районування. Завданням економічного районування є створення теоретикометодологічного підгрунття для територіальної організації національного господарства: обґрунтування раціонального розміщення виробництва в регіонах, удосконалення його спеціалізації, піднесення соціальноекономічного розвитку території району й країни в цілому.

Основними чинниками економічного районування є: створення економічної основи територіального управління господарством регіонів; удосконалення територіальної структури господарства; формування й реалізація державної регіональної економічної політики; обґрунтування вибору доцільних варіантів розміщення компонентів продуктивних сил; обґрунтування розвитку територіально-виробничих комплексі; підвищення ефективності використання ресурсного, виробничого та науковотехнічного потенціалів; сприяння аналізу, діагностиці та прогнозуванню регіонального розвитку; створення основи для розробки й реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення.

Сучасне мезорайонування, в основі якого лежить мережа економічних районів (регіонів). У післявоєнні роки групою учених під керівництвом академіка Воблого К.Г. було розроблено мережу районування з п’яти інтегральних економічних районів: Центрального, Південно-Східного, Північно-Східного, Південно-Західного, Західного.

У1963 р. до загальносоюзного районування на території України було виділено три великих інтегральних райони. Цією мережею економічних районів користувалися до 1991 р., а після розпаду СРСР та перехід до самостійного економічного розвитку нагальним завданням стало окреслення нової мережі економічних районів, яка б відповідала потребам сучасності.

У1990-х роках провідними ученими на чолі Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України було розроблено концепцію

44

державної регіональної економічної політики і запропоновано мережу економічного районування України.

Ускладнення територіальної структури народного господарства вимагало подальшого розвитку теорії економічного районування. М. Колосовський запровадив поняття ТВК. Серед нових властивостей ТВК відзначалася впорядкованість внутрішньої структури, де на рівні підсистем утворювалися тривкі сукупності виробництв -енерговиробничі цикли. Нові територіально-виробничі системи (ТВК та ЕВЦ) успадкували різні властивості районних комбінатів: ТВК - здатність формувати економічний район, ЕВЦ - спосіб внутрішньої самоорганізації на основі комбінування.

Сучасне мезорайонування України, в основу якого покладено мережу економічних районів (регіонів), наступне: Донецький (Донецька й Луганська обл.); Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.); Східна (Полтавська, Сумська, Харківська обл.); Центральний (Київська, Черкаська обл. та м. Київ); Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська обл.); Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл.); Південний (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська обл.); Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська обл.).

Питання для самоконтролю

1.Що являється предметом регіональної економіки ?

2.Методологічна основа курсу „ Регіональна економіка”.

3.Задачі курсу „ Регіональна економіка”.

4.Поняття „ закон” і „ закономірність”.

5.Перерахуйте основні закономірності розміщення продуктивних сил.

6.Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.

7.Перерахуйте групи факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил.

45

8.Сутність балансового методу територіальної організації національного господарства.

9.Основне призначення і сутність оптимізаційної моделі розміщення виробництва.

10.Основою формування економічних районів є територіальний поділ праці, поясніть чому ?

11.Що являється основними чинниками економічного районування.

12.Назвіть сучасне мезорайонування України, в основу якого покладено мережу економічних районів.

Теми для дискусій

1.Розкрийте сутність кожного з факторів, що впливають на розміщення виробництва ( сировинного, паливно – енергетичного, водного та ін. ).

2.Сутність теорії промислового штандорта А. Вебера.

3.Сутність теорії розміщення сільскогосподарського виробництва ( теорія сільскогосподарського штандорта Й. Тюнена ).

Тести 1. Регіональна економіка, як наукова область знань, займається:

A)вивченням особливостей економічного відтворення на даній території з метою раціональної організації виробництва;

B)визначенням соціально-політичних процесів взаємовідносин центральних органів влади і регіональних органів самоврядування з метою впорядкування регіональних і загальнодержавних інтересів;

C)дослідженням закономірностей, принципів усіх елементів продуктивних сил й соціальної інфраструктури в територіальному аспекті; аналізом, прогнозування й обґрунтуванням напрямків розміщення

46

продуктивних сил з урахуванням загальної стратегії соціальноекономічного розвитку й екологічних вимог;

D) усі відповіді правильні.

2. Предметом вивчення дисципліни «Регіональна економіка» є:

A)закономірності та способи формування і продуктивного використання ресурсів праці;

B)господарський комплекс України та її регіонів;

C)закономірності прогнозування та планування, оцінка ступеню їх достовірності прогнозів та планів;

D)усі відповіді правильні.

3 Регіональна економіка належить до:

A)географічних наук;

B)філософських наук;

C)економічних наук;

D)правильної відповіді немає.

4. Продуктивні сили - це

A)сукупність основних засобів і обігових коштів, що забезпечують виробництво матеріальних благ.

B)сукупність матеріальних елементів і людей, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ;

C)сукупність природних і трудових ресурсів, що в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ;

D)сукупність земельних, водних, лісових і кліматичних ресурсів, які створюють сприятливі умови для життєдіяльності людей.

5. Регіон - це

A)певна територія, де проживають окремі національні групи людей;

B)певна територія країни, краю, області;

47

C)певна територія, що являє собою певну цілісність, відрізняється від інших своїми особливостями розвитку та взаємопов'язаністю складових елементів;

D)усі відповіді правильні.

6. Закони й закономірності РПС – це

A)всі відповіді вірні;

B)способи дії на окремий регіон з метою здійснення координації його діяльності;

C)правила та норми, яким повинна підпорядковуватися окрема територія;

D)об’єктивні відносини, що не залежать від волі окремих людей.

7.Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил реалізується насамперед через:

A) принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку територій; B) принцип територіального поділу праці;

C) принцип територіального зближення обробної промисловості з видобувною;

D) принцип розміщення виробництва до джерел сировини, палива, споживача.

8.Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил втілюється в життя через:

A) принцип територіального поділу праці;

B) принцип територіального зближення обробної промисловості з видобувною;

C) принцип розміщення виробництва до джерел сировини, палива, споживача.

D) принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку територій.

48

9.Закономірність комплексного розміщення продуктивних сил виявляється у:

A) територіальному зближенню обробної промисловості з видобувною;

B) розміщенні виробництва до джерел сировини, палива, споживача; C) зосереджені виробництва й населення у найбільш вигідних місцях

регіону;

D) формуванні економічних районів і їх спеціалізації.

10.Принципами розміщення продуктивних сил називаються:

A)сукупність причин, що зумовлюють особливості розвитку певних економічних процесів на конкретній території

B)стисло викладені науково обґрунтовані положення або правила господарювання, яких необхідно дотримуватись суб'єктам економічної діяльності на певному етапі історичного розвитку.

C)наукові положення, що відображають стійкі причинно-наслід-кові зв'язки між явищами і процесами в природі та суспільстві.

D)об’єктивні відносини, що не залежать від волі окремих людей.

11. Факторами розміщення продуктивних сил називають:

A)об’єктивні відносини, що не залежать від волі окремих людей;

B)стисло викладені науково обґрунтовані положення або правила господарювання, яких необхідно дотримуватись суб'єктам еко¬ номічної діяльності на певному етапі історичного розвитку;

C)наукові положення, що відображають стійкі причинно-наслід-кові зв'язки між явищами і процесами в природі та суспільстві;