Региональная экономика монография

-формування раціональної системи розселення шляхом збереження існуючих та створення нових населених пунктів;

-збереження та відродження культурної спадщини регіонів;

-розвитку регіональної й міжрегіональної інфраструктури, спрямованих на стимулювання і підвищення ефективності територіального розподілу праці;

-забезпечення системи раціонального природокористування в регіонах.

Першочерговими завданнями політики є конкретизація стратегічних напрямків та напрямку, спрямованого на поетапне вирішення назрілих проблем. Серед цих завдань можна відмітити наступні:

-створення методологічної і правової бази управління розвитком регіонів;

-структурна перебудова економіки регіонів України;

-підвищення рівня фінансового, інформаційного, організаційного, кадрового забезпечення регіонального розвитку;

-розробка і реалізація регіональних програм соціально-економічного розвитку окремих територій та видів економічної діяльності;

-поліпшення демографічної ситуації в регіонах України на основі покращення соціально-побутових умов життя населення, здійснення заходів щодо підтримки родин з дітьми, соціально незахищених прошарків населення, зростання рівня споживання населенням товарів та послуг;

-сприяння формуванню регіональних ринків, створенню та функціонуванню спеціальних (вільних) економічних зон;

-широкий розвиток прикордонної торгівлі;

-розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де є сприятливі умови (вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічній й науковий потенціал);

-розвиток сільського виробництва на основі удосконалення його спеціалізації та підвищення рівня інтенсифікації з метою нарощування

61

експортного потенціалу, комплексної інтеграції переробних видів діяльності виробленої сільськогосподарської продукції й сировини;

- більш повно використовувати рекреаційні ресурси для формування у майбутньому розвинених рекреаційно-туристичних та лікувальнооздоровчих комплексів державного й міжнародного значення.

Реалізація довгострокового стратегічного розвитку передбачає вирішення ряду економічних, соціальних й організаційних завдань [2].

Економічні завдання. Створення ефективного поєднання у роботі господарського комплексу, факторів ринкової економіки й елементів формування; технологічне переозброєння підприємств виробничої сфери; забезпечення динамічного росту обсягів виробництва та реалізації продукції; раціональне використання природних ресурсів, науковотехнічного й інтелектуального потенціалу територій; створення єдиної регіональної системи зовнішньоекономічної діяльності; економія усіх видів енергоресурсів, зниження енергоємності виробництва; завершення конверсії машинобудівних підприємств військово-промислового комплексу; розвиток мережі та підвищення якості автомобільних доріг до рівня світових стандартів.

Соціальні завдання. Поліпшення якості життя і соціального забезпечення населення за рахунок реалізації економічного потенціалу; забезпечення оптимальної зайнятості населення; розвиток регіонального споживчого ринку; відновлення тенденцій природного й міграційного приросту населення; відновлення і збереження навколишнього природного середовища, запасів питної води, істотне скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу; забезпечення безпечного і привабливого навколишнього середовища для життєдіяльності населення.

Організаційні завдання. Регіоналізація економіки, перерозподіл повноважень між центральними, регіональними та місцевими органами державної влади щодо розпорядження місцевими прибутками; створення системи програм управління процесами соціально-економічного розвитку

62

видів економічної діяльності; удосконалення структури адміністративногосподарського управління територією та роботи з кадрами.

Сучасна державна регіональна економічна політика. Регіональна економічна політика держави на сучасному етапі розвитку базується на наступних основних принципах:

-визначення і дотримання суспільних пріоритетів та забезпечення поєднання завдань соціально-економічного розвитку держави й розвитку продуктивних сил регіону;

-правове забезпечення економічної самостійності регіонів на підставі розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування та підвищення їх відповідальності при вирішенні завдань життєзабезпечення й комплексного розвитку територій;

-дотримання вимог економічної безпеки при реформуванні структури господарських комплексів і розміщені нових підприємств. Досягнення економічного та соціального ефекту за рахунок територіального поділу

праці. раціонального природокористування, розвитку міжрегіональних зв’язків.

2.2. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики

Сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики

– це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарського комплексу.

Основними складовими механізму державної регіональної економічної політики являються:

– відповідна нормативно-законодавча база;

63

–бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку;

–прогнозування й програмування;

–розвиток різних форм територіального функціонування продуктивних сил.

Законодавча база визначає взаємовідносини держави та регіонів й відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами.

Механізм державної регіональної економічної політики поєднує

методи прямого та опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. Ці методи можуть бути заохочувальними і обмежувальними, активними і пасивними. Методи прямого економічного регулювання – цільове фінансування. пряма фінансова допомога, надання субсидій та субвенцій. Методи опосередкованого економічного регулювання – важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики держави.

Елементом регіональної економічної політики виступає розробка довгострокових і середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку й державний регіональних програм, за допомогою яких досягається плановість у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси видів економічної діяльності і територій.

У регіональній економічній політиці особлива увага приділяється економічному стимулюванню розміщення нових об’єктів, здатних виробляти конкурентноздатну продукцію та швидко реагувати на зміни ринкової кон’юнктури.

Особливе місце займають різні форми міжрегіонального та прикордонного співробітництва; зони активної науково-технічної діяльності, які передбачають організацію наукових, дослідницьких і технологічних парків, інноваційних центрів, технополісів. Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється питомою вагою

64

державних прибутків та витрат у внутрішньому валовому продукті. Їх висока питома вага свідчить про значний вплив держави на економіку.

Механізм державного регулювання регіонального соціальноекономічного розвитку в нових умовах повинен забезпечувати:

–активізацію господарської діяльності в регіонах на підставі нових виробничих відносин, покращення використання природно-ресурсного та економічного потенціалу;

–поглиблення спеціалізації територіально-господарських комплексів

зурахуванням загальнодержавних інтересів;

–забезпечення прискореного розвитку прогресивних видів економічної діяльності господарства і створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій;

–створення сприятливого середовища для життєдіяльності населення України та ліквідації зон надзвичайних екологічних ситуацій в окремих регіонах.

Регулювання розвитку економічного району буде здійснюватися відповідно до планів економічного й соціального розвитку державних регіональних програм шляхом формування різних типів спеціальних економічних зон, застосуванням бюджетного регулювання. Будуть широко використовуватися економічні методи, як то: пряме інвестування, субвенції, створення спеціальних фондів для фінансування програм, залучення іноземного та вітчизняного приватного капіталу, пільгове кредитування й оподаткування, використання позабюджетних коштів.

Ключовим у механізмі регіонального розвитку є формування та розподіл фінансових ресурсів між державним й місцевим бюджетами. Визначення оптимальних пропорцій буде залежати від чіткого розмежування функцій між державою і місцевим самоврядуванням. Потребує подальшого удосконалення податкова система як на центральному, так і місцевому рівнях, що може бути здійснено шляхом встановлення стабільних норм або ставок податкових надходжень з

65

державного й місцевого бюджетів. З централізованих джерел у першу чергу повинні фінансуватися витрати на нове будівництво й великомасштабну реконструкцію в базових видах промисловості, агропромисловому комплексі, а також витрати на прискорений розвиток видів діяльності господарства, здатних у стислі строки забезпечити стабільне надходження валютних коштів та збільшення випуску товарів народного споживання. Регіонам, у промисловій структурі яких високу питому вагу складають підприємства військово-промислового комплексу, буде надаватися цільова державна допомога на реконструкцію та диверсифікованість виробництва.

Основні етапи реалізації державної економічної політики України до 2010 року. Здійснення регіональної соціально-економічної політики – це довгостроковий процес виконання практичних заходів. У всякому разі, він поділяється на три етапи:

–1999-2000 рр. На цьому етапі проводиться поглиблена оцінка й діагностика ситуації, створення нормативно-правової та методологічної бази механізму управління територіальним розвитком (розробка нормативних актів щодо функцій й повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх економічних комітетів; розробка цільових, виробничих та інших регіональних програм у плані економічного і соціального розвитку; кадрове забезпечення);

–2001-2005 рр. На цьому етапі буде здійснюватися реалізація державних регіональних програм, спрямованих на удосконалення структурної перебудови територіально-господарських комплексів, підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів, поліпшення міжрегіональних зв’язків;

–2006-2010 рр. і на більш віддалену перспективу проводити роботу із забезпечення відповідно до місцевих умов і економічно виправданого рівня комплексу соціально-економічного розвитку регіонів з використанням прогресивних форм виробничої й територіальної організації суспільного

66

виробництва та системи розселення населення, відродження малих міст й поліпшення соціальних умов життя населення регіонів.

Для досягнення поставлених цілей необхідно створити ефективний механізм управління соціально-економічними процесами в регіонах, сформувати гарантовану законодавством фінансову базу регіону, яка зможе забезпечити реалізацію поставлених цілей самоорганізації, самозабезпечення та недоторканості обласного й місцевого бюджетів; визначити пріоритети й оптимізувати витрати бюджетних коштів на соціальні потреби; розвивати підприємництво, сприяти розвиткові малого та середнього бізнесу; сприяти формуванню конкурентного середовища у виробництві та управління територіально-господарським комплексом й соціальною сферою; сформувати механізм цивілізованого внутрішнього та зовнішнього ринку, щоб забезпечити умови розвитку виробництва товарів промислового й особистого споживання; привести структуру регіонального управління у відповідність до сучасних вимог концепції адміністративної реформи України.

Сучасна концепція розміщення продуктивних сил по регіонах України. Сучасна концепція розміщення продуктивних сил орієнтується на досягнення їх постійного розвитку і передбачає:

–подолання існуючих диспропорцій в територіальній структурі національної економіки;

–максимальне використання переваг територіального поділу праці, особливостей природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів;

–удосконалення спеціалізації регіонів з урахуванням загальнодержавних інтересів;

–активізація господарської діяльності в регіонах в умовах різних форм власності; забезпечення умов для прискореного розвитку видів економічної діяльності, що випускають конкурентноздатну продукцію, і залучення іноземних інвестицій в регіони, де існують для цього сприятливі умови; створення нормальних умов для життєдіяльності населення і ліквідація в окремих регіонах зон надзвичайних екологічних ситуацій.

67

Особливості розвитку та розміщення продуктивних сил наступні:

–об’єднання державний, регіональних й місцевих інтересів при розміщенні нових об’єктів при територіальному залучені зовнішніх ресурсів та максимальному використанні місцевих ресурсів;

–формування та інтенсивний розвиток об’єктів ринкової інфраструктури й інформаційних систем з метою створення спеціалізованих збалансованих ринків виробництва і збуту конкурентноздатної продукції та послуг;

–пріоритетний розвиток наукомістких виробництв із швидкою окупністю витрат, ресурсозбереженням та швидким накопиченням активізації інвестиційної діяльності й структурної реорганізації економіки;

–орієнтація на прогресивну структуру регіональної економіки з високою питомою вагою видів діяльності, що працюють на споживача;

–розвиток недержавного сектора економіки, особливо підприємницьких структур [9].

У перспективі, наприклад, в Донецькому та Придніпровському регіонах подальший розвиток отримають види промисловості: паливноенергетична, чорна та кольорової металургії, хімічна, автомобільна, аерокосмічна промисловість, важке машинобудування. Буде здійснена комплексна реструктуризація та технічне переозброєння перспективних підприємств вугільної, металургійної, хімічної промисловості, машинобудування, енергетики; структурне реформування територіальновиробничих комплексів та збалансування розвитку базових видів діяльності з реальними потребами економіки. Буде здійснено конверсію оборонних підприємств для випуску товарів народного споживання.

У Східному регіоні структурна перебудова буде спрямована на технічне переозброєння та підвищення ефективності роботи підприємств тракторного й сільськогосподарського машинобудування, автомобільна, електронна, електротехнічна, харчова промисловість. Будуть збільшуватися обсяги видобування газу, нафти та продуктів їх переробки.

У Центральному регіоні структурні зміни в економіці будуть спрямовані на підсилення соціальної орієнтації, буде забезпечуватися прискорення розвитку АПК, сфери послуг, легкої та харчової

68

промисловості, машинобудування (авіабудування, сільськогосподарського машинобудування, радіотехніки, електрики). Буде здійснена реконструкція і переозброєння виробничої хімічної промисловості, розвиток наукомістких виробництв на основі науково-технічного та кадрового потенціалу м. Києва.

УПоліссі подальший розвиток одержать сільськогосподарське машинобудування, приладобудування, видобування та переробка мінералів, легка та харчова промисловість; реконструкція АПК (переробні види діяльності); лісне господарство, деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів). У Подільському районі здійснена технічна реконструкція й модернізація електроенергетики, сільського машинобудування, приладобудування, харчової промисловості. Підприємства будуть перепрофільовані на випуск техніки для АПК, медицини, товарів народного споживання. На базі власної сировини буде розвиватися виробництво будівельних матеріалів, скляних та фаянсових виробів, легка промисловість. Більше уваги буде приділено переробним видами діяльності АПК.

Структурна перебудова промислового комплексу Карпатського регіону буде спрямовано на підвищення питомої ваги сільськогосподарського автомобільного машинобудування, електронного й електротехнічного виробництва. Будуть реконструйовані і технічно переозброєні підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості; інтенсивного розвитку зазнають лісне господарство, лісопромисловий комплекс, лека та харчова промисловість. У сільському господарстві буде розвиватися овочівництво, садівництво, виноградарство, м’ясо-молочне скотарство та вівчарство. Будуть подальше формуватися рекреаційнотуристичний та лікувально-профілактичний комплекси загальнодержавного й міжнародного значення.

УПівденному регіону пріоритетними напрямками розвитку будуть види діяльності комплексу морського господарства – суднобудування та судноремонт, рибне та портове господарство, машинобудування, що обслуговує АПК, освоєння нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Найважливішими напрямками розвитку регіонів являється

69

комплексне використання рекреаційних ресурсів, туризм та лікувальнооздоровчі заклади.

Питання для самоконтролю

1.Головні напрямки державної регіональної економічної політики.

2.Мета державної регіональної економічної політики у економічній, соціальній та екологічній сферах.

3.Реалізація довгострокового стратегічного розвитку передбачає вирішення ряду економічних, соціальних та організаційних завдань, розкрийте їх.

регіональна економічна політика.

5.Що повинен забезпечувати механізм державного регулювання регіонального соціально-економічного розвитку ?

6.Практичні заходи, зо плануються на третьому етапі реалізації державної економічної політики України до 2010 року.

Теми для дискусій

1.Охарактеризуйте сучасну концепцію розміщення продуктивних сил по кожному регіону.

2.Оцініть динаміку економічного розвитку регіонів України на початку ХХ ст.

3.На які групи за рівнем соціально-економічного розвитку можливо поділити територію України.

70