Розділ 3 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

Розділ 3

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

3.1. Раціоналізаторська пропозиція та її ознаки

Раціоналізація — це вдосконалення, покращення чого-небудь.

Подібно до винахідництва раціоналізація є важливим чинником розвитку суспільства: удосконалення й поліпшення засобів праці, виробничих технологій і всіх методів людської діяльності в цілому неможливі без раціоналізації. Цього вимагають загальні закони розвитку суспільного виробництва. Раціоналізація здійснюється шляхом різних раціональних пропозицій, кожна із яких стосується конкретного об’єкта техніки, технології чи матеріалів. Але це не означає, що кожна раціональна пропозиція, з огляду на чинне законодавство з раціоналізації, може бути визнана раціоналізаторською пропозицією і на неї повинен видаватися охоронний документ.

Нині головною метою української педагогічної системи у сфері виховання й навчання молоді є формування гармонійно розвинутої особистості, яка має відповідний рівень економічних знань та, відповідно, належний рівень професійних компетенцій.

67

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ринкова економіка вимагає нових підходів до підготовки молоді. У виховному і навчальному процесах визначальною є зорієнтованість на людину, на пізнання нею світу, самореалізацію кожного індивіда через інноваційну діяльність, вибір власного шляху до творчої діяльності та професійних компетенцій1.

Розвитку творчих здібностей особистості, її потягу до нового, оригінального, раціоналізації прсвятили свої дослідження вітчизняні педагоги

В.Барко, А. Тютюнікова2, І. Волощук3, М. Дробноход4, М. Єрмошенко5,

В.Паламарчук, С. Рудківська6. Для творчої особистості раціоналізаторська діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки найбільш характерний. Визначальним показником творчої особистості, її головною ознакою вважають наявність творчих здібностей, що розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини відповідно до вимог професійної компетенції, як умова її успішного виконання.

Зазначимо, що одним із чинників, що детермінує розвиток якостей трудової діяльності, є знання з раціоналізації. Саме вони формують той рівень професійних компетенцій, який є необхідним для усвідомлення своїх особистісних характеристик, або операційний аспект діяльності. Критерієм втілення знань у практику є ефективність діяльності, успішне досягнення мети завдяки високому рівню професійних компетенцій.

Реформування освіти в Україні здійснюється відповідно до сучасних вимог господарювання й тих дидактичних концепцій, що усталилися у високорозвинутих країнах світу. Один із цих напрямів — усебічна економічна освіта та розвиток особистих творчих здібностей, тобто формування професійних компетенцій на основі вивчення раціоналізації кожним окремим індивідом. Згідно з принципом інтелектуального розвитку

1 Вачевський М. В. Економічна ефективність раціоналізації і винахідництва в сучасних умовах господарювання: Актуальні проблеми економіки. — 2002. — № 12. — С. 80–89.

2 Барко В. І., Тютюнікова А. М. Як визначити творчі здібності дитини. — К., 1991. — 79 с.

3 Волощук І. С. Педагогічні основи розвитку творчих здібностей молодих школярів. Автореф. Дис.канд. пед.наук. — К., 1998.

4 Дробноход М. Освітні системи майбутнього творяться сьогодні. — Рідна школа. — 1997. — №2. — С .4.

5 Єрмоленко М. М. Національна система науково-технічної інформації України. — Інформація і ринок. — К., 1995. — 32 с.

6 Паламарчук В., Рудаківська С. Від творчої особистості до нових технологій навчання. — Рідна школа. — 1998. — № 2. — С. 52.

68

Розділ 3 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

особистості потрібно враховувати вплив світу ідей, мислення, історичних цінностей, духовної культури, почуттів, взаємин людей, рівня розвитку науки й освіти. Центральне місце посідає ідея цілісної особистості, її душевне і тілесне начало. Самопізнання, саморозвиток відбуваються через реальну інтелектуальну діяльність особистості. Тільки у творчій діяльності, використанні раціоналізації молодь реалізується не як частковий виконавець вазівок, а як цілісна особистість. Освіта та відповідний рівень знань з інтелектуальної власності сприяють сталим творчим зусиллям кожного учня, забезпечують формування професійних компетенцій спеціаліста відповідної галузі діяльності у випускників навчальних закладів. Це сприяє розвитку конкретного чинника на макрорівні, а також розвитку економіки країни в цілому на макрорівні, подоланню суперечностей, накопичуваних у виробництві протягом тривалого часу.

Ми вперше на практиці провели експериментальні дослідження використання об’єктів інтелектуальної власності промисловими підприємствами Дрогобицького промислового регіону, що лягло в основу підготовки й написання навчальних посібників, підручників, монографій, які використовуються загальноосвітніми школами, ВНЗ і слугують форму-

ванню професійних компетенцій майбутніх маркетологів.

На наш погляд, доцільним є вивчення студентами в процесі формування професійних компетенцій найважливіших категорій інтелектуальної власності, до яких належать, зокрема, такі: раціоналізаторська пропозиція, винахід, промисловий зразок, товарний знак і знак обслуговування, ноу-хау, інжиніринг. Відкриття як продукти інтелектуальної власності і знання про закономірності їх релізації забезпечують випускникові високий рівень розвитку особистісних професійних якостей.

З вищезазначеного випливає, що під професійно важливими особистісними якостями слід розуміти індивідуальні властивості особистості, які сприяють ефективному освоєнню професії у процесі безпосередньої діяльності, успішному виконанню професійних функцій, а також формуванню професійної компетентності на основі знань про таке.

Раціоналізація і винахідництво — самостійний вид виробничо-ін- телектуальної діяльності, що зумовлює пряму залежність основних техні- ко-економічних показників роботи підприємства від економії, одержаної

69

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

за рахунок використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій на промисловому підприємстві.

Підготовка фахівців для галузей господарської діяльності у сучасних ВНЗ вимагає, як ми вже довели вище, високих професійних компетенцій у галузі раціоналізації і винахідництва, усвідомлення того, що високий рівень професійних компетенцій сприяє постійному вдосконаленню виробничого процесу і поліпшенню основних економічних показників підприємства, таких, як прибуток і рентабельність, собівартість і продуктивність.

Прибуток збільшується насамперед за рахунок зменшення собівартості продукції та підвищення продуктивності праці, оскільки з впровадженням раціоналізаторських пропозицій скорочуються виробничі витрати.

Рівень загальної рентабельності підвищується за рахунок збільшення прибутку і зменшення витрат на капітал підприємства (основні та обігові фонди). Завдяки впровадженню раціоналізаторських пропозицій з’являється можливість модернізувати обладнання, удосконалити знаряддя виробництва власними силами. Скорочення витрат обігових фондів, інструменту, пристроїв, оснастки, штампів тощо за рахунок впровадження раціоналізаторських пропозицій і винаходів сприяє підвищенню рівня рентабельності виробництва.

Матеріали, присвячені розробці теоретичних і методологічних питань у галузі раціоналізації і винахідництва, а також залученню учнівської молоді і студентів вищих навчальних закладів до розв’язання цих проблем, у процесі дослідження та проведення експериментів неодноразово нами висвітлювалися1,2. Усі вони успішно використовуються в навчальному процесі вищими навчальними закладами України.

Раціоналізація — це наймасовіший вид творчої діяльності людини. У розділі 2 п. 9 Положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій, затвердженого Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479/92 3, та Законі України від

1,2 Вачевський М. В. Теоретико-методичні засади формування у майбутніх маркетологів професійної компетенції. — К.:Професіонал, 2005. — 364 с.

2 Вачевський М. В. Соціально-економічний механізм використання науково-технічної творчості: Теорія, практика. — Львів: Каменяр, 2001. — 233 с.

70

Розділ 3 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

22 червня 1994 р. № 324/94 дано юридичне визначення раціоналізаторської пропозиції.

У процесі навчання слід наголосити: випускник повинен знати, що

раціоналізаторська пропозиція повинна бути новою і корисною для підприємства, якому вона подається, і передбачати створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосування техніки або складу матеріалів.

Новою для підприємства пропозиція вважається тоді, коли, згідно із джерелами інформації, наявними на цьому підприємстві, така або аналогічна пропозиція не була відома достатньою мірою для її практичного використання.

У раціоналізаторські пропозиції закладаються елементи науково-ін- телектуальної власності. Значною мірою раціоналізаторські пропозиції зорієнтовані на вдосконалення існуючих засобів виробництва, технології продукції, яка виробляється, економію паливно-енергетичних ресурсів, матеріалів, покращення техніки безпеки, підвищення культури виробництва тощо.

Дослідження щодо впровадження інновацій на промислових підприємствах підтверджують, що протягом останніх років розвиток інтелектуальної власності уповільнився, а у сфері раціоналізації загалом ситуація кризова. У нинішніх умовах новатори не зацікавлені у творчості, вони не відчувають сприяння з боку адміністрації підприємств, підприємців, власників, бізнесових структур.

Наукові дослідження та аналіз стану інноваційної діяльності в промисловості свідчать про згортання її масштабів. У 2000 р. інноваційну діяльність здійснювало 1738 промислових підприємств, або 18,7 % від їх загальної кількості. Вищою, ніж у цілому по промисловості, частка таких підприємств була в нафтопереробній промисловості (44 %), медичній (41,9 %), газовій та мікробіологічній (37,5 %), чорній металургії (31,5 % та машинобудуванні (27,6 %). Сприятливішими до впровадження інновацій були великі промислові підприємства з чисельністю працюючих від 10 до 25 тис. осіб, завдяки наявності достатньої матеріальної бази.

71

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основні причини, що стримували інноваційну діяльність у 2000 р., такі (див. рис. 3.1): 1 — великі витрати; 2 — відсутність фінансування; 3 – високі кредитні ставки; 4 — високий економічний ризик; 5 — труднощі із сировиною; 6 — відсутність коштів у замовника; 7 — недосконалість законодавчої бази з питань інноваційної діяльності; 8 — відсутність попиту на продукцію; 9 — відсутність інформації про ринки збуту.

Основним видом інноваційної діяльності впродовж 2002–2005 років було оновлення продукції. Роботу в цьому напрямі здійснювало 80 % підприємств, що впроваджували інновації. За п’ять останніх років освоєно виробництво більш як 10 тис. найменувань нової продукції, кожне 10-те підприємство оновило до 10 % загального обсягу продукції, кожне 30-те — понад 25 %.

Водночас поглиблення кризових явищ, нестабільна діяльність більшості підприємств, втрата значної частини найініціативніших висококваліфікованих фахівців як у виробничій, так і в науково-технічній сфері, нестача власних коштів і недостатня підтримка інноваційної діяльності

Причини, що стримували інноваційну діяльність у 2000 році

72

Розділ 3 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

державою призвели до розриву зв’язків науки з виробництвом, у результаті чого значно зменшилася частка вітчизняної продукції, яка має сучасне наукове забезпечення і є конкурентоспроможною на світових ринках.

Загальний обсяг витрат на впровадження технологічних інновацій у 2000 р. становив 1,2 млрд грн. Як показало обстеження промислових підприємств Дрогобицького і Львівського промислових регіонів, основним джерелом фінансування інновацій для 70 % підприємств, що впроваджували нововведення, стали власні кошти, для 4,2 % — кошти Держінфонду і тільки два зі всіх підприємств регіону впроваджували інновації за рахунок кредитів банків.

Інноваційна сфера в Україні ще не стала привабливою для вітчизняних та іноземних інвесторів. Іноземні інвестори вкладали кошти насамперед у чорну металургію — 101,7 млн грн., харчову промисловість — 38,7 млн грн., промисловість будівельних матеріалів — 3,6 млн грн.

Понад 80 % промислових підприємств у 2000 р. не мали змоги провадити інноваційну діяльність. Серед причин, що стримують розвиток інноваційної діяльності, більшість підприємств називає відсутність фінансування та нестачу коштів у замовників, високі кредитні ставки та великі витрати, пов’язані з нововведеннями.

Незважаючи на незначні масштаби інноваційної діяльності, позитивний вплив упровадження нововведень на економічні показники виробництва досить суттєвий. Понад 90 % підприємств, що впроваджували інновації, одержали приріст продукції, підвищили її конкурентоспроможність та розширили ринки збуту, 55 % — замінили застарілу продукцію на нові її види, більш як 40 % — знизили матеріалота енергомісткість продукції, 32 % — впровадили нові технології, спрямовані на охорону навколишнього середовища.

У процесі навчання студент ВНЗ повинен засвоїти, що корисність — одна з визначальних ознак раціоналізаторської пропозиції, яка свідчить про конкретну користь від використання пропозиції для певного підприємства чи галузі народного господарства.

Корисний ефект відображає перш за все соціальне значення результату використання пропозиції і має технічний, біологічний або ін. характер.

73

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Таблиця 3.1

Впровадження інновацій на промислових підприємствах упродовж 1998–2001 років

Статистичні дані взято з бюлетеня Державного комітету статистики України «Наукова та інноваційна діяльність України» [306, 136–137].

Позитивний ефект від технічного рішення визначають шляхом порівняння економічних, технічних та інших показників, які змінюються у зв’язку з впровадженням і використанням пропозиції.

Усі пропозиції‚ спрямовані на заміну старої і створення нової конструкції, пристрою, обладнання, технології виробництва, техніки або складових матеріалу, що використовується, повинні оцінюватися за критерієм новизни.

74

Розділ 3 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

Раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, організації, закладу, яким вона подана, і передбачає створення або заміну конструкції виробів, технології виробництва, застосування техніки або складу матеріалу.

Раціоналізаторська пропозиція повинна відповідати технічному рішенню, яке досягнуте технічним, а не організаційним, розрахунковим, графічним та іншими шляхами.

Новизна є однією з основних ознак раціоналізаторської пропозиції.

У пропозиції повинно бути обґрунтоване та викладене в описі й схемах вирішення певної проблеми. Економічну ефективність раціоналізаторської пропозиції показано на рис. 3.2.

Раціоналізаторська пропозиція

Технічне вирішення задачі в галузях виробничої діяльності

Новизна локальна

Корисність, реальний економічний або будь-який інший ефект

Рис. 3.2

Економічна ефективність раціоналізаторської пропозиції

75

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Першість визнається за автором, який перший подав в установленому порядку пропозицію, навіть якщо її було спочатку необґрунтовано відхилено і це відхилення не було опротестовано.

Раціоналізаторська пропозиція, як і винахід, повинна відповідати не тільки на питання: «Що потрібно робити?», але і «Як це зробити?», тобто містити розв’язок задачі‚ конкретний метод досягнення поставленої мети (наприклад, підвищення стійкості різця, ліквідація тріщини в злитку, прискорення процесу складання)1.

Дуже важливим є питання‚ чи не належить раціоналізаторська пропозиція до службових обов’язків автора. Це питання вирішується досить просто: якщо пропозиція надходить від працівника, який відповідно до трудового законодавства повинен виконувати визначені функції і в них не передбачено заходи щодо вдосконалення техніки і технології, то пропозиція (якщо вона відповідає розглянутим вимогам) беззастережно вважається раціоналізаторською.

Пропозиція визнається новою для підприємства, якому вона подана, якщо стосовно подачі заяви за установленою формою прийнято таке рішення:

•не використовувалася на цьому підприємстві, крім випадків, коли рішення практикувалося з ініціативи автора не більше 3-х місяців до подання заяви;

•не була передбачена наказами або розпорядженнями адміністрації, не розроблялася технічними службами цього підприємства, або не була заявлена іншими авторами, яким належить першість;

•не була рекомендована вищою організацію або не публікувалася в інформаційних виданнях з розповсюдження передового досвіду в даній галузі виробництва;

•не передбачена обов’язковими для підприємства нормативами, технічними умовами і т. п. Новизну раціоналізаторської пропозиції відхиляють від прийняття;

•факт використання подібних рішень на даному підприємстві;

1 Вачевський М. В., Вачевський О. М. Патентознавство: Теорія і практика інноваційної діяльності. Дрогобич: Вимір, 1999. — 255 с.

76

Розділ 3 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

•викладка відповідного рішення в наказі або розпорядженні адміністрації даного підприємства;

•наявність подібного рішення, розробленого технічними службами даного підприємства;

•подача заяви на однакове рішення іншими авторами, яким належить першість (пріоритет).

Пріоритет визнається за автором, який першим подав в установленому порядку пропозицію (навіть якщо пропозиція була спочатку необґрунтовано відхилена і це відхилення не було спростовано автором).

Корисність — одна з необхідних ознак раціоналізаторської пропозиції.

Вона показує ту конкретну користь, яку можна одержати в результаті використання пропозиції на даному підприємстві. Корисний ефект відбиває перш за все соціальне значення результату використання пропозиції. Тому не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі, а також ті, від яких немає фактичної користі.

Позитивний ефект технічного рішення визначають шляхом зіставлення економічних, технічних та інших показників, що змінюються у зв’язку з впровадженням і використанням пропозиції.

Ефект не повинен призводити до зниження рівня показників, які характеризують якість продукції, та продуктивності праці.

Не можуть кваліфікуватися як раціоналізаторські пропозиції щодо упорядкування штатів, спрощення обліку, вдосконалення постачання підприємства, збуту продукції і т. ін. Це пояснюється тим, що в таких організаційних пропозиціях відсутня технічна ознака: у них вирішуються не технічні, а загальногосподарські завдання. Організаційні пропозиції підлягають впровадженню, їх авторів потрібно заохочувати, але не як раціоналізаторів, а на інших підставах, наприклад, преміювати зі спеціальних фондів раціоналізації виробництва.

Дуже важливим і разом з тим складним є питання, чи не належать раціоналізаторські пропозиції до службових обов’язків їх авторів. Досить просто

77