ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Необхідні знання з менеджменту, маркетингу, інформації та інформатики, фінансово-кредитної справи, права і особливо — знання з орієнтації ринку. Технічні засоби раціоналізації є загальними якраз завдяки науковому обґрунтуванню використовуваних методів: вони не спеціалізовані за якимись окремими галузями промисловості або технологічними характеристиками і використовуються у всіх галузях господарської діяльності. Ця діяльність скерована на адаптацію науково-технічних відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій. Відтак творча раціоналізація має перед собою загальну мету — ініціювати зміни, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва.

Раціоналізація насамперед спрямована на практичне впровадження, унаслідок чого змінюються традиційний порядок і методи виробничої діяльності, через що переважно і виникають непорозуміння і навіть зумисне протистояння. Щоб зменшити розрив між ефектом, гарантованим планом раціоналізації виробництва і фактично досягнутим ефектом, потрібно насамперед зацікавити працівників матеріально залежно від досягнутого кінцевого результату.

Отже, нинішні умови ринкової економіки на перше місце висувають матеріальну зацікавленість працівника в результатах своєї праці. Ця теза дає також підстави стверджувати, що високих кінцевих результатів можна досягти, якщо раціоналізаторські пропозиції впроваджуються на належному рівні. Винахідницька діяльність дає можливість створювати конкурентоспроможну продукцію і постійно підтримувати процес раціоналізації виробництва.

12.3. Раціоналізація виробництва за допомогою особливої дидактики

У сучасних ринкових умовах підприємства не можуть задовольняти вимоги еластичності (пристосування) і динамічності, якщо в отриманні нових ідей покладатимуться тільки на випадок. Колектив підприємства повинен бути навчений прийомам пошуку ідей, творчості, систематичного виявлення втрат і резервів кожним членом колективу, щоб творча

310

Розділ 12 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

діяльність з метою досягнення корисного ефекту для виробничої діяльності проявлялася максимально цілеспрямовано.

Під особливою дидактикою необхідно розуміти тезу, у якій система підвищення професійних компетенцій кваліфікації в галузі організації виробництва в цілому і система навчання методам раціоналізації використовувала б моделі і методи навчання, скеровані на розв’язання конкретних проблем подолання розриву між теоретичними завданнями і практичними вимогами.

Зауважимо, що розглянуті тези охоплюють основні напрями раціоналізації виробництва, хоч є незаперечним і те, що різні умови виробництва вимагають конкретних підходів. Особливо це стосується підприємств державного сектора економіки і підприємств, що є власністю підприємців, орендаторів, акціонерів.

Раціоналізація виробництва охоплює певні етапи, кожен з яких має свої проблеми, що складаються з елементів:

•чітке уявлення про проблему та її визначення;

•планування і вибір методів розв’язання проблеми;

•реалізація рішення і практичний зв’язок;

•одержання очікуваних результатів.

Початок процесу реалізації може бути пов’язаний як з дією зовніш-

ніх з точки зору конкретної господарської організації причин, так і внутрішніх (у межах даної організації) чинників.

Зовнішніми причинами можуть стати нові, більш ефективні засоби або методи впровадження нових наукових розробок, промислових зразків, винаходів, ефективних раціоналізаторських пропозицій або інших практичних досягнень. Внутрішніми причинами можуть бути будь-які недоліки господарської діяльності: нераціональне використання обладнання або виробничих площ, додаткові витрати, тривалі терміни виконання робіт, наднормативний запас матеріалів або зростання запасів сировини, необґрунтовано велика кількість працівників, нераціональне використання робочого часу.

311

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Відповідно, раціоналізації підлягає будь-який стан справ або процес, що має резерв для підвищення ефективності виробництва на основі:

•впровадження досягнень науки і техніки або на базі обліку досягнень між підприємствами;

•ліквідації організаційних, управлінських або функціональних можливостей виробництва на даному підприємстві або в господарському підрозділі.

Однозначно сформульовані проблеми можна поділити на першо-

чергові і другорядні. Складовими елементами першочергових проблем (завдань) є цільові характеристики та обмеження (наприклад, завдання зменшення транспортних витрат з урахуванням наявних транспортних засобів і необхідності перевезення певної кількості вантажів).

Другорядні проблеми (завдання) повинні розглядатися як взаємопов’язана система окремих методів розв’язання першочергових проблем (наприклад, збільшення об’єму перевезень шляхом раціоналізації схеми транспортування або зменшення транспортних витрат завдяки впровадженню системи стандартних вантажів).

Питання, чи буде функціонувати вибраний варіант раціоналізації в конкретних економічних умовах діяльності підприємства відповідно до наміченого плану, можна вирішити за необхідності шляхом експериментального впровадження. Проаналізувавши дослід, можна починати практичне впровадження даного варіанту.

Дослідне впровадження нових способів праці і виробництва дає змогу виявити вплив тих факторів, які не враховувалися під час планування, і зменшити до мінімуму помилки на етапі впровадження.

Проведення попередніх дослідів особливо корисне і необхідне, якщо:

•ризик, пов’язаний з великими змінами, може бути мінімізований за рахунок тих модифікацій, які будуть внесені після дослідного впровадження в першочерговий план раціоналізації;

•раціоналізація охоплює більш широке поле, наприклад, декілька цехів господарської організації або підрозділів, а результати раціоналізації можна отримати на основі проведення дослідів в одній організації (підрозділі), обраній як експериментальна;

312

Розділ 12 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

•неможливо заздалегідь і з достатньою точністю оцінити всі очікувані зміни в організаційній структурі, у порядку функціонування господарської одиниці, усі складні взаємозв’язки і наслідки раціоналізації.

Практика підтверджує, що реальність висновків, які можна зробити на основі експерименту, значною мірою залежить від вибору об’єкта випробування.

Важливим правилом дослідного впровадження є перевірка відповідного процесу у звичайних умовах, наприклад, прототип конструкцій машин та обладнання повинен перевірятися в умовах звичайного навантаження.

Термін дослідного впровадження також повинен відповідати нормальній тривалості робочого процесу і звичайному робочому часу зайнятих на даній операції працівників. Необхідно, щоб у процесі дослідного впровадження було встановлено помилки нового способу виробництва, нових технічних рішень, перебільшення планових виробничих витрат, недоліки якості виробів.

Практика підтверджує, що після дослідного впровадження майже завжди виникає необхідність у деякій модифікації плану раціоналізації. Після вибору оптимального варіанту раціоналізації, проведення достатньої кількості дослідів й експериментів по впровадженню можна приймати рішення щодо загального впровадження раціоналізації.

Впровадження не є простим виконанням інструкції з обов’язковим використанням певних методів, наведених у плані. Це важлива складова частина всього процесу раціоналізації. Ефективність цієї діяльності залежить від певних методологічних вимог. Важливою організаційно-ме- тодичною передумовою раціоналізації на етапі впровадження є:

•зацікавленість колективу, що однозначно є запорукою досягнення мети раціоналізації;

•відмова від звичних, застарілих методів розв’язування проблем, демонстрація переваги нових підходів у підвищенні ефективності виробництва;

•активна участь управлінського персоналу підприємства в заходах щодо раціоналізації, оскільки завдяки своєму авторитету він сприяє формуванню сприятливого клімату для нововведень.

313

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прогресивний керівник не повинен боятися припуститися помилки під час раціоналізації виробництва, уникати проблем, пов’язаних з вдосконаленням організаційної структури. Насамперед слід відкинути помилкову гіпотезу, відповідно до якої за результати організаційних змін відповідає виключно спеціаліст з організації виробництва.

Права та обов’язки керівника виробництва в ході раціоналізації такі ж нероздільні, як і при здійсненні будь-яких інших управлінських функцій. Звідси випливає:

•можливості і результати організації виробництва визначаються не тільки компетенцією спеціаліста, а перш за все рівнем професійної підготовки керівного персоналу і всього особового складу даної господарської одиниці, їх ставленням до раціоналізації виробництва;

•у сучасних умовах творчі зусилля спеціаліста у процесі праці і технічного переозброєння виробництва можуть бути успішними

тільки у творчому колективі і за його підтримки.

Зауважимо, що на кожному етапі розвитку виробництва основні напрями дії механізму управління технічною творчістю пов’язані як із структурою управління, так і з рівнем науково-технічного прогресу і, зокрема, створенням прогресивної техніки і технології на основі правильної організації раціоналізаторської і винахідницької діяльності, їх вдосконаленням на основі наукових досягнень.

Що ж до ефективного розв’язання даної проблеми, то готових рецептів не існує, але є вимога, якої необхідно дотримуватися. Ідеться про своєчасне інформування всіх учасників процесу раціоналізації, забезпечення оцінки впровадження і відповідної винагороди за раціоналізаторські пропозиції, моральне визнання і панування творчої атмосфери, яка б сприяла інноваційній діяльності.

Висновки

Раціоналізація виробництва — процес взаємопов’язаних виробничих відносин, логічна і послідовна плановість, що є невичерпним духо-

314

Розділ 12 РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

вним потенціалом‚ який через некваліфікований підхід може зникнути, а в разі правильного управління — виявити себе на повну силу. Рівень господарського управління і порядок функціонування підприємства значною мірою залежить від нових ідей та практичного їх втілення в процес виробництва.

Організацію виробництва слід розглядати як різновид творчості через сам характер даного виду діяльності. Організаційна діяльність не

єсхематичною, оскільки складання проекту реорганізації виробництва або впровадження нової технології вимагає прояву певної фантазії, що

єневід’ємною ознакою будь-якої творчої діяльності, а для практичного впровадження раціоналізації необхідно виявити певну сміливість і впертість, без чого неможливо втілити нове, новаторське.

Талант, практика і творчість у планах господарської організації являють собою невичерпний духовний потенціал, який через некваліфікований підхід може зникнути, а завдяки правильному керівництву здатний проявити себе на повну силу. Майбутнє підприємства визначається роллю новаторської сили у відповідних організаційних умовах. Рівень господарського управління і порядок функціонування підприємства в багатьох випадках залежить від нових ідей, що зародилися ще до практичного втілення в процес виробництва.

Контрольні запитання і завдання

1.Що являє собою раціоналізація виробництва?

2.Яка відмінність між рацпропозицією та раціоналізацією виробництва?

3.Чи можна вважати використання рацпропозицій власне раціоналізацією виробництва?

4.Які основні фактори впливають на процес виробництва?

5.Які процеси виробництва вимагають постійного вдосконалення?

6.Яка різниця між раціоналізацією командно-адміністративної ринкової економіки?

7.У чому сутність інноваційної діяльності?

315

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

8.Як впливають на раціоналізацію виробництва об’єкти інтелектуальної власності?

9.Що являє собою комплексна раціоналізація виробництва?

10.Покращенню яких основних економічних показників на підприємстві сприяє раціоналізація виробництва?

11.Як впливає конкуренція на раціоналізацію виробництва і товарів?

12.Як впливає на раціоналізацію виробництва розвиток науки?

13.Які основні чинники впливають на раціоналізацію виробництва?

14.Як, на Вашу думку, впливає висока професійна компетенція на раціоналізацію виробництва?

15.Як впливають естетичні вимоги на процес раціоналізації?

16.Як впливає маркетинг на раціоналізацію виробництва?

17.Що таке методологія раціоналізації виробництва?

18.Що Ви розумієте під інноваційними процесами виробництва?

19.Як виявляються макро- і мікроекономічні підходи в раціоналізації виробництва?

20.У який спосіб можна поліпшити маркетингову діяльність як складову раціоналізації виробництва?

21.Які знання необхідні в процесі раціоналізації виробництва?

22.Що Ви розумієте під особливою дидактикою раціоналізації виробництва?

23.Як впливає зовнішнє середовище на раціоналізацію виробництва?

24.Письмово складіть план раціоналізації умовного виробництва: розв’яжіть дану проблему традиційним методом і методом системного аналізу.

25.Дайте п`исьмову відповідь на запитання: які методи є найбільш ефективними в процесі раціоналізації виробництва?

316