ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

створенню нових машин та обладнання, конкурентоздатної продукції для експорту‚ що дасть можливiсть розширити експорт i забезпечити значні надходження валюти для зміцнення державної фінансової системи.

У нинішніх умовах одним з основних питань є підготовка фахівців із високим рівнем професійних компетенцій у галузі інтелектуальної власності як науки, що базується на трьох складових: економіка, право i техніка. Ці знання необхідні кожному випускнику ВНЗ, технікуму, училища, щоб уміти в процесі трудової діяльності знаходити сучасні технічні рішення, якi сприятимуть розвитку науково-технічного прогресу і якнайшвидшому виходу з економічної кризи.

Отже, в умовах перебудови економіки постала нагальна проблема розвитку інтелектуальної власності, без чого неможливо налагодити широкомасштабний випуск високоякісної i конкурентоздатної продукції. Україна гостро потребує нової стратегії управління винахідництвом, що є запорукою досягнення народногосподарського ефекту у всіх його складових: від створення винаходу, корисної моделі, промислового зразка, ноу-хау, оцінювання їх значимості до практичного використання та обліку одержаних результатів, розвитку стимулювання.

13.2. Організаційна структура системи управління інтелектуальною власністю в ринковій системі господарювання

Однією з особливостей системи управління інтелектуальною власністю в ринковій системі господарювання є організаційна структура. Аналіз теорії і практики у сфері динаміки організаційних структур управлінських систем показує‚ що їх розвиток є хоча i неперервним, однак не плановим процесом. У ньому поєднуються періоди поступових, еволюційних змін з періодами корінних перетворень. Корінні, кардинальні перетворення в структурі управління інтелектуальною власнiстю на промисловому підприємстві викликані змінами її цільової постановки‚ що є наслідком зміни форм власності. Ці форми в умовах ринкової системи господарювання представлені приватною, державною i змішаною

334

Розділ 13 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

власністю‚ а також системами більш високого рівня, що утворюють державну централізовану систему.

Така централізація управління зумовлена насамперед суспільним характером виробництва, що вимагає проведення єдиної технічної політики в усіх галузях економіки, а також необхідністю вирішення завдань, що постають у процесі діяльності:

•вибір основних напрямів розвитку науково-технічного прогресу за наявності великої кількості проблем галузевого i державного значення;

•дотримання науково обґрунтованого співвідношення витрат на наукове дослідження, розробку і впровадження нової техніки на основі винаходів;

•встановлення обґрунтованих співвідношень у розвитку галузей народного господарства, надання переваги тим, що забезпечують технічний прогрес.

Нові форми господарювання передбачають надання різним струк-

турам народного господарства самостійності у вирішенні певних питань науково-технічного прогресу.

Ми вважаємо, що в розвитку раціоналізації i винахідництва повинна діяти загальнодержавна система управління науково-технічним прогресом. Вона має включати в себе системи управління окремими аспектами цього складного процесу: фундаментальними дослідженнями розвитку науки і техніки, підготовкою кадрів із високим рівнем професійних компетенцій, вивченням ринку й конкурентоздатності з метою виготовлення конкурентоспроможного товару. Усі інші форми виробничої діяльності входять до цієї системи як складові.

Безпосереднє керівництво науково-технічною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який скеровує роботу міністерств у цій галузі, затверджує основні напрями розвитку науки i техніки. Основний орган, який здійснює управління науково-технiчною дiяльнiстю, — Державний комітет України з науки i технiки, в обов’язки якого входить розробка пропозицій основних напрямів розвитку науки i техніки. Комітет здійснює загальнодержавний контроль за технічним рівнем певних галузей народного господарства, вирішує питання науково-технічної інформації i координації міжнародних наукових зв’язків.

335

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вищим законодавчим органом управління інтелектуальною власністю є:

Верховна Рада України, у складі якої функціонує Комісія з науки і техніки

В управлінні науково-інтелектуальною діяльністю бере участь і Державний департамент інтелектуальної власності, який підпорядковується Міністерству освіти і науки України, а також вищий науковий заклад — Академія наук України.

Провідну роль у підготовці й підвищенні кваліфікації наукових кадрів відіграє Міністерство освіти і науки України1.

Винахідницька i раціоналізаторська діяльність є складовою частиною системи науково-технічного прогресу, а управління цією діяльністю будується за функціонально-галузевим принципом. Винаходи i раціоналізаторські пропозиції, як правило, створюються в організаціях i на підприємствах державного сектора власності. Практика підтверджує, що важливою проблемою на сучасному етапі економічного розвитку є

1 Закон України «Про освіту». — Голос Укураїни. — 1996. — 25 квітня.

336

Розділ 13 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

оптимальна побудова управлінських структур цієї діяльності на промислових пiдприємствах, в організаціях i закладах.

Організаційна структура управління раціоналізаторством i винахідництвом на промисловому підприємстві будується за ієрархічною системою, у якій можна виділити декілька рівнів:

•рівень вищого керівництва (директор, його заступник, головний інженер), на яке наказом по підприємству покладається керівництво всією діяльністю у сфері раціоналізації i винахідництва;

•рiвень керiвництва структурними підрозділами (керівники відділів, цехів, лабораторій);

•рiвень нижчого керівництва (керівники секторів, майстри

дільниць).

Крім цього, у системі управління раціоналізаторством і винахiдництвом є функціональні організаційно-методичні i науково-технічні підрозділи забезпечення (планово-економічний, конструкторсько-тех- нологiчний‚ науково-технічний i т. ін.), які виконують роботи, пов’я- зані з творчістю на всіх рівнях залежно від характеру i складності рішення проблем.

Усі розглянуті структури управління сприяють розвитку інтелектуальної власності, а центральною ланкою управління раціоналізаторством i винахідництвом на всіх промислових підприємствах, в організаціях, закладах‚ що здійснюють наукову i виробничу діяльність, залишаються відділи або пiдроздiли рацiоналiзацii i винахідництва, якi на пiдприємствах мають такі назви:

•відділ рацiоналiзації i винахідництва — ВРІВ;

•вiддiл інформації, рацiоналiзації, винахідництва і патентознавства — ВІРВІП;

•бюро рацiоналiзацiї i патентознавства — БРІП.

Від початку свого виникнення патентні підрозділи в організаціях і

на підприємствах здійснювали організацію та управління всією творчою діяльністю.

Нині набуває поширення реєстрація патентних повірених на основі «Тимчасового положення про патентних повірених»2. Патентні повірені,

2 Інновація. — 1993. — № 2 (15). — С. 2.

337

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

відповідно до Положення‚ матимуть справу з приватною власністю реєстрованих заявок, якi надходять від підприємців та осіб інших держав.

Виробнича діяльність державного сектора економіки повинна спиратися на підрозділи, які в системі управління раціоналізаторством i винахідництвом проводять такі роботи:

•беруть участь у забезпеченні патентоспроможних i патенточистих машин, приладів, обладнання, матеріалів i технологічних процесів;

•надають допомогу в оцінюванні технічного рівня розробок для захисту державного пріоритету на проектно-конструкторські і проектно-технологічні роботи, виконані на рівні винаходів, проведення їх попередньої експертизи на новизну та оформлення заявок на винаходи;

•готують рекомендації для патентування за кордоном винаходiв i комплексу робіт щодо їх правового захисту;

•комплектують патентний фонд з напрямів діяльності підприємства, його вивчення i використання;

•організовують роботи з підвищення кваліфікації керівних та ін- женерно-технічних працівників підприємства в галузі винахідництва.

В організаціях, які не мають науково-дослідних або конструкторських підрозділів, функціонують тільки БРІП i на них покладено функції, пов’язані із цією діяльністю.

Основні функції Бюро раціоналізації i патентування:

•розроблення перспективних i поточних планів з винахiдництва i раціоналізації;

•розроблення планiв органiзацiйно-масових заходів;

•розгляд заяв на раціоналізаторські пропозиції;

•сприяння використанню винаходів і раціоналізаторських пропозицій та контроль за цією діяльністю;

•складання кошторису i звіту всієї діяльності.

Діяльність патентних підроздiлів не передбачала здійснення такого широкого комплексу заходів, якi ми розуміємо під управлінням

338

Розділ 13 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

інтелектуальною власністю, однак нині на промислових підприємствах їм доводиться працювати в і таких важливих напрямах:

•організація i проведення робіт з розвитку масової інтелектуальної власності;

•безпосередня участь у розробці та впровадженні раціоналізаторських пропозицій i винаходів у виробництво;

•визначення економічного ефекту від впровадження винаходів i рацiоналiзаторських пропозицій у виробництво, розрахунок i виплата авторської винагороди;

•планування заходів, скерованих на вдосконалення організації дiяльностi з інтелектуальної власності;

•організація інтелектуальної пропаганди й участь у проведенні організаційно-масових заходів з обміну досвідом нововведень;

•проведення патентно-ліцензійної діяльності, складання угод, патентних формулярів тощо;

•проведення патентного пошуку на винаходи, промислові зразки i за необхідності — на товарні знаки.

Така різнопланова задіяність диктується i самою практикою дi-

яльностi патентних підрозділів. Це зумовлено тим, що досягти вагомих результатів у розвитку технічної творчості можна тільки за активної, копіткої роботи, неперервного пошуку, які дали б можливість створити той необхідний комплекс наукових, технічних, економічних, правових та організаційних заходів, що забезпечують відповідний рівень раціоналізації і винахідництва. Адже від цього залежать темпи науково-тех- нічного прогресу.

Практика показує, що на деяких підприємствах патентні підрозділи для управління технічною творчістю створюються чисто формально. Патентні групи можна побачити у складі підрозділів головного конструктора, головного технолога, підрозділів стандартизації, яким надано функції управління раціоналізацією i винахідництвом.

Нові форми господарювання в умовах ринкової економіки вимагають іншого підходу до цієї діяльності. Ринок неможливий без конкуренції, а у споживача може мати успіх тільки та конкурентоздатна продукція, у яку закладено винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау.

339

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сьогодні низка причин перешкоджає створенню патентних підрозділів на пiдприємствах. Однією з них є недооцінка важливості управління розвитком раціоналізації i винахідництва. Керівники підприємств вважають, що важке економічне становище підприємств, скорочення кількості працюючих виправдовує ліквідацію тих патентних пiдроздiлів, які вже було створено, а на підприємствах, де їх не було, такі підрозділи не поспішають створювати з причин економічного характеру. Вони полягають в тому, що в діючих типових положеннях підприємств такi пiдроздiли переважно не передбачені, а створити їх в рамках існуючих в даний час нормативної чисельності i фондів заробітної плати досить складно.

І остання причина. Державне патентне відомство не має впливу на підприємства ні у сфері використання винаходів, нi щодо інших сфер впливу. На наш погляд, це є упущенням при створенні нового патентного Закону України про інтелектуальну власність.

Найбільш реальною є ідея створення на підприємствах підрозділів з винахідницької діяльності в малочисельному складі — не більше трьох — чотирьох працівників. Один з них повинен займатися раціоналізацією і винахідництвом i нести відповідальність за діяльність підрозділу. Другий працівник має здійснювати інформаційну діяльність, проводити патентні дослідження, розповсюджувати технічні новини з метою обміну досвідом, відповідати за забезпечення спеціалістів i новаторів необхідними джерелами інформації з певного напряму дiяльностi. Ще один працівник повинен займатися впровадженням раціоналізаторських пропозицій, винаходів, промислових зразків; проводити розрахунки й авторську виплату. Якщо працiвникiв більше, вони повинні здійснювати патентно-ліцензійну діяльність.

На наш погляд, систематизація та інтеграція різних організаційних структур управління інтелектуальною власністю дає можливість перейти до більш раціональних i перспективних форм організаційної структури підрозділів управління інтелектуальною творчістю, швидше запроваджувати новації у виробництво.

Раціональна, перспективна форма організації структури управління раціоналізаторством i винахiдництвом на промисловому підприємстві можлива за певних умов (рис. 13.2).

340

Розділ 13 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

Адміністрація підприємства

Підрозділи впровадження інновацій технічних розробок, винаходів, раціоналізаторських пропозицій та промислових зразків

Рис. 13.2

Структура управління раціоналізаторством i винахiдництвом на підприємстві, де: 1 — відділ головного конструктора; 2 — вiдділ головного технолога; 3 — вiдділ головного механіка i автоматизації виробництва; 4 — планово-економічний i відділ заробітної плати; 5 — виробничо-диспетчерський відділ.

У запропонованій схемі організаційної структури центральною ланкою є патентний підрозділ, на який покладаються функції управління раціоналізаторством і винахідництвом на підприємстві (фірмі) чи установі і координація всієї інтелектуальної творчої діяльності.

В умовах глобалізації економіки та стрімкого зростання обсягів міжнародної торгівлі суттєво зростає прибутковість об’єктів інтелектуальної власності: винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау, інжинірингу, фірмових найменувань.

Керівники підприємств повинні пам’ятати, що репутація підприємства на ринку визначається часткою об’єктів інтелектуальної власності у виробленій продукції. Це забезпечує переваги в ділових переговорах, а крім того, дає бажані прибутки від реалізації вироблених товарів.

341

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Якщо проаналізувати розвиток економіки в цілому, то можна дійти висновку, що нині відбувається переорієнтація сучасного виробництва з переробки природної сировини і матеріальних ресурсів на творче використання нових ідей і результатів інтелектуальної діяльності. Як засвідчує досвід США і Японії, розширення преліку об’єктів патентування лише прискорює інноваційні процеси в економіці1.

Нинішні умови розвитку економіки ставлять нові вимоги перед керівниками підприємств різного рівня і різних форм власності.

Важливо не просто усвідомити значення охорони прав інтелектуальної власності. У сучасній економіці інтелектуальну власність не можна розглядати тільки як засіб охорони продукції чи технології — вона вже переміщується у сферу підприємництва, бізнесу і стає основою конкурентної боротьби.

В умовах ринкової конкуренції керівники підприємств зобов’язані брати на себе відповідальність за розвиток інтелектуальної власності на підприємстві, приділяти велику увагу вирішенню питань стратегії і реалізації цієї діяльності у власному виробництві.

Висновки

Раціоналізаторство і винахідництво — одна з важливих сфер ор- ганізаційно-інтелектуальної діяльності колективів підприємств, об’єднань, інститутів‚ міністерств, академій наук, усіх ланок господарського механізму. Трудові колективи повинні активно й свідомо впливати на темпи науково-технічного прогресу‚ підвищувати економічні і якісні показники виробництва в нових умовах господарювання

Для ефективного розвитку інтелектуальної власності важливе значення має створення на підприємствах патентних та інформаційних підрозділів. Ті підприємства, де діють патентні підрозділи, укомплектовані

1 Красовськап А., Бернадські І. Сучасні тенденції економічного розвитку і охорона прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. — 2002. — № 2–3. — С. 29.

342

Розділ 13 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

висококваліфікованими працівниками, мають гарантії конкурентоспроможності продукції.

Керівники підприємств повинні знати, що нині, в умовах ринкової економіки, використання інтелектуальної власності дає підприємству низку переваг:

•закріпитися на сприятливих ринкових позиціях за умови використання сучасних технологій, що базуються на винаходах і промислових зразках, мають свої ноу-хау, провадити діяльність з метою розширення дослідно-конструкторських робіт, дбати про підвищення ефективності використання маркетингу в дослідженні ринку;

•своєчасно реагувати на зміну ринкової кон’юнктури завдяки точному прогнозуванню технологічних змін на базі патентно-інфор- маційних досліджень;

•створювати конкурентоспроможну продукцію, запроваджуючи у виробництво винаходи, промислові зразки, ноу-хау, які відповідають світовій новизні, високим вимогам щодо функціональних

властивостей продукції.

Порівняно з розвиненими країнами світу наш досвід використання ресурсів інтелектуальної власності є поки що недостатнім, тому всі переваги — на боці керівників тих підприємств, які швидше збагнуть, що конкурентоспроможність товару на ринку можуть забезпечити об’єкти інтелектуальної власності.

Контрольні запитання і завдання

1.Що являє собою управління в поєднанні з інтелектуальною власністю як економічна категорія?

2.Наведіть приклади історичного розвитку управління.

3.Яка система управління організацією була найбільш поширеною в історичний період?

4.Хто з українських учених зробив вагомий внесок у теорію управління?

5.Що являє собою функція управління інтелектуальною власністю?

343

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6.Дайте визначення функцій організації та регулювання інтелектуальною власністю.

7.Які показники діяльності промислового підприємства покращуються завдяки фаховому управлінню інтелектуальною власністю?

8.Що являє собою процес упровадження нововведень на виробництві?

9.Дайте визначення функцій контролю та обліку інтелектуальної власності.

10.Хто в Україні здійснює підготовку спеціалістів з інтелектуальної власності?

11.Охарактеризуйте законодавчі органи держави, які здійснюють управління інтелектуальною власністю.

12.Яка структура управління інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві?

13.Які функції виконують підрозділи винахідництва і раціоналізації на підприємствах?

14.Дайте письмову відповідь на запитання: яку структуру управління ІВ Ви пропонуєте запровадити на підприємствах державної і приватної форм власності?

15.Дайте письмову відповідь на запитання: як впливають на конкурентоспроможність товару об’єкти інтелектуальної власності? Як саме це відбувається?

344