Питання для самоконтролю

1.Яке спрямування мають перспективи розвитку технологічних процесів?

2. У чому полягають перспективи переходу від періодичних до безперервних технологічних процесів?

3.Які переваги безвідходних технологій?

4. Революційні зрушення в технології та їх вплив на розвиток суспільства.

5. Нові види технології та їх майбутнє.

6. Розкрийте сутність терміна “нанотехнологія”.

7. Завдання, які розв’язує нанотехнологія.

8. Генна інженерія, її значення та можливості розвитку.

9. Технології, що діють на основі підвищеного тиску.

10. Мембранні технології. На чому ґрунтується їх дія?

11. У чому полягає практичне застосування мембранних технологій?

12. Охарактеризуйте внесок космічних технологій у розвиток виробництва.

13.Що лежить в основі біотехнологій?

14.Вяких галузях господарства використовують біотехнології?

Теми рефератів

1. Застосування технічного інтелекту в технології виготовлення машин.

2. Космічна металургія.

3. Космічне виробництво.

4. Екологічно орієнтовані технології та виробництва.

5. Нанотехнологія – революція майбутнього.

Тестові завдання для перевірки знань

1. Нанотехнологія займається дослідженням процесів:

а) які здійснюються над частинками розміром 10–9 см;

б) які здійснюються над частинками розміром 10–9 м;

в) які здійснюються над частинками розміром 10–3 м;

2. Основними напрямами розвитку нанотехнологій є:

а) створення матеріалів з наперед заданими властивостями;

б) конструювання нано комп’ютерів;

в) збирання систем, що само розмножуються;

г) всі варіанти відповідей правильні.

3. Генна інженерія:

а) здійснює управління генетичною основою живих організмів;

б) створює генетичні структури, здатні само відтворюватись у клітинах;

в) сприяє розв’язанню проблеми добування біологічно активних сполук;

г) всі варіанти відповідей правильні.

4. Космічна технологія – це:

а) сукупність науково-технічних знань про реалізацію технологічних процесів в умовах космічного простору;

б) сукупність космічних технологічних процесів, які застосовують у народному господарстві країни;

в) технологія використання космосу для науково-технічних досліджень;

г) всі варіанти відповідей правильні

5. До високих технологій належать такі галузі:

а) комерційна інфраструктура;

б) програмування;

в) інформаційні технології;

г) легка промисловість;

д) машинобудування;

е) атомна енергетика.

6. Високі технології – це:

а) технології, розроблені на основі новітніх наукових знань, які за своїм технічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і спроможні забезпечити передові позиції на світовому ринку наукомісткої продукції;

б) технології, які мають сукупність основних ознак – науко місткість, системність, фізичне і математичне моделювання;

в) технології, які дозволяють отримувати вироби, що володіють новим рівнем функціональних, естетичних і екологічних властивостей;

г) всі варіанти відповідей правильні.

7. До основних напрямків розвитку сучасних технологій належать:

а) створення малоопераційних технологій;

б) застосування замкнутих циркуляційних схем;

в) повсюдний перехід від періодичних до безперервних технологічних процесів;

г) всі варіанти відповідей правильні.

Література: 13, 15, 19, 21, 32, 35, 46, 48.

Тема 10 Інвестиційні процеси.

План

10.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

10.2 Види та Класифікація інвестицій.

10.3Проблеми інвестиційного забезпечення технологічного рівня виробництва у перехідний період. Роль інвестицій у розвитку економічних процесів

10.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

У сучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні інвестиції являють собою категорію, яка найбільш часто використовується в економіці як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. У сучасній літературі існує безліч визначень цього поняття, однак часто пропоноване в них трактування характеризує інвестиції недостатньо чітко або надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих сутнісних сторонах поняття. У таких умовах доцільно уточнити економічну сутність категорії "інвестиція".

Термін "інвестиція" походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". Існують різні визначення цього поняття. Так, у монографії "Інвестиції", підготовленою Нобелівським лауреатом з економіки У.Шарпом разом з іншими американськими вченими, визначається, що в широкому розумінні "інвестувати" означає "розстатися із грішми сьогодні для того, щоб одержати більшу їхню суму в майбутньому" [38]. Аналогічне визначення цього терміна подано в монографії "Основи інвестування", підготовлено Л.Гітманом і М.Джонком: "Інвестиція — це спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити заощадження або зростання капіталу" [6]. За цими визначеннями, інвестиції являють собою всі форми забезпечення розвитку підприємства, пов'язані зі збільшенням суми вкладеного капіталу.

Цій цілі відповідають і визначення інвестицій ряду інших учених [4, 41].

Деякі автори розглядають інвестиції як довгострокові вкладення капіталу в різні галузі й сфери економіки, інфрастуктуру, соціальні програми, охорону навколишнього середовища як усередині країни, так і за її межами з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку [27].

В умовах командно-адміністративної системи термін "інвестиція" ототожнювався з терміном "капітальні вкладення" і сьогодні деякі автори трактують інвестиції як сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в галузі народного господарства (виробничі фонди) [36]. Однак капітальні вкладення — поняття більш вузьке, що є однією з форм інвестицій, вкладення у відтворення основних фондів. На відміну від капітальних вкладень, інвестиції можуть здійснюватися і в оборотні кошти, і в нематеріальні фонди, і у фінансові активи.

У ряді робіт інвестиції представляються як довгострокові вкладення капіталу [1, 27]. Безумовно, окремі форми інвестицій мають довгостроковий характер, однак інвестиції можуть бути й короткостроковими (короткострокові вкладення в акції, сертифікати та інше).

В окремих визначеннях інвестиції представляються вкладенням коштів. Це трактування звужує значення поняття, тому що, крім грошової форми, інвестиції можуть здійснюватися у формі вкладень спонукуваного й нерухомого майна, нематеріальних активів, різних фінансових інструментів.

Очевидно, що, незважаючи на міцне входження терміна "інвестиція" в економічну літературу, не має чіткості й точності в його визначенні.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як "усі види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект" [21]. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до подань про інвестиційну діяльність як процесу вкладення ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку або соціального ефекту в майбутньому.

Аналізуючи напрацьовані теоретичні положення вітчизняної й закордонної літератури, можна стверджувати, що найбільше відповідає сучасним умовам розвитку економічних процесів наступне визначення даного терміна.

Інвестиції — це капітал у всіх його формах, що вкладається в об'єкти виробничого й невиробничого призначення з метою забезпечення його збільшення в майбутньому, а також досягнення позаекономічних ефектів соціального й екологічного характеру.

Збільшення капіталу при цьому повинне бути достатнім для компенсації інвесторові відмови від використання цих коштів на споживання в поточному періоді, винагороди його за ризик, а також відшкодування втрат від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) по реалізації інвестицій.

Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", суб'єктами останньої можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави в особі урядів.

Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, що ухвалює рішення щодо вкладення власних, позикових і притягнутих інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть бути кредиторами, вкладниками, покупцями й можуть виконувати функції будь-якого іншого учасника інвестиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, виконувати функції товаровиробників, проектувальників, підрядників, замовників і забудовників.

Розрізняють індивідуальних та інституціональних інвесторів. Індивідуальний інвестор — це конкретна юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарської діяльності. Інституціональний інвестор — це

фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (інвестиційні фонди й інвестиційні компанії).

Ухвалюючи рішення щодо вкладення коштів в об'єкти інвестування, інвестори переслідують різні цілі. Якщо інвестор ставить перед собою мету придбати контрольний пакет акцій підприємства й зосередити управління у власних руках, то даний суб'єкт характеризується як стратегічний інвестор. На відміну від стратегічного інвестора, портфельний інвестор здійснює інвестиційну діяльність із метою одержання інвестиційного прибутку в короткостроковому або довгостроковому періоді.

Інвестиції оцінюються за критеріями прибутковості й ризику. Якщо інвестор у своїй діяльності орієнтується на мінімізацію інвестиційних ризиків і за свою мету ставить забезпечення безпеки інвестування, то даний суб'єкт характеризується як консервативний інвестор. Агресивний інвестор орієнтується на максимізацію інвестиційного прибутку при відповідному високому рівні інвестиційного ризику.

Забудовник — суб'єкт інвестиційної діяльності, юридична особа, що забезпечує фінансування капітальних вкладень та їхнє освоєння підрядним або господарським способом.

Замовник — це суб’єкт інвестиційної діяльності, юридична особа, що видає замовлення на виконання робіт (послуг) на будівництво об'єктів, укладає підрядний договір (контракт), контролює вартість, строки, якість виконаних робіт і здійснює їхню оплату.

Реципієнт, інвестицій — це суб’єкт інвестиційної діяльності, що приймає інвестиції. Якщо підприємство фінансує свої інвестиційні потреби за рахунок власних інвестиційних ресурсів, то воно є одночасно інвестором і реципієнтом інвестицій.

До об'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», належать такі цінності:

— грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

— рухоме й нерухоме майно;

— інтелектуальні права, пов’язані з авторським правом, досвідами й іншими видами інтелектуальних цінностей;

— сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того або іншого виду виробництва, але неза- патентованого;

— права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

— інші цінності, що являють собою об'єкти інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність підприємства завжди пов'язана з фактором часу. Інвестиційний прибуток підприємства (та інші форми ефекту) в процесі його інвестиційної діяльності формується звичайно зі значним „кроком запізнення". Тобто між витратами інвестиційних ресурсів та одержанням інвестиційного прибутку проходить досить великий період часу, що й визначає довгостроковий характер витрат.

Форми протікання процесів інвестування капіталу й одержання інвестиційного прибутку підприємства в часі є такі:

— послідовне протікання процесів інвестування капіталу й одержання інвестиційного прибутку;

— паралельне протікання процесів інвестування й одержання інвестиційного прибутку;

— інтервальне протікання процесів інвестування капіталу й одержання інвестиційного прибутку.

З інвестиційною діяльністю підприємства тісно пов'язані поняття «інвестиційна сфера економіки» й «інвестиційний процес».

Інвестиційна сфера економіки — це комплекс галузей і виробництв, фінансово-кредитних установ та інших інституціональних суб'єктів інвестиційної діяльності, в якому

обертається інвестиційний капітал. У галузях матеріального виробництва до інвестиційної сфери відносять підприємства ряду інвестиційнозначимих галузей — хімічної, металургійної, деревообробної промисловості, будівництва, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів.

Інвестиційний процес — це процес обґрунтування й реалізації інвестицій. Це поняття звичайно пов'язане зі здійсненням реальних інвестицій. До етапів інвестиційного процесу належать: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування й програмування інвестицій, обґрунтування доцільності інвестицій, страхування інвестицій, планування, фінансування, проектування, матеріально-технічне забезпечення інвестицій, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня здача в експлуатацію, остаточна здача об'єкта в експлуатацію.