6.2 Характеристика технологій будівництва.

Технології будівельних робіт. При вивченні технології будівельних робіт зверніть увагу на принципи організації будівництва та сучасні методи виконання основних будівельних робіт.

Технологія будівельного виробництва – це сукупність методів і послідовність виконання робіт на будівничому об’єкті. Під будівничою продукцією мають на увазі готові будинки і споруди. При їх зведенні виконують загально будівельні та спеціалізовані монтажні роботи.

Як відомо, будівництво будинків і споруд будь-якого призначення здійснюється тільки за відповідними проектами. Під проектом мають на увазі технічний документ, що складається з двох частин: графічної та розрахунково-текстової (креслень, розрахункових і пояснювальних записок, кошторисів). Будівництво – це виробничий процес на будівельному майданчику, в результаті якого одержують готову продукцію – будинки і споруди.

Залежно від характеру робіт будівельні процеси розподіляють на підготовчі, транспортні, основні, допоміжні та точні. За ступенем механізації розподіляють процеси на механізовані, напівмеханізовані та ручні.

Важливою складовою технології будівельного виробництва є організація будівельного виробництва. Організація будівельного виробництва передбачає насамперед раціональне забезпечення робочих місць.

Робоче місце – зона застосування праці, в межах якої знаходяться і переміщуються робітники, будівельні машини та матеріали у процесі будівництва. Робоче місце для працюючих називають ділянкою. Для всієї бригади – захватка, а частина об’єкта, що виділяється для їхньої роботи, – фронтом роботи.

У процесі будівництва робочі місця переміщаються не тільки по горизонталі уздовж фронту робіт, але і по вертикалі – по ярусах при зведенні багатоповерхових будинків.

Поточний метод організації будівництва забезпечує безперервність і ритмічність виконання робіт, рівномірність споживання ресурсів, випуску готової продукції у вигляді готових будинків і споруджень. Якщо, наприклад, будується декілька корпусів, то бригада, що виконала земляні роботи на одному корпусі, передає фронт бригаді з устрою фундаментів, а сама переходить на інший корпус. Бригада бетонників після устрою фундаментів передає фронт робіт бригаді із зведення стін, а сама переходить на корпус, де закінчені земляні роботи, і т.д.

При потоковому методі будівництва розмір захватки називають кроком потоку, а проміжок часу, через який бригади змінюються на даній захватці, ритмом потоку. Темп потоку в цілому характеризується кількістю готової продукції.

Сучасні методи виробництва основних будівельних робіт. До основних будівельних робіт належать земляні, кам’яні, бетонні та монтажні.

Земляні роботи пов’язані з розробкою, переміщенням і укладкою ґрунтів. Розробку ґрунту ведуть механічним, гідромеханічним, вибуховим або комбінованим способами. За механічного способу ґрунти розробляють екскаваторами (одно- або багато ковшовими) і землерийно-транспортними машинами (скреперами, бульдозерами, грейдерами).

Більше 80 % обсягу земельних робіт виконуються таким способом. Гідромеханічний спосіб розробки полягає в руйнації земляного шару струменем води з гідромоніторної установки, а пульпа, що утворюється, відсмоктується землесосним снарядом і за напірними проводами транспортується у відвал. Цей засіб доцільний за наявності ґрунтів, що легко розмиваються, і наявності джерела води. Вибуховий спосіб розробки полягає в руйнації земляного масиву і переміщенні зруйнованої породи за рахунок енергії вибуху. Цей спосіб застосовується при устрої котлованів і траншей у скельних і мерзлих ґрунтах, при руйнації старих будинків і споруджень.

Кам’яні роботи ведуть при облаштуванні фундаментів, стін тощо.

Залежно від матеріалів кам’яні кладки поділяють на бутову (з природних каменів неправильної форми), тесову (з природних обтесаних або пиляних каменів), цегельну (з глиняної або силікатної цегли), дрібно блочну (з дрібних керамічних і бетонних блоків), великоблочну (з крупних керамічних і бетонних блоків). Кладку ведуть рядами, зв’язуючи камені розчином. Зазори між суміжними каменями, заповнені розчином, називають швами, процес кладки складається з основних операцій (подання, розкладка каменів, розрівнювання розчину, укладка каменів) і допоміжних (установка порядовок – рейок з різноманітними по висоті рядами кладки, причалок – шнура між двома порядовками, переливання розчину, перевірка правильності кладки за рівнем і відвісом).

Кам’яну кладку виконує ланка мулярів (2–6 чол.) або бригада (за наявності великого фронту робіт).

Бетонні роботи проводяться при влаштуванні бетонних і залізобетонних (збірних і монолітних) конструкцій. Процес зведення будинків і споруд з монолітного залізобетону складається з взаємозалежних заготівельних (виготовлення опалубки, арматурних каркасів, готування бетонної суміші) та будівельних процесів (установка опалубки, монтаж арматури, транспортування, укладення й ущільнення бетонної суміші, догляд за бетоном, розбирання опалубки).

Опалубка (форма) повинна відповідати проектним обрисам елемента, що бетонується. Вона буває дерев’яною, металевою, дерев’яно-металевою, залізобетонною та ін. За конструктивно-функціональними ознаками опалубку розділяють на розбірно-переставну, ковзну, підйомно-переставну, блоки-форми, не вилучну.

Арматурні вироби (сітки, плоскі та просторові каркаси) виготовляють на спеціалізованих заводах або в арматурних цехах заводів збірного залізобетону і збирають у каркаси безпосередньо на будівельному майданчику, а потім за допомогою кранів встановлюють у конструкцію.

Бетонну суміш виготовляють на бетонних заводах, транспортують до місця укладки автосамоскидами або авто бетоновозами і вивантажують безпосередньо на місце укладення або в особливі пристосування (бадді), що подаються кранами до місця укладання. У даний час для подання бетону до місця укладення застосовують бетоно насоси. Ущільнення бетонної суміші виконується шарами глибинними шланговими вібраторами протягом 30–40 с до появи на поверхні цементного молока. Забетоновану конструкцію необхідно якийсь час охороняти від впливу вітру і прямих сонячних променів, укривати мішковиною, тирсою, систематично поливати, підтримуючи поверхню вологою.

Монтажні роботи – це індустріальний механізований комплексний процес зведення будинків і споруд з готових бетонних, залізобетонних, азбестоцементних, дерев’яних, металевих конструкцій, блоків або об’ємних елементів. Удосконалення монтажних процесів пов’язано із застосуванням нових прогресивних конструкцій (трьохшарових стінових і покрівельних, сталевих і алюмінієвих панелей з ефективними утеплювачами, трубчастих конструкційних покриттів, нових синтетичних герметиків для замазування стиків), а також з підвищенням рівня їхньої технологічності.

Технологічний процес монтажу будинків і споруд складається з транспортних (доставка і завантаження, складування конструкцій), підготовчих (перевірка якості конструкцій, такелажних засобів і пристосувань, збільшувальне складання конструкцій і підготування їх до монтажу) і власне монтажних процесів (стропування, підйом, установка, закріплення конструкцій і замазування стиків). Засоби монтажу залежать від проектних рішень, типу і вантажопідйомності монтажних машин і ступеня технологічності будівельних конструкцій.

Розрізняють такі засоби монтажу: дрібно елементний (конструкцію збирають з окремих елементів); по елементний (складання ведуть з конструктивних елементів); блоковий (складання ведуть з плоских і просторових блоків). Широке застосування одержали засоби блокового і по елементного монтажу.

Устаткування для монтажних робіт поділяють на такелажне (канати, стропи, траверси й інші захватні пристосування, талі, домкрати, лебідки) і кранове (баштові, козлові, стрілові, самохідні крани тощо).

Продовжуючи розгляд теми, слід звернути увагу на металеві матеріали і конструкції, які сучасне будівництво широко застосовує як будівельні матеріали. Так, близько 20 % чорних металів і 4 % кольорових використовується при виготовленні залізобетонних конструкцій (арматура) та металевих конструкцій і споруд (металеві мости, металеві кріплення тунелей, лінії електромереж, залізниці та ін.). Серед чорних металів найбільшого поширення у будівництві набули мало вуглецеві конструкційні сталі, які мають гарну зварюваність. Іноді застосовують також високо вуглецеві сталі. Особливого значення останнім часом набули кольорові метали при виготовленні житлових та адміністративних будівель, які розташовані в зонах з теплим кліматом. Це так звані скло металеві будівлі, які у 2–3 рази легші за традиційні цегляні та бетонні будівлі та потребують набагато менших витрат на спорудження фундаментів. Серед кольорових металів найчастіше застосовують прокатні профілі з алюмінію, міді та латуні.