Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
03_lektsii_sist_tekhn (3).docx
Скачиваний:
154
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
1.47 Mб
Скачать

Література: 2, 4–6, 8, 13, 15, 17, 19–21, 28, 36, 38, 49, 57.

Тема 7. Виробництво продукції машинобудування. Виробничі і технологічні процеси. 2 години

План

7.1 Основні особливості машинобудування.

7.2 Характеристика різних способів виготовлення машинобудівної продукції.

7.3 Характеристика технологічних процесів виробництва машинобудівної продукції.

При вивченні даної теми важливо мати загальне уявлення про сучасний стан і перспективи розвитку галузі машинобудування в Україні взагалі та технології механічної обробки різанням зокрема.

Розгляд теми слід почати з розгляду основних особливостей машинобудування. Необхідно відзначити, що сьогодні машинобудування є провідною галуззю промисловості. Від рівня розвитку машинобудування залежить технічний прогрес усіх інших галузей. Основними галузями машинобудування є: важке машинобудування, верстатобудування, енергетичне, сільськогосподарське, медичне, автотранспортне тощо.

Сировиною для виробництва продукції машинобудування є метали, сплави, пластмаси, гума та інші конструкційні матеріали, з яких виготовляють деталі, тобто найпростіші складові частини машин, обладнання тощо.

Складові частини машин виготовляють литтям, застосуванням тиску (кування, штампування тощо), зварюванням, різанням.

Зверніть увагу на те, що в машинобудуванні важливе значення належить технології виготовлення окремих деталей і складанню їх у вузли, механізми та вироби. Виготовлення деталей, машин і виробів з конструкційних матеріалів полягає в наданні їм певної форми, точності розмірів і шорсткості поверхні. Під час складання деталі закріплюють, щоб забезпечити відповідне положення, встановлене кресленням, та якість з’єднання.

Далі слід дати визначення технологічного процесу, технологічної операції, робочого ходу та допоміжного ходу. Так, стосовно умов машинобудівного виробництва технологічний процес – це частина виробничого процесу, що включає послідовну зміну розмірів, форми, зовнішнього вигляду або внутрішніх властивостей предмета виробництва та їх контроль.

Технологічна операція (ТО) – це закінчена частина технологічного процесу, що виконується безперервно на одному робочому місці над одним або декількома одночасно оброблюваними виробами або виробами, що збираються одним або декількома робітниками.

Технологічна операція є основною одиницею виробничого планування й обліку. На основі операцій:

• визначається трудомісткість виготовлення виробів і встановлюються норми часу і розцінки;

• задається необхідна кількість робітників, устаткування, пристосувань та інструментів;

• визначається собівартість обробки;

• виробляється календарне планування виробництва;

• здійснюється контроль якості та термінів виконання робіт.

Робочий хід – це закінчена частина технологічного переходу, що складається з одноразового переміщення інструмента щодо заготівки, в результаті чого змінюється форма, розміри, якість поверхні та властивості заготівки.

Допоміжний хід – це закінчена частина технологічного процесу, що складається з одноразового переміщення інструмента щодо заготівки, що не приводить до зміни форми, якості поверхні та властивостей заготівки, але необхідного для підготовки робочого ходу.

Далі, вивчаючи технологічні процеси машинобудування, слід зупинитися на розгляді технологічних процесів виготовлення заготівок.

Заготівки – напівфабрикати, за формою і розмірами близькі до деталі. Заготівки одержують шляхом лиття, кування, штампування, пресування, прокатування, зварювання та іншими способами. Вибір способу виготовлення заготівок залежить від складності конструкції деталі, вимог до її якості, матеріалу, з якого вона виготовляється, а також його ефективності. За допомогою деяких способів (наприклад, точне лиття) отримують заготівки, дуже близькі до готових деталей, які вимагають лише незначної (чистової) подальшої обробки.

Сьогодні близько 40 % заготівок для машин (за масою) виготовляють за допомогою лиття. Для окремих машин цей показник значно вищий (для тракторів – 60 %, текстильних машин – 78 %, металорізальних верстатів – 80–85 %).