12.Період „темних віків” в історії стародавньої греції.

Історія Греції після дорійського вторгнення починається практично наново. Знову відбувається розкладання первіснообщинних відносин, формування державності, відродження матеріальної культури. Період з XI-IX ст. до н.е. в історії Стародавньої Греції називаються "темними століттями", або "гомерівським періодом". Ці визначення були дані ще XIX в., коли основними історичними джерелами для реконструкції подій періоду були епічні твори Гомера «Іліада» та «Одіссея». Проте з розвитком історичної науки та накопиченням археологічного матеріалу значно розширилася джерельна база та з'явилося ще одне, конкретніше визначення – «передполісний період». «Темні віки» на основі археологічного матеріалу діляться на субперіоди: Субмікенський (1150/1125 – 1050 рр. до н.е.), Протогеометричний (1050 – 900 рр. до н.е.) та Геометричний (Ранній (900 – 820 .), Середній (820-740 рр.) і Пізній (740-700 рр.) При зіставленні даних джерел, що висвітлюють цей час, видно, що Греція виявляється відкинутою у своєму розвитку на кілька століть тому, до того стану, в якому вона була межі III–II тис. е., до зародження мікенской цивілізації. Про цей період відомо дуже мало, він характеризується занепадом культури та втратою писемності. Відбувається остаточна руйнація залишків мікенської цивілізації, відродження та панування родоплемінних відносин. Разом про те Темні віки характеризуються певним технічним прогресом, особливо, освоєнням виплавки і обробки заліза.

У гомерівський час очевидно різке скорочення чисельності населення та її щільності у місцях проживання, і навіть повна відсутність поселень укріпленого типу. Нечисленне населення гомерівської епохи жило у невеликих сільських селищах– селах, у межах яких ліпилися одне до одного примітивні напівземлянки, споруджені з необпаленої цегли. У темні віки люди перестали зводити будівлі з каменю, а житла будували з деревини та необпаленої цегли. На зміну багатим похованням мікенської знаті, в яких часто знаходилися привезені зі Сходу дорогі речі, приходять дуже бідні могили зі мізерним похоронним інвентарем. Також цей період можна охарактерезувати відсутністю якихось значних культурних надбань наприклад ювелірними воробами. Від часу «темних століть» до нас не дійшло жодної великої архітектурної пам'ятки, жодного твору образотворчого мистецтва.

Проте в результаті освоєння заліза та залізних знарядь землеробства, ремісники відокремилися від землеробів, що призвело до розвитку товарного виробництва, прямим наслідком якого стало розвиток ринку, процесів обміну, появи міст. Наприкінці гомерівського періоду Греція стала поступово оговтуватися від навали дорійців, поетапно підготовляючись до архаїчного періоду. До кінця гомерівської епохи процеси економічного розвитку суспільства призводять до його майнового розшарування. Поступово виділяється родова знать. Тепер вже найбільш авторитетні представники родової аристократії, що формується, т.зв. басилеї стають спадковими власниками значних ділянок землі. Явний прогрес майнового та соціального розшарування призвів до появи бідняків – фетів, які мали жалюгідне існування на мізерних за розміром ділянках землі або навіть повністю їх втратили. До кінця передполісного періоду влада басилеїв зростає, вони починають підтримувати воїнів. Саме вони були соціальною опорою влади басилея на цій території. Хоча гомерівський час - це період застою і навіть занепаду в різних сферах життя греків, у суспільстві йшло поступове накопичення сил для зльоту економіки вже на початку наступного, архаїчного періоду.

Гомерівське питання. Як уже зазначалося єдиним письмовим джерелом з історії цього періоду є твори Гомера – «Іліада» та «Одіссея». У зв'язку з цим в історичній науці виникло так зване «гомерівське питання» його сутність полягає у з'ясуванні двох основних проблем: 1) проблема авторства поем; 2) проблема їх достовірності.