31. Франкська держава часів меровінгів.

У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній Галлії виникла Франкська держава, на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг (486 - 511) з роду Меровея (народжений морем, звідси династія Меровінгів). Так розпочався перший період історії Франкської держави — з кінця V до кінця VII ст., названий меровінзьким. В 486 року він усуває залишки західноримського панування шляхом перемоги над римським герцогом Сіагрієм. Країна між Соммою і Луарою відходить до Хлодвіга. Близько 496 року Хлодвіг здобуває перемогу над алеманами. За наполегливістю дружина Хродіхільди, яка було католичкою вирішив наверненутись у християнство. На Різдво 497 або 498 року хрещення здійснює в Реймсі єпископ Ремігій. Також за його правління була завойована Аквітанія (507). Після смерті Хлодвіга I в 511 році Франкське королівство було поділене на чотири частини між його синами: Теодоріхом, Хлодоміром, Хильдебертом і Хлотаром.Прте завойовницькі війни не припиняються. Його наступник Теодоріх І в 531 році завойовує державу тюрингів  з допомогою саксів. У 532—534 роки — Хлотар І, Хільдеберт І і племінник Хлодвіга Тойдеберг І підкоряють державу бургундів. 539 рік — Тойдеберт перемагає остготів і візантійців, однак здобути верхню Італію не вдається. Баварія стає залежною від Франції.До середини VI ст. Франкська держава включала майже всю територію колишньої римської провінції Галлії. Франки підпорядкували собі також кілька германських племен, що жили за Рейном: верховну владу франків визнали тюринги, алемани і бавари; сакси вимушені були платити їм щорічну данину.

Франкська держава проіснувала значно довше, ніж інші варварські королівства континентальної Європи.Найважливішим джерелом для вивчення суспільного устрою франків (переважно Північної Галлії) в меровінзький період є одна з найвідоміших варварських "правд" — "Салічна правда". Це запис судових звичаїв салічних франків, зроблений, на початку VI ст."Салічна правда" відображає порядки первіснообщинного ладу, що існували у франків ще до завоювання. Але в ній містяться і нові дані — відомості про зародження майнової і соціальної нерівності, приватної власності на рухоме майно, права успадкування на землю і, держави.

558—561 — Хлотар І об'єднує державу франків, проте після його смерті держава знову розпадається. На три самостійних областей у складі Франкської держави: 1) Нейстрії — Північно-Західної Галлії з центром у Парижі; 2) Австразії — північно-східної частини Франкської держави, що включала споконвічні франкські області по обох берегах Рейну і Маасу; 3) Бургундії — території колишнього королівства бургундів.

На початку VII ст. держава знов обєднується за правління короля Хлотаря ІІ (613 – 629рр.) але швидкими темпами відбувався процес посилення позицій знаті, як нащадків германської, так і галло-римської аристократії. Зростання великого землеволодіння і приватної влади великих землевласників призвело до ослаблення королівської влади. Позбувшись унаслідок щедрих земельних роздавань значної частини своїх володінь і прибутків, франкські королі виявилися безсилими в боротьбі із сепаратистськими настроями великих землевласників.

В період з 629—639 роки — Дагоберта, ще раз об'єднує всю держав. Але після його смерті у середині VII ст. королівська влада зазнала занепаду і вирішення державних справ перейшло в руки майордомів, яких призначав король із представників найбільш сановних аристократичних родин. Наприкінці VII ст. фактична влада у всіх областях королівства опинилася в руках майордомів. Спочатку це були посадові особи, що очолювали королівське дворове управління. Потім майордоми перетворилися на найбільших землевласників. Все управління кожної з областей королівства зосереджувалося в їх руках, і майордом виступав як вождь і військовий ватажок місцевої земельної аристократії.Після тривалої боротьби в середовищі франкської знаті у 687 р. майордом Австразії Піпін Герістальський став майордомом усієї Франкської держави. Саме він поклав початок новій династії франкських королів, яка пізніше за ім'ям найвидатнішого зі своїх представників — Карла Великого — отримала назву династії Каролінгів. Останнім представником Меровінгів на Франському престолі був король Хільдерік III який привив у 743-751 роках, і мав лише символічну владу. У листопаді 751 року Хільдерік був скинутий і пострижений у ченці.