8.Ассирійська держава: віхи історії від утворення до падіння.

У першій половині ІІІ тисячоліття до н. е. в північному Межиріччі, на правому березі річки Тигр, було засновано місто Ашшур. Від назви цього міста й походить назва держави - Ассирія, яка незабаром стала однією з наймогутніших держав Західної Азії. До кінця 10 ст. до н. е. ассирійці встановили своє панування в усьому Північному Межиріччі й навіть вийшли за його межі. Звісно для того що стати такою войовничьою державою потрібно була потужна військова сила яка в асирійців була і перевершувала армії сусідніх держав не тільки в кількості а й в організованості. Військо складалося з професійних воїнів: були колісничні підрозділи, кіннота, піхота. Вони першими стали виготовлення залізну зброю. Вміли , застосовувати стінобитні механізми й запалювальні снаряди, перепливати річки на надувних шкіряних мішках. 

Серце цієї країни — місто-держава Ашшур розташовувалось на річці Тигр, яке отримало назву від бога ассирійців Ашшура. У кінці XIII ст. до н. є. Ассирія була наймогутнішою державою але це тривало не доаго і нове піднесення почалося у Х-ІХ ст. до н. є. Одним з найвидатніших ассирійських царів був Тіглатпаласар III (745-727 pp. до н. е.), який провів докорінну реорганізацію військової справи, ввівши однотипне озброєння і розділивши армію за родами зброї (піхота, кіннота, допоміжні частини, колісниці). Створена була також розвідка. У 729 р. до н. е. приєднав Вавилонське царство. Відтоді Ассирії належали всі землі «від Верхнього моря, де сідає сонце, до Нижнього моря, де сонце сходить», тобто від Середземного моря до Перської затоки. Тож ассирійський цар став володарем усієї Західної Азії. Кожний цар Ассирії намагався перевершити в жорстокості попередника. Спадкоємці Тіглатпаласара III впродовж ста років успішно зберігали гігантську імперію. Вони знищували храми та святині інших народів, убивали жерців, забирали релігійні символи.

Останнім значним царем Ассирії був Ашшурбанапал (Сарданапал). Вільно володіючи трьома мовами, він захоплювався історією та літературою, писав вірші. У його палаці в Ніневії була зібрана найбільша в усьому Стародавньому світі бібліотека, яка складалася з десятків тисяч клинописних табличок. Ассирійська культура пережила при Ашшурбанапалі свій останній злет. Ассирійське мистецтво було наповнене пафосом сили, прославляло міць, перемоги і завоювання ассирійських володарів. Ассирійська влада у Передній Азії не була довготривалою. У 612 р. до н. є. її столиця була захоплена об'єднаним війсь ком вавилонян та мідійців. Після цього землі Ассирії були поді лені між переможцями і більше Ассирійська держава ніколи не відроджувалася, хоча ассирійці як народ збереглися й донині.

9.НАЙДАВНІШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ІНДІЇ.

Територія Індії була заселена з давніх часів. Найдавніше населення Індії створило свою самобутню культуру. У результаті розкопок було виявлено залишки двох великих міст. їх назвали Мохенджо-Даро та Хараппа. Вони були засновані у III тис. до н.е. на берегах ріки Інд. Це залишки першої відомої цивілізації Індії, яку вчені назвали Хараппською.Особливий інтерес становлять руїни стародавнього міста Мохенджо-Даро, яке збудоване за точним планом. Вулиці які простягалися з півночі на південь перетинали з тимиякі йшли з заходу на схід під прямим кутом. Ширина вулиць сягала 10 м. Вулиці були забудовані дво або триповерховими будинками з випаленої цегли. В місті також була системи каналізації. Високого розвитку в містах досягло ремесло, із бронзи виготовляли знаряддя праці та зброю, а також статуетки людей і тварин. Стародавні індійці вирощували пшеницю, ячмінь, горох, цукрову тростину, рис, бавовну, та ін. У містах велася жвава торгівля; торгували з Південною Індією, Персією, Середньою Азією, Дворіччям. Уже в III тис. до н.е. у індійці зявилась ієрогліфічна писемність. Однак прочитати їх написи поки що не вдалося.

У середині II тис. до н.е. в Індію з північного заходу прийшли індоєвропейські племена аріїв. Вони вели напівкочовий спосіб життя. Прийшовши в нову місцевість, арії на деякий час осідали на ній. Там вони будували укріплені поселення, засівали ячменем та пшеницею поля, в околицях випасали худобу. Священними тваринами в аріїв були кінь та корова. На чолі племені стояв вождь — ймовірно, раджа. Його влада обмежувалася племінною радою. Арії вшановували велику кількість богів. Богом вважався сам вогонь, його називали Агні. Мітра був богом справедливості, правди і доброчесності. Царем богів називався бог грози та блискавки — Індра. Богом справедливості і правосуддя був Варуна. Арії поступово розселилися по всій Індії та перейшли до осілого способу життя. Переходячи до хліборобства та осілості, арії змішалися з місцевим населенням і утворили разом із ним єдиний індійський народ. У VIII ст. до н.е. з’являються в Індії численні князівства та держави. Також у аріїв була і священна книга , створеними у II тис. до н.е., яка мала назву Веди. Веди вважалися джерелом найдавніших і найважливіших знань людства. За назвою Вед період панування аріїв в Індії прийнято називати Ведійською цивілізацією.

До VI ст. до н.е. Північна Індія поділялася на безліч царств. З часом одне з них — Магадха — швидко зміцнилося і розширилось. Близько 330 р. до н.е. полководець Александр Македонський заволодів усією Західною Індією. Визвольний рух проти завойовників очолив Чандрагупта, з роду Маур’їв. Він став засновником могутньої держави Маур’я. Йому вдалося об’єднати всю Північну та Центральну Індію. Онук Чандрагупти Ашока підкорив сусідні царства у Південній Індії. Індійські перекази приписують Ашоці велику будівничу діяльність, розширення зрошувальних робіт і заснування в містах численних лікарень. Ашока прагнув зробити населення своєї держави єдиним народом з єдиною релігією — буддизмом. Але такого об’єднання царю не вдалося здійснити. Томущо білішісті населення вірили в своїх місцевих племенних богів. Держава Маур’я була не централізованою тому була недовговічною. Вже у II ст. до н.е. вона розпалас