37.Причини та наслідки хрестових походів.

Європейське рицарство в цей час перебувало в досить складній ситуації. Право майорату (першості в успадкуванні) спричиняло те, що маєток феодала успадковував лише його старший син, а молодші змушені були самі шукати засобів до існування. У результаті з’явилися безземельні рицарі, що грабували та влаштовували криваві війни зі слабшими сусідами.

Протягом семи років європейські країни потерпали від голоду, епідемій чуми та інших хвороб. Усі чекали на Божу кару за свої гріхи та були готові спокутувати їх паломництвом до Святої Землі або іншим подвигом за віру. Паломники, що поверталися з Єрусалима, відвідавши Гроб Господній (місце поховання Ісуса Христа), розповідали про переслідування християн турками-сельджуками.

Візантійський імператор Алексій І Комнін звернувся до Папи Римського з проханням про допомогу через постійні напади турків-сельджуків. Його заклик було почуто.

27 листопада 1095 р. в південнофранцузькому місті Клермон відбувся великий церковний собор. Після його завершення Папа Урбан II звернувся з промовою до натовпу, який зібрався на площі. Він закликав усіх до походу на Схід заради визволення Палестини з-під влади «невірних» і повернення християнам Гробу Господнього. Усім визволителям Святої Землі Папа пообіцяв спокутування гріхів. «Нехай стануть віднині воїнами Христа, — промовив Урбан II, — ті, що раніше були грабіжниками. Нехай справедливо б’ються з варварами ті, що раніше воювали проти братів і родичів».

Наслідки руху хрестоносців.

Хрестові походи супроводжувалися величезними людськими втратами ворогуючих сторін. На організацію походів та облаштування хрестоносців на Сході було витрачено неймовірні кошти. Західноєвропейські феодали поспішили збудувати на завойованих землях неприступні замки-фортеці. Вони стали оплотом панування хрестоносців. Деякі із цих споруд можна віднести до шедеврів середньовічного мистецтва.Хрестоносці, щоб захиститися від ворогів, будували потужні кам'яні фортеці, здатні витримати тривалі облоги. Найбільш відома серед них — Крак де Шевальє, розташована в Сирії (рис. 8). Їй належало особливе стратегічне положення. Фортецю захищали дві високі стіни, що охоплюють великий простір. Дев'ять веж гарантували високу обороноздатність фортеці. Гарнізон Крака налічував дві тисячі осіб. Система глибоких колодязів (до 27 м) і дев'ять водозбірних цистерн забезпечували гарнізон водою. У фортеці були вітряки, печі, давильні, система водогону. Кількаразові спроби мусульман захопити Крак були марними.

Проте завоювання хрестоносців виявилися недовгочасними. Серед великих європейських феодалів-завойовників не існувало єдності, часто спалахували усобиці. Війни з мусульманами були вкрай виснажливими. Хрестоносці не мали надійних союзників, а місцеві жителі чинили рішучий опір завойовникам. Одна за одною держави хрестоносців припиняли існування. У 1291 р. мусульмани захопили Акру — останню християнську фортецю на Близькому Сході. В XI—XIII ст. помітно змінилося становище в європейських державах. Тепер більшість рицарів воліли служити королю, а не ризикувати життям за морем. Зміцніли європейські міста, які звільнилися від опіки своїх сеньйорів, що вирушили на «Божий подвиг». Багато міст розбагатіли на заморській торгівлі, отримавши торговельні привілеї від правителів хрестоносців. Завдяки Хрестовим походам європейці запозичили у східних країн вітряки, водяне колесо; навчилися вирощувати баштанні культури, гречку, абрикоси, лимони. Хрестові походи сприяли зміцненню могутності й авторитету католицької церкви. Проте християнським державам не вдалося підкорити країни Близького Сходу.