2 Сходинка

Інтереси, потреби і досвід дитини

Наслідуючи дорослих, дитина говорить тихенько, щоб не турбувати інших. Вона охоче допомагає доглядати хворих, подає ліки. Любить, коли за її допомогою шанобливо і лагідно звертаються. Отримує від цього задоволення. У неї поліпшується настрій. Просить відповісти, чи не шкода бабусю, що вона захворіла. Розповідає, як шкодує за те, що сталося. Любить, наприклад, бабуся і хоче, щоб вона чим скоріш одужала. Говорить їй приємні та лагідні слова. Бажає одужати. Інколи діти не проявляють співчуття, а – навпаки.

Дитина й родина

Вживайте приємні та лагідні слова, щоб діти вам наслідували. Показуйте їм приклад співчутливого спілкування. Розкажіть, що коли до хворого звертатися доброзичливо, із співчуттям, то це допомагає подолати хворобу. Біль і хвороба відходять, якщо чують хороші слова. Зверніть увагу, що раніше людей лікували словом. Привчайте співчувати не лише знайомим і рідним, а й оточуючим. Учіть дітей ввічливо і привітно звертатися. Поясніть, що хороші слова відганяють різні хвороби. Слідкуйте за мовою і ставленням дитини до хворих.

Дитина й вихователь

Нехай діти пригадають правила культури поведінки в спілкуванні з оточуючими. Чи приємно дітям, якщо хтось поцікавиться станом їхнього здоров’я або побажає “Доброго здоров’я”. Пошукайте з дітьми пояснення народній мудрості: “Поспівчував хворому – повернув йому половину здоров’я”. Нехай спробують розказати про своє співчуття та до себе. Можливо діти пригадають співчутливі лагідні слова, які допоможуть зміцнювати здоров’я. Зацікавте дітей народними способами зміцнення та зцілення здоров’я, і, зокрема, словом. З добрим словом, вірою і надією людина швидше долає недуги та виліковується. Хай діти самі пошукають, які слова важливо говорити, якщо хтось захворів чи поранився. Чи помічали діти, коли більше болить: як жаліють їх, чи коли на них кричать. Можливо діти здогадаються, чому так буває. Поясніть, що недобрим словом можна дуже боляче поранити людину і ушкодити її здоров’я. Щоб цього не сталося, треба говорити хороші слова.

В.Нестайко “Нуся”; Д.Лунич “Чарівні слова”; В.Багірова “Оце так навчилася”.

Задоволення дитини в довкіллі

Вдається до добрих і лагідних слів, коли бачить тих, хто потребує співчуття. У повсякденному житті дитина співчуває хворим, інвалідам. Запитує в дорослих чи однолітків після перенесеного ними захворювання: “Ти вже не хворий? Тобі вже краще?” У сюжетно-рольовій грі “Поліклініка” співчутливо звертається до своїх пацієнтів. Запитує: “Як себе почуваєте?”, “Що у вас болить?” Звертається до однолітків: “Чому ти не поцікавився, чи хворіє Катя?”, “Коли вона одужає, то прийде до дитсадка?” Використовує в своєму мовленні привітні слова.

Майбутнє дитини

Доброзичливо звертається до людей. Із співчуттям ставиться до тих, хто потрапив у біду, захворів. Пропонує свою допомогу. При догляді за хворим заспокоює його, переконує сподіватися на краще, на одужання. Розуміє, що в силі слова – здоров’я. А “словом можна вбити і знесилити людину”. Намагається спілкуватися в коректній формі, щоб не зачепити душевний спокій людини. Потребує такого ж спілкування. Але не зважає й на грубість, зухвалість, неуважність, байдужість, відстороненість.

Минуле в сьогоденні дитини

З давніх-давен побутувала думка, що словесна отрута страшніше зміїної. Народна мудрість попереджає: “Остерігайсь злого слова, воно може вдарити сильніше ножа”. Лайка в українського народу – це ознака невихованої, нездорової людини. “Весела думка – половина здоров’я”. Бажали здоров’я через народну пісню, колискову, колядки, щедрівки, казки. Богатирі – люди наділені великою силою здоров’ям і моральною довершеністю. Вони допомагали людям, не кривдили тварин.