6.2. Об'єкти раціоналізаторських пропозицій

Раціоналізаторська діяльність — це найбільш поширений вид технічної творчості, яка за своєю новизною і технічним рівнем є нижчою від винахідництва. Проте цей вид творчості доступний практично кожному працівникові і тому він за своїми масштабами перевищує винахідництво. Наведені та деякі інші чинники роблять раціоналізаторську діяльність чи не найбільш ефективною. Своїм масовим застосуванням раціоналізаторські пропозиції інколи здатні давати більший економічний ефект, ніж винаходи. Економія від використання раціоналізаторських пропозицій у підсумку буває більшою, ніж від використання винаходів. Саме тому раціоналіза­торство як форма технічної творчості заслуговує на всіляке заохо­чення і стимулювання, а його результати — раціоналізаторські про­позиції — потребують надійної правової охорони. Але слід зазна­чити що досить часто заявки на винаходи відхиляються тому, що втрачена їх новизна, але пропозиція у своїй суті є винаходом, і в таких випадках буде доречною правова охорона раціоналізаторсь­ких пропозицій.

Трудівники України звикли до раціоналізаторської діяльності, оскільки вона приносить користь підприємству, де працює раціо­налізатор, і самому раціоналізатору давала право на певну винаго­роду, моральне задоволення від своєї суспільно корисної діяль­ності. Раціоналізаторство є невід'ємною складовою частиною ви­робничої діяльності, що не може розвиватися без постійного і си­стематичного удосконалення. Воно спрямоване на удосконалення продукції, технології самого виробництва, техніки та іншого облад­нання і стосується будь-якої сфери — промисловості, транспорту, оборони, охорони здоров'я, сільського господарства тощо. Широке використання пропозицій, спрямованих на удосконалення процесів суспільно корисної праці, і дає досить помітний позитивний ефект.

Раціоналізатори завжди були у пошані в Україні. їх діяльність заохочувалася і стимулювалася, вони наділені рядом прав і пільг.

Нині раціоналізаторська діяльність регулюється ЦК України, Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів промисло­вої власності та раціоналізаторських пропозицій (далі — Тимчасове положення), затвердженим Указом Президента України від 18 ве­ресня 1992 р., та Методичними рекомендаціями про порядок скла­дання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затвердженими наказом Держпатенту України від 27 квітня 1995 р. Держпатент України прийняв ряд відомчих нормативних актів, спрямованих на поглиблену регламентацію регулювання раціоналі­заторської діяльності. Тимчасове положення змінене Указом Прези­дента України «Про визнання такими, що втратили чинність, Указів Президента України у зв'язку з прийняттям законів України щодо промислової власності» від 22 червня 1995 р.

Відповідно до наведених нормативних актів раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, яко­му вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва, техніки або складу матеріалів.

Отже, раціоналізаторська пропозиція має стосуватися виробів, технології, задіяної техніки або складу матеріалів. Власне, це і є об'єкти раціоналізаторських пропозицій. Це можуть бути конструк­тивні вирішення виробів, технологічні процеси, тобто і способи, а також речовина (склад матеріалів). Але не треба розуміти наведе­ний перелік об'єктів як обмеження раціоналізаторства. Раціоналіза­торська пропозиція може стосуватися будь-якої сфери суспільно корисної діяльності людини. Це може бути удосконалення медич­них інструментів та апаратури, зв'язку і транспорту тощо.

До раціоналізаторської пропозиції за загальним правилом вста­новлюється три необхідні вимоги: 1) вона має стосуватися профілю підприємства, якому ця пропозиція подана; 2) має бути новою; 3) має бути корисною підприємству, якому вона подана.

Раціоналізаторська пропозиція подається тому підприємству, якому відповідає за профілем його діяльності. При цьому немає значення, де працює раціоналізатор і чи працює він взагалі. Раціо­налізаторська пропозиція стосується діяльності підприємства, якщо вона може бути використана в технологічному процесі цього під­приємства, у продукції, що ним виробляється, у задіяній техніці або матеріалах.

Подана пропозиція визнається новою, якщо вона є новою для даного підприємства, якщо її сутність на цьому підприємстві до по­дачі заяви на неї не була відома. Для встановлення новизни раціо­налізаторської пропозиції використовуються усі наявні на під­приємстві джерела інформації, що можуть містити відомості про цю або подібну пропозицію.

Однак новизна пропозиції не втрачається, якщо вона викорис­товується за ініціативою її автора не більше як три місяці до подан­ня заяви. Безперечно, йдеться про використання її на тому підпри­ємстві, якому подана заява на цю пропозицію.

Раціоналізаторська пропозиція визнається корисною для під­приємства, якому вона подана, якщо її використання дає змогу під­вищити економічну ефективність виробництва, одержати кращий доход (прибуток) або одержати інший позитивний ефект. Позитив­ний ефект може полягати в будь-якому підвищенні технічного рівня виробництва, поліпшенні умов та безпеки праці, зниженні негативного впливу на навколишнє середовище тощо.

Згадувані Методичні рекомендації про порядок складання, по­дачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію (далі — Ме­тодичні вказівки) містять ряд умов, за наявності яких подана про­позиція не може бути раціоналізаторською. Це передусім запози­чення чужого досвіду без власного творчого внеску, пропозиції, що містять відомі рішення тощо.

Іншу групу пропозицій, що не визнаються раціоналізаторськи­ми, складають такі, що погіршують умови праці, якість продукції і робіт, викликають або збільшують рівень забруднення навколиш­нього середовища, знижують надійність та інші показники якості Продукції. Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, шо ли­ше ставлять завдання, але не дають конкретного вирішення.

6.3. Об'єкти захисту від недобросовісної конкуренції

Зазначені об'єкти захисту від недобросовісної конкуренції у точ­ному значенні цього слова не є об'єктами промислової власності, але вони прирівняні до них, оскільки мають своєю метою захист від недобросовісної конкуренції.

Відомо, шо конкуренти у боротьбі за ринок часто вдаються до використання неправомірних засобів у цій боротьбі. Ця неправомір­на діяльність набуває досить загрозливих масштабів, що наносять велику шкоду економіці будь-якої держави. Тому вже в Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. недобро­совісна конкуренція була проголошена як протиправна дія, спрямо-

Об'єкти нетрадиційних рішень вша на порушення прав на об'єкти промислової власності. Кон­венція поклала на своїх членів обов'язок забезпечити громадянам країн, шо стали членами Паризького союзу, ефективний захист проти недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конку­ренції Конвенція вважає будь-який акт конкуренції, шо суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема, за­бороні підлягають:

1) усі дії, здатні будь-яким способом викликати змішування щодо підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента;

2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльнос­ті, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;

3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо ха­рактеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до засто­сування або кількості товарів.

Захист від недобросовісної конкуренції в Україні здійснюється аконом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від червня 1996 р. Закон визначає дії, що визнаються недобросовіс­ною конкуренцією. Ними визнаються будь-які дії в конкуренції, по суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Відносини, що складаються у зв'язку із захистом від недобро­совісної конкуренції, регулюються зазначеним Законом, а також законами України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про Антимонопольний комітет України», «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими актами законодавства, виданими на підставі законів і постанов Верховної Ради України.

Об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції є своєрідні дії. Якщо об'єктами правової охорони результатів інтелектуальної ' шості є її результати, то об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції є також результати інтелектуальної діяльності від не­змірних посягань. Але в першому випадку передбачається охорона прав у широкому значенні цього слова, а в другому — лише захист проти неправомірних дій третіх осіб.

Об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції можуть бути неправомірні дії, що в Законі згруповані у три групи: 1) неправо­мірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця); 2) створення перепон (перешкод) господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції і досягнення непра­вомірних переваг в конкуренції; 3) неправомірний збір, розголо­шення і використання комерційної таємниці.

Кожна з цих груп складається з окремих видів неправомірних дій.

До першої групи належать:

1. еправомірне використання чужих позначень, рекламних мате­ріалів, упаковки.

Неправомірним визнається використання без доз­волу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найме­нування, торговельних марок, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, географічних зазначень місць походження то­варів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого гос­подарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх ви­користання.

Використання у комерційному найменуванні власного імені фі­зичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені подається який-небудь відрізняльний елемент, що виключає змішу­вання з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

2. Неправомірне використання товару іншого виробника. Неправо­мірним використанням товару іншого виробника є введення в гос­подарський оборот під своїм позначенням товару іншого виробни­ка без дозволу уповноваженої на те особи.

3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу. Копіюванням зовніш­нього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу ін­шого господарюючого суб'єкта (підприємця) в господарському обігу без однозначної вказівки виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підпри­ємця).

4. Порівняльна реклама. Дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця). Купівля -продаж товарів, виконаних робіт, надання послуг із при­мусовим асортиментом. 3. Схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця). 4. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника). 5. Схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом. РОЗДІЛ 6

(підприємця) — учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб'єкту (під­приємцю) — учаснику договору, безпосередньо або через посеред­ника, компенсації або інших переваг.

6. Підкуп працівника постачальника. Це надання або пропону­вання Йому конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайно-вих благ за неналежне виконання або невиконання працівником службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки то­варів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

7. Підкуп працівника покупця. Ті ж самі дії, що і працівника по­стачальника.

8. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких щодо ін­шого господарюючого суб'єкта (підприємця) шляхом порушення чинного законодавства, що підтверджене рішенням державного ор­гану, наділеного відповідною компетенцією.

Третю групу неправомірних дій, спрямованих на порушення до­бросовісної конкуренції, складають:

/. Неправомірне збирання комерційної таємниці. Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправ­ним способом відомостей, шо відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало або могло за­вдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

2. Розголошення комерційної таємниці. Розголошенням комерцій­ної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповно­важеної на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодав­ства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці ві­домості були довірені в установленому порядку або стали відомими у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

_{РОЗДІЛ 7}

Суб'єкти права інтелектуальної власності