2.4. Інтелектуальна власність України та її вплив на соціально-економічний розвиток держави

Україна з давніх часів славилась і славиться своїм потужним творчим потенціалом. Українські літератори і художники, компози­тори і музиканти, співаки і танцюристи та інші митці викликали і викликають захоплення в усьому світі. Українські вчені, конструк­тори та інші розробники, які вписали не одну славну сторінку в іс­торію розвитку світової науки і техніки, також відомі світу. Деякі з них стали лауреатами Нобелівської премії, але вже як громадяни іншої країни, інші взагалі не дістали визнання своїм відкриттям та іншим науково-технічним досягненням.

Усьому світу відомі імена В. Всрнадського, Ю. Кондратюка, І Пулюя, але два останніх так і не дочекалися визнання за свого життя.

В Україні народилися сім лауреатів Нобелівської премії, але жо­ден з них не одержав цю престижну премію як громадянин Ук­раїни, а найгірше те, що вони у цьому не винні.

Україна і зараз володіє потужним творчим потенціалом, частина якого розкривається, дістає своє застосування у більш благодатних умовах інших країн. Проте Україні ще є що зберігати. її творчий потенціал невичерпний.

Україна завжди славилася досить активним винахідництвом. За радянських часів до патентного відомства колишнього СРСР трети­на заявок на винаходи від загальної кількості надходила з України. Багато заявок на винаходи і зараз патентуються у Москві.

Українська держава вживає цілу низку заходів, спрямованих на посилення охорони інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності. За роки незалежності прийнято нове законодавство Ук­раїни про інтелектуальну власність.

Високий рівень інтелектуальної діяльності в країні зумовлює її політичну, економічну, територіальну незалежність. Держава, що опирається на потужний інтелектуальний потенціал, почувається у світовому співтоваристві набагато впевненіше. Інтелектуальний по­тенціал зумовлює рівень виробництва, побуту, добробуту народу. Півдснноазіатські країни давно взяли курс на використання досяг-

Право інтелектуальної власності в Україні

нень науки. Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Малайзія та деякі інші країни цього регіону вважають за основне джерело багатства працю, особливо працю, поєднану із використанням досягнень на­уки та нових технологій у промисловості і сільському господарстві.

За даними ООН найкращі досягнення в економіці за останні ро­ки належать Китаю. Швидких темпів економічного розвитку і при­росту досягли країни, шо займають послідовний ряд перших 15 місць за цими показниками: Китай, В'єтнам, Сінгапур, Таїланд, Малайзія, Південна Корея, Індонезія, Тайвань, Папуа-Нова Гвінея, М'янма, Шрі-Ланка, Туніс, Уганда, Індія, Філіппіни.

Усі цивілізовані народи ставлять науку та її носіїв на вищий суспільний щабель. На те є причина. Вона полягає у тому, що кож­ний народ посідає те місце у світі, на якому стоїть його наука. І чим вищий цей щабель, тим більше пошани, тим більше економічних успіхів має народ.

Ще не так давно валовий національний продукт Південної Ко­реї у розрахунку на душу населення обчислювався десятками до­ларів на рік. Рівень досить бідної країни. За останні роки цей по­казник перевищив 4 тисячі доларів. Зазначені успіхи були досягнуті в основному за рахунок раціонального використання науково-тех­нічних досягнень. Ще за радянських часів ми пишалися новою і справді прогресивною технологією — безперервним розливом сталі. До 90—100 відсотків сталеплавильних заводів світу перейшли на цей прогресивний спосіб розливки сталі. Батьківщиною розробки цієї технології була Україна, проте в ній спосіб не дістав широко­масштабного використання.

Відомо, що інтелектуальний рівень того чи іншого суспільства формується з трьох складових — освіти, культури (у самому широ­кому значенні цього слова) і науки. У Південній Кореї із 100 ви­пускників середніх шкіл ще 10 років тому до вищих навчальних закладів вступали 80. В Україні із 100 випускників середніх шкіл до вищих навчальних закладів вступали лише 22. За останні роки ця цифра збільшилася приблизно до 37 за рахунок комерційних вищих навчальних закладів.

Україна була і залишається потужною інтелектуальною держа­вою, її інтелектуальний рівень зумовлював досить високий науко­во-технічний рівень виробництва та інших сфер суспільно-корис­ної діяльності. За рядом показників Україна посідає провідні місця в науці — математиці, інформатиці, фізиці, матеріалознавстві та в деяких інших напрямах. Є певні успіхи в медичній та гуманітарних науках. Президент НАН України Б. Є. Патон не раз підкреслював, що лише та держава і те суспільство спроможні досягти високого економічного, соціального і культурного рівня, зрештою, жити від­повідно до сучасних цивілізованих стандартів, які мають високо-розвинену науку, забезпечують основні національні потреби краї­ни, її національну безпеку у широкому розумінні цього терміна.

Про достовірність наведених висновків свідчать такі дані На по­чатку XX ст. лише 10 відсотків валового внутрішнього продукту в розвинених країнах забезпечувалося за рахунок науково-технічної діяльності. За висновками авторитетних спеціалістів у кінці XX ст. цей показник зріс до 80 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок раціонального використання досягнень інтелектуальної діяльності.

Це ще раз підтверджує пріоритетність інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України. Адже в XXI ст. весь внутрішній валовий продукт у високорозвинених країнах практич­но одержуватиметься за рахунок раціонального використання ре­зультатів інтелектуальної діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що зростання ролі і значення інте­лектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку Ук­раїни йде не лише за рахунок природничо-технічних наук. Зростає значення гуманітарних наук і не лише у їх впливі на формування морального обличчя суспільства в цілому. Гуманітарні науки стають основою для розвитку культури, яка в останні десятиріччя стала ак­тивно індустріалізуватися і приносити підприємцям вагомі прибут­ки. Має місце активне поєднання здобутків науки і техніки з досяг­неннями літератури, мистецтва та культури в цілому. Зростає шоу-бізнес, значення якого не можна ігнорувати. Україна тут також має безперечні усггіхи. Шоу-бізнес — це не лише спосіб чи форма за­доволення естетичних потреб населення, це, передусім, робочі міс­ця, зайнятість, одержання економічної вигоди, впровадження до­сягнень культури в побут і життя тощо.

Одним із способів перетворення наукових досягнень у безпосе­редню продуктивну силу е винахідництво. Це основна рушійна си­ла науково-технічного прогресу. Його значення в умовах незалеж­ності України не зменшилося. Винахідництво потребує всілякої підтримки з боку держави. Україна й зараз може похвалитися до­сить значними винаходами та іншими науково-технічними досяг­неннями.

США дуже цікавлять результати наукових досліджень українсь­кого генетика Юрія Глеби. Він уже багато років веде свої наукові досліди там. Кримський винахідник Валентин Ставинський запро­понував нові технології зрошування сільськогосподарських угідь, які здатні революціонізувати цей досить складний і дорогий процес. Український винахідник Михайло Матіяш запропонував унікальний спосіб підняття підводного човна «Курськ».

Перспективні розробки технологій виплавки такого рідкісного металу, як титан. Для Його виробництва Україна має і сировинну базу, і напрацьований науково-виробничий потенціал.

Значні досягнення нашої країни у розробці та виготовленні га­зових турбін і агрегатів для перекачування газу і вироблення елек­троенергії. Україна в особі Сумського ВП ім. Фрунзе (нагнітаючі і газоперекачувальні агрегати, блокові електростанції), запорізьких МКЮ «Прогрес» і підприємства «Мотор-Січ» (авіаційні двигуни і агрегати на їх базі), харківського «Турбоатома» (газові турбіни ве­ликої потужності), миколаївських НВП «Машпроект» і ВО «Зоря» (корабельні і стаціонарні газові турбіни та агрегати на їх базі) має могутній науково-технічний і виробничий потенціал і входить до числа країн-грандів, виробників газових турбін і газотрубної техніки. Українські газові турбіни та їх розробники й виробники відомі в усьому світі. До них виявляють великий інтерес.

Україна має також потужний науково-технічний і виробничий потенціал з вироблення військової техніки та військової зброї. Доб­ре відомі ракети дніпропетровського заводу «Південмаш». На між­народний ринок Україна виходить зі своїми танками та стрілець­кою зброєю.

Іараз в Україні є багато технічних ідей, які потребують практично астосування і здатні принести не дише значні прибутки, а й тяти науково-технічний престиж України в очах світу. Іноземні

1 ми, шо поставляють комп'ютери в Україну, не скупляться на ламу і похвалу своїх виробів. Проте всі ці іноземні, щедрі на ламу, фірми могли залишитися далеко позаду, якби в Україні лося налагодити виробництво комп'ютерного модуля «Ю-55». *то нагадати, що Україна була однією із трьох країн світу, де ви-овлено перший персональний комп'ютер.

На думку Президента Українського союзу промисловців і під-яємців А. Кінаха, майбутнє української промисловості — у такій адукції, як комп'ютерна техніка. Україна має прогресивний ком-угєрний модуль «Ю-55», а налагодити виробництво його не мо-. А. Кінах наводить приклад одного з індійських міст — Банде-э, що експортує до різних країн програмне забезпечення комп'ю->ів на суму 700 мільйонів доларів¹. Чому б не використати досвід ІЇйського міста і не налагодити виробництво найновіших ком-отерів у нас, в Україні?

Наведений перелік ідей і розробок (а ще більший — не наведе-й) свідчить, з одного боку, про невичерпність такого джерела ржавного багатства, як інтелектуальна діяльність, а з іншого, —

0 непробивну стіну холодної байдужості чиновників до проблем,

1 розв'язання яких залежить доля України. Поки не буде встанов-на відповідальність чиновників за долю тієї чи іншої справи, до х пір у державі належного порядку не буде.

У державі багато органів, які мають ніби-то займатися пробле­ми науково-технічного прогресу. Та, на жаль, організація вико-(стання творчих здобутків в Україні пущена на самоплив. Твор-[й потенціал України використовується не в повну міру,

все ж Україна має безперечні успіхи у сфері науки, літератури мистецтва. Досягнення в галузі культури відомі всьому світу. Зро-ає значення для соціально-економічного розвитку зазначених орм суспільно-корисної діяльності.