3.2. Об'єкти суміжних прав

Відповідно до ЦК України (ст. 449), Закону України «Про ав­торське право і суміжні права» (ст. 35) об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалеж­но від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є виконання, фонограми, відеограми, програ­ми (передачі) організації мовлення.

Виконання — це представлення творів, фонограм, відеограм, ви­конань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельно­го телебачення та інших технічних засобів), а також показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводом або без су­проводу звуком).

Фонограма — це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків.

Відеограма — це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Програма (передача) організації мовлення — програма (переда­ча), створена самою організацією мовлення, а також на її* замовлен­ня і за рахунок її коштів іншою організацією.

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з'явилося нове поняття — «суміжні права». Зокрема, Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить розділ НІ, який так і називається «Суміжні права». Слід зазначити, шо до прийнятті цього Закону цивільне законодавство України не передбачало пра вової охорони суміжних прав.

Суміжні права безпосередньо пов'язані з авторськими правами саме тому вони називаються суміжними і охороняються одним За коном. Особливістю суміжних прав є те, що вони грунтуються н використанні, як правило, об'єктів авторських прав. Суміжні прав випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, викор* стання уже оприлюднених творів літератури і мистецтва. Наприї лад, поет написав слова пісні, композитор — музику до цієї пісі Але пісня може бути донесена до слухачів (користувачів) тільки пе ним виконавцем — співаком. Творчість співака є суміжною творче діяльністю з реалізації самої пісні. Це не просто використання ч жого твору, а його реалізація, якою може бути інтерпретація, пода ня тощо. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на вш не виконання пісні, яке одержало назву суміжного права.

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвит Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фік вати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, кло; тощо) без його дозволу і в такий спосіб одержувати неправомі доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і зап ваджено охорону суміжних прав.

Під суміжними правами розуміються права виконавців, виг ників фонограм, відеограм і організацій мовлення. Отже, цим няттям охоплюється чотири групи прав: 1) права виконавців; 2) З ва виробників фонограм; 3) права виробників відеограм; 4) п організацій мовлення. То постає запитання — права на що. Тс що є об'єктом суміжних прав. До об'єктів суміжних прав нале виконання, фонограми, відеограми і програми теле- чи радіо лення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізичною особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музикан­та, спів співака, танець танцюриста, декламація декламатора, керів­ництво диригентом оркестром, хором у процесі розучування і публічного виконання музичних творів або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.

Надання правової охорони об'єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використову­вати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинсь­кої літери Р у колі — ®, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (ві­деограми).

Об'єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійсню­ється будь-якою особою — професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури і мистецтва.

Виконання стає об'єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконане на території України; виконан­ня, зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Ук­раїні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але во­но включене у передачу організації мовлення, передачі яких охоро­няються в Україні.

Фонограма (відеограма) стає об'єктом правової охорони за таких умов:

— виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

— фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території Ук­раїни або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня першої публікації в іншій державі.

Об'єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття «програма» містить будь-які передачі організацій мовлення. Зазна­чені програми стають об'єктом правової охорони за умов: 1) ор­ганізації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території

ьласн

України; 2) передачі здійснюються з передавачів, розташованих

території України.

Основними об'єктами промислової власності, як уже зазначат' ся, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідниі во — один із найбільш поширених і масових видів творчості, і практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до і нахідниіггва в одних більша, в інших — менша. Країни з висої розвиненою економікою відзначаються високою винахідницьк активністю. Насамперед це стосується досить досконалої систс правового регулювання відносин у сфері науково-технічної тв чості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюв ню відносин, шо складаються у сфері створення і використання находів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій деря винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про с рону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000 р. зі нами і доповненнями від 21 грудня 2000 р. та ЦК України.

При цьому варто зробити таке застереження: закони Укр про промислову власність регулюють не творчу діяльність зі с рення винаходів чи інших об'єктів промислової власності, а спільні відносини, що складаються у процесі створення, вияв ня, оформлення, використання та охорони результатів науково-нічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-яком) гулюванню не підлягає, але право може створювати сприяі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати неспр ливі умови, за яких винахідництво буде розвиватися повільне зовсім не буде розвиватися. Щоправда, винахідництво — така і тивість людини, без якої вона існувати не може. щ

розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятлив краще, за несприятливих — гірше.

Якою мірою на цей процес впливає законодавство Ук промислову власність, покаже практика його застосува що вона не досить впливова