Завдання №27

Дати визначення понять „алергія”, „алерген”, „патоімунні механізми”, „сенсибілізовані лімфоцити”, „ алергічні антитіла”, назвати види алергічних реакцій

Алергія (сенсибілізація; підвищена чутливість; allos, ergon – інший спосіб реагування; sensibilis – чутливий) – підвищена реактивність організму на дію чужорідних речовин, частіше з антигенними властивостями (алергенів); типовий патологічний процес, що розвивається при дії антигенних подразників на організм.

Алерген (allos – інший, ergon – робота, діяльність, походження) – – чужорідна речовина, здатна викликати підвищення чутливості організму до антигенних подразників. Сенсибілізовані лімфоцити – лімфоцити з підвищеною реактивною чутливістю до алергенів. Алергічні антитіла – специфічні імуноглобуліни (IGE), що реагують з алергенами. Патоїммунниє механізми – механізми взаємодії алергенів з фізіологічною системою імунної відповіді: сенсибілізованими лімфоцитами і алергічними антитілами. Підвищена чутливість сповільненого типа (ПЧЗТ) – взаємодія алергену з фізіологічною системою імунної відповіді, що приводить до утворення сенсибілізованих Т-лімфоцитів. Підвищена чутливість негайного типа (ПЧНТ) – взаємодія алергену з фізіологічною системою імунної відповіді, що приводить до утворення хвороботворних комплексів АГ+АТ.

Назвати патохімічні та патофізіологічні механізми алергії

Патохимічні механізми розвитку алергії – механізми утворення і хвороботворної дії на організм лімфокинов і ін. медіаторів алергії. Лімфокини – біологічні активні речовини, що утворюються іммуноагрессивнимі Т-лімфоцитами (кілерами) і що беруть участь у формуванні алергічних реакцій сповільненого типа. Медіатори алергії – біологічні активні речовини, що утворюються різними соматичними клітками організму при дії хвороботворних комплексів АГ+АТ, за допомогою яких здійснюються алергічні реакції негайного типа. Патофізіологічні механізми алергії – механізми розвитку патологічних реакцій процесів і захворювань алергічного походження (бронхіальна астма, кропив'янка і ін.). Анафілаксія (anaphylaxia – беззахисність, ana – зворотна, протилежна дія, phylaxis – охорона, самозахист) – придбана підвищена чутливість організму до дії чужорідних білкових речовин (анафілактичний шок, феномен Артюса-Сахарова).

Надати визначення лихоманки, пірогенів, описати терморегуляторну теорію лихоманки, визначити її стадії.

Лихоманка (febris, лат. – кипіти, горіти, бути гарячим) – типовий патологічний процес підвищення температури тіла, в основі якого лежать нейрогуморальні механізми перебудови теплорегуляції під впливом надзвичайних подразників інфекційного і неінфекційного походження. Основними патофізіологічними проявами лихоманки є – озноб (тремтіння), жар (лихоманка), потовиділення.

Пірогени (pyr, гр. – жар, вогонь, genesis, гр. – що породжує, виробляє) – речовини інфекційної і неінфекційної природи, здатні викликати лихоманку в організмі. Високомолекулярні з'єднання, до складу яких входять білкові, вуглеводні і ліпідні компоненти.

Терморегуляторна теорія лихоманки – походження лихоманки розглядається як перебудова нейрогуморальних механізмів терморегуляції (механізмів тепловіддачі і теплопродукциі), що супроводжується накопиченням тепла в організмі.

Стадії лихоманки: підйом, стояння, зниження температури тіла .