26.Дослідить взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.

Попит на робочу силу є похідною величиною від сукупного попиту на товари та послуги. Тому реалізація задачі підвищення рівня зайнятості, особливо, коли останній не сягає природного рівня, вимагає заходів по стимулюванню сукупного попиту. Але будь-яке втручання в економіку, як в живий організм, має “побічні наслідки”. По-перше, заходи стимулювальної і монетарної, фіскальної політики можуть викликати інфляційні тенденції. По-друге, поступове підвищення сукупного попиту супроводжується не тільки підвищенням попиту на робочу силу і заробітної плати, а й зростанням питомих витрат виробництва і, як наслідок, загального рівня цін. Ця залежність була досліджена на реальних статистичних даних австралійським економістом Р. Філіпсом, який дійшов висновку, що інфляція і безробіття пов’язані зворотною залежністю. Графічна інтерпретація цієї залежності отримала назву кривої Філіпса.

Н аведена модель свідчить про те, що висока інфляція виключає значний рівень безробіття, тобто суспільство за зниження безробіття платить ціною інфляції і повинно вибрати або те, або інше. При вирішенні цього питання уряд повинен зробити оптимальний саме для конкретної ситуації вибір.

Модель кривої Філіпса не може пояснити стагфляцію, яка реально розвивалась в різних країнах і свідчила про удосконалення взаємозв’язку між зайнятістю та інфляцією та необхідність інших підходів до теоретичного аналізу цього зв’язку. Такий підхід був знайдений в межах концепції природної норми безробіття та розрізнення коротко- і довгострокової кривої Філіпса з використанням теорій адаптивних та раціональних очікувань.

Т еорія адаптивних очікувань, (М. Фрідмен) стверджує, що люди оцінюють можливий рівень інфляції в майбутньому, виходячи з поточних і попередніх тенденцій в динаміці цін, і використовують цю оцінку при формуванні вимог до номінальної зарплати з метою збереження існуючого рівня реальної. Відхилення реального рівня інфляції від очікуваного створює умови збереження альтернативи між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді. Але короткострокова крива Філіпса постійно зміщується вправо. Це пояснюється тим, що економіка повертається до природного рівня безробіття, але за вищого рівня цін у зв’язку з тим, що саме очікування викликають інерційну інфляцію (рух від точки А. до точки В, від С до Е).

Згідно з теорією раціональних очікувань інфляційні очікування суб’єктів ринку ґрунтуються на реалістичному розумінні механізмів функціонування ринкової економіки, чинників інфляції, насамперед заходів уряду по реалізації економічної політики. Вимоги до номінальної заробітної плати, що ґрунтуються на раціональних, а тому реалістичних очікуваннях, дають змогу утримати досягнутий рівень реальної заробітної плати. Тому питомі витрати на виробництво у реальному вираженні не скоротяться, прибутки не зростуть, виробництво не матиме стимулів до розширення, і не відбудеться скорочення безробіття навіть у короткостроковому періоді як первинна реакція на стимулюючі заходи уряду. Графічна інтерпретація адаптивних та раціональних очікувань виявляє довгострокову криву Філіпса як вертикальну лінію, що показує відсутність впливу інфляції на рівень безробіття.