21.Розкрийте сутність грошово-кредитної політики, її завдання, види, інструменти.

Монетарна політика  це мистецтво управління пропозицією грошей. Згід­но ЗУ «Про НБУ» монетарна політика — «це комплекс заходів у сфе­рі грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання еко­ном. зростання, стримання інфляції та забезпечення стабі­льності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу».

Цілі ГКП поділяють на кінцеві (основні, стратегічні) та проміжні (допоміжні, тактичні).

Кінцеві цілі  це макро- змінні, що характеризують загальні результати функціонування економіки і на досягнення яких монетарна політика має націлювати весь комплекс своїх заходів  зростання реального ВВП, зменшення без­робіття та зниження інфляції. Окремі кінцеві цілі узгоджуються між собою (зростанння ВВП  зменшення безробіття), але можуть бути й суперечними (зменшення інфляції  зростання ВВП, зменшення безробіття).

Проміжні цілі  макро- змінні, що опосередковують вплив монетарної політики на кінцеві цілі  пропо­зиція грошей, % ставку, обсяг кредитування, рівень за­боргованості тощо.

Інструменти ГКП:

Операції на відкритому ринку  купівля-продаж ЦБ ц/п на відкритому ринку з метою регулю­вання пропозиції грошей. шляхом впливу на резерви банків як компонента грошової бази і, з урахуванням грошового мультиплікатора, зміни пропозицію грошей в економіці. Розрізняють динамічні (мета  ці­леспрямовані зміни величини банківських резервів і пропозиції грошей) і захисні операції (покликані нейтралізувати дію чинників, які можуть викликати небажані зміни в банківських резервах і пропозиції грошей).

Операції на валютному ринку — це валютні інтервенції, які здійснюються у формі купівлі-продажу ЦБ ін. валюти. Якщо ЦБ виходить на валютний ринок як покупець, то на певну суму він збільшує обіг нац. валюти. І навпаки. Операції на валютному ринку справляють прямий вплив на банківські резерви, грошову базу і пропозицію грошей, проте основна мета  регу­лювання курсу нац. валюти та валютних резервів.

Облікова (дисконтна) ставка  це % ставка, за до­помогою якої НБУ надає кредити бан­кам для рефінансування їхньої діяльності. Облікова ставка є най­нижчою серед ставок рефінансування і водночас слугує орієнти­ром для всієї системи % ставок. З її зниженням знижуються інші ставки рефінансування, зростає попит банків на кредити ЦБ, що збільшує резерви банківської системи, обсяги кредитування економіки і — пропозицію грошей. Практика показує, що у разі підвищення рівня інфляції на 1 %, облікова ставка зростає на 1,5 %, а у разі зниження темпів приросту ВВП на 1 % — зменшується на 0,5 %.

Нормативи обоє 'язкового резервування  це мінімальні но­рми депозитів банків, які вони зобов'язані зберігати на безпроцентних рахунках ЦБ  з одно­го боку це гарантує мінімальний рівень ліквідності банків, з іншого  виступає як інструмент, за допомогою якого ЦБ впливає на здатність банків збільшувати пропозицію грошей, тобто створювати гроші.

Види монетарної політики:

Стриму­вальна або політика "дорогих грошей"  спрямована на об­меження зростання цін у нац.економіці. Цю по­літику ЦБ може про­водити, продаючи державні ц/п на відкритому ринку, збіль­шуючи норму резервування та під­ вищуючи облікову ставку. Ці заходи зменшують резерви банків або розмір грошового мультиплікатора, а отже пропозицію грошей, а відтак су­купні видатки, що стримує темпи зростання цін. За стримувальної політики крива пропозиції грошей вертикальна або дуже крута.

Стимулювальна або політика "дешевих грошей" спрямована на підвищення рівня зайнятості, і, відповідно, на прискорення економ. зростання. Для збільшення сукупних видатків, щоб залучити незайняті ресур­си, ЦБ повинен збільшити пропозицію грошей. Цьо­го він може досягти через купівлю ц/п на відкритому ринку, зниження облікової ставки або зменшення норми резерву­вання. За стимулювальної монетарної політики крива пропозиції грошей є положистою, або висхідною.

У перехідних економіках значення ГКП як одно­го з механізмів регул. нац. економіки безперервно зростає.